Путін має проблему
Враховуючи політичні труднощі режиму, складно передбачити, як Росія знешкодить економічні бомби сповільненої дії
Навіть коли президент Володимир Путін перетворив Росію на агресивну, поліцейську державу вчорашнього дня, компетентне економічне керівництво врятувало країну від економічного краху. Це досі працює, і згідно з новою оцінкою МВФ, нещодавні кроки уряду, які не надто оцінили всередині Росії, ймовірно, ведуть до покращення її показників. Та поза цими хорошими новинами Путін має проблему: для більш значних покращень необхідно було б порушити крихкий політичний баланс, який забезпечує його владу.
З 2014 по 2018 роки російська економіка в середньому росла на 0,5% щорічно. Та згідно з гіпотетичними розрахунками МВФ, темп мав би бути на 1,1% швидше, чого не відбувається через три фактори: санкції Заходу через анексію Криму, падіння цін на нафту та фіскальну й макроекономічну відповідь на ці шоки. На санкції припадає 0,2% цієї різниці, падіння цін на нафту забирають інші 0,6%. І хоча через таку нещасливу комбінацію факторів Росія опинилась позаду подібних їй держав, що розвиваються, а також посткомуністичних нинішніх країн-членів ЄС, ці шоки порівняно стримано вплинули на неї.
Більшою мірою завдяки ефективним діям національних економічних менеджерів, які тримали бюджет у кулаку, інфляцію внизу, міжнародні резерви в прирості, а державний борг – на низхідній траєкторії. Зараз же економічна влада зіштовхнулась зі складнішим викликом – нарощуванням росту – і той шлях, який вони намітили, не виглядає для МВФ нераціональним, навіть якщо російська опозиція злісно протестувала проти таких урядових кроків чи висміювала їх.
Базова стратегія обертається навколо 13 так званих національних проектів, які збільшують витрати на інфраструктуру, охорону здоров’я та освіту на 1,1% економічної продукції щороку, починаючи з 2019 і по 2024 роки. Щоб профінансувати це підняття, починаючи з цього року, уряд підняв податок на додану вартість, а також анонсував украй непопулярну пенсійну реформу, що передбачає поступове збільшення пенсійного віку на 5 років – до 65 для чоловіків і 60 для жінок. Уряд не зміг домогтися віри більшості росіян у національні проекти, а тому підняття податків і пенсійного віку там не оцінили: популярність Путіна різко впала, а більшість росіян нині не схвалює роботу уряду.
Виправдовуючи свою репутацію ненависника соціальних витрат, МВФ назвав пенсійну реформу «сприятливою», а умови дострокового пенсійного забезпечення, запропоновані Путіним у якості підсолоджувача, надто щедрими. У Фонді також вказали на те, що підняття податку на додану вартість мало менший вплив на інфляцію, ніж очікувалось, і що Росії необхідно витрачати на інфраструктуру більше, щоб звузити той розрив, що існує в неї з іншими країнами того ж рівня розвитку, особливо коли мова заходить про якість доріг і транспорту. Фонд підрахував, що до 2024 року поєднання цих кроків мало би дати 1,6-2% прискорення економічного росту, порівняно з 1,2%, що очікується їхніми аналітиками цього року. Іншими словами, нові кроки могли б нейтралізувати ефект того шоку, що прийшовся на роки після 2014-го (якщо, звісно ж, національними проектами належним чином завідують, а пенсійна реформа дасть очікуваний приріст робочої сили).
Втім, нічого з описаного не є чимось винятково амбіційним – і 2% приросту не допоможуть Росії почати наздоганяти інші країни. Проблема в тому, що майже нічого з того, що пропонує для швидшого росту досягнути МВФ, не є політично здійсненним: ці пропозиції або приведуть до ще більшого соціального невдоволення, чого Путін всіма силами прагне уникнути, або підірве різноманітні опори режиму.
Наприклад, МВФ зазначає, що російські роботодавці зобов’язані виплачувати 30% зарплат їхніх робітників у вигляді внесків до різних соціальних фондів. Фонд пропонує, щоб уряд понизив цей тягар, аби стимулювати бізнес, водночас нейтралізуючи фіскальні втрати більшими доходами від ПДВ. Але росіяни, які часто не усвідомлюють тих внесків, які за них роблять роботодавці, відразу ж помітять збільшення ПДВ, що обов’язково відобразиться на цінах. З подібних причин російський уряд проігнорує рекомендацію МВФ з подальшого скорочення витрат до 2% ВВП за рахунок соціальних програм, які «надто малопоширені». Урізавши їх, Путін зіштовхнеться з вибухом гніву в найбідніших частинах країни.
МВФ також пропонує реформу державних закупівель і зменшення ролі держави у економіці. Напередодні цього року три економісти з МВФ підрахували, що на долю держави припадає близько третини російського виробництва, 40% доданої вартості та 50% формальної зайнятості (хоча показники були навіть вищими). У цій праці вони вказують на те, що та ніша, яку займає держава, перевищує її потенційні розміри, оскільки знижує ефективність використання ресурсів і конкуренцію. Державні закупівлі складають 28,5% ВВП – і це найбільше джерело корупції.
Реформи зменшують слід держави, але й підривають найбільш важливі опори путінського режиму. Працівники різноманітних гілок уряду та державних компаній є найбільш надійною базою підтримки Путіна. Його друзі-мільярдери нажили багатства на державних закупках, і зараз через те, що багато з них перебувають під санкціями, це залишається єдиним джерелом зростання їх добробуту. І Путіну необхідно зберігати своїх поплічників щасливими, якщо він хоче уникнути ножа у спину.
Враховуючи політичні труднощі режиму, складно передбачити, як Росія може знешкодити економічні бомби сповільненої дії на кшталт падіння приватних інвестицій, хронічного відтоку капіталу та страхітливої структури заборгованості домогосподарств (ті з них, що виплачують 50% свого доходу на обслуговування споживчих кредитів, становлять 37% від загальної суми боргу). Щоб заткнути дірки, можна було б витрачати більше з міжнародних резервів, але Путін до цього не дійде, принаймні не зараз, у силу непередбачуваності міжнародної ситуації.
Як економічна стратегія, недопускання серйозних політичних помилок має свої межі. Що Росія мусить нарощувати, так це мужність завдати удару простим росіянам, яким от-от увірветься терпець, або ж ключових зацікавленим групам режиму. Та зараз Путін радше не робитиме нічого, ніж ризикне на щось з описаного.
Переклад НВ
Новое Время має ексклюзивне право перекладу і публікації колонок Леоніда Бершидського. Републікацію повної версії заборонено.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ