Китай грає на довгу перспективу. Розпочалася подія, за якою варто стежити
Читайте NV у Google
За чим стежити в понеділок? Обстріли? — ні. Черговий потік «Америка»? — теж ні. Але є чотири теми, які вкрай важливі для нашого регіону
З 31-го по 1-ше число в Бішкеку відбудеться ювілейний саміт ШОС. Організації виповнюється 25 років. І те, що створювалося Кремлем як клуб «Росія та залежні партнери», сьогодні сприймається як суто прокитайська організація. Окрім ювілейного статусу, цей саміт може стати надзвичайно важливим — з геополітичного погляду, як етап подальшого формування китайської зони партнерства.
А з «нашої дзвіниці» — це продовження деконструкції російської системи впливу. Зокрема ОДКБ. Чому так?
Нагадаю, що рік тому на основі кількох структур із забезпечення безпеки в межах Шанхайської організації співробітництва було створено «Універсальний центр із протидії викликам і загрозам безпеці». При цьому його штаб-квартиру перенесли з Бішкека не до Москви (як того прагнув Кремль), а до Ташкента. Зрештою, Узбекистан є ключовим партнером КНР у регіоні. А саме положення про «Універсальний центр» з погляду повноважень цієї структури значною мірою підміняє собою положення договору про колективну безпеку. Цього року очікується ухвалення додаткових положень, що розширюють сферу відповідальності Універсального центру.
Це продовження деконструкції російської системи впливу
Це важливо, оскільки, наприклад, Казахстан та інші держави Центральної Азії протягом минулого року почали активно переносити питання регіонального військового та військово-технічного співробітництва з майданчиків ОДКБ на базу навчальних центрів ШОС. Цілком імовірно, що цього року до них приєднається Вірменія. Також не виключено, що долучиться й Азербайджан — адже Туреччина зацікавлена в тому, щоб позначити свою присутність у цій структурі. Державі-члену НАТО повноправне членство не вигідне, а от найближчий партнер цілком може стати провідником її інтересів.
Вірменія та Азербайджан наразі не є повноправними членами ШОС, а лише «партнерами з діалогу». Проте вступ однієї з цих країн до організації (якщо це станеться) означатиме відчутну поразку Кремля на умовно «китайському» напрямку.
Друга тема — це продовження вектора, заданого Тяньцзіньською декларацією. У ній, нагадаю, низка держав просунула тезу про необхідність уніфікації норм ЄАЕС із практиками та правилами ініціативи «Пояс і шлях». А це вже міна уповільненої дії під Євразійським економічним союзом. Миттєвої деконструкції цієї структури, звісно ж (як і у випадку з ОДКБ), не відбудеться. Китай просто грає «в довгу» і створює низку механізмів, які дублюють, розширюють і замінюють собою старі структури. І ті з часом відімруть через непотрібність. Тут ми маємо цікаві теми для обговорення: питання штучного інтелекту, транспорту, зв’язку, охорони здоров’я та освіти. Погодьтеся, теоретично це теми саме ЄАЕС, а не ШОС (у її початковому вигляді). Але час іде, умови змінюються.
Третя тема — це вже геополітика. Прямо вона не зафіксована, але у 2025 році сформувався формат ШОС+. У 2026 році всі учасники цього формату підтвердили свою участь. І за тим, на якому рівні буде представлено ту чи іншу державу, можна буде судити, наскільки КНР просунулася у формуванні власного альянсу і наскільки цей альянс є важливим і потрібним, зокрема, для партнерів (можливо, вже колишніх) США. Зокрема, на саміті будуть присутні Туреччина (країна НАТО), Індія та Єгипет. Головна інтрига — чи будуть присутні лідери Саудівської Аравії, ОАЕ, Катару, Індонезії, Малайзії та В'єтнаму. Якщо так — ми матимемо справу з провалом політики партнерства США в Азії. Просто констатацію факту.
Четверта тема — американська — це війна на Близькому Сході. На саміті будуть присутні керівники Ірану, Пакистану, Індії, КНР, РФ і Туреччини. Якщо долучаться ОАЕ та Катар — ось вам і формат для обговорення варіантів врегулювання ситуації в Перській затоці. Ключовим питанням для домовленостей між Тегераном і Вашингтоном є збагачений уран. Точніше — кому Іран може його передати. І, яке дивне співпадіння, на саміт окремою темою винесено питання ядерної безпеки. Тому я не виключаю варіанту, за якого буде запропоновано вивезення ядерних матеріалів з Ірану під «наглядом і патронажем» ШОС. Та й візит директора ЦРУ цілком міг стосуватися теми іранського урану — кому саме і на яких умовах.
І насамкінець — і тут я сподіваюся, що українське МЗС побачило можливості, — є завдання для обговорення. Щодо ключових покупців:
української кукурудзи є Туреччина (6,46 млн тонн, або 30% нашого експорту; частка України в турецькому імпорті цієї культури становить 92%). Додамо сюди також Єгипет — 7,4% нашого експорту;
Пшениці — Єгипет та Індонезія сумарно 48%;
Ячмінь — Китай, Туреччина та Саудівська Аравія сумарно забирають 60,2% нашого експорту;
Рослинна олія — Індія, Туреччина та Єгипет — 25% українського експорту.
Варто зауважити, що ще рік тому частка КНР у закупівлях пшениці та соняшникової олії була значно вищою. Але проблеми з логістикою даються взнаки.
Тепер погляньмо на учасників саміту ШОС: із імовірністю 90% усі ключові покупці зберуться в одному місці. Там само буде й Генеральний секретар ООН. Було б логічно попрацювати з ними перед самітом, щоб вони обговорили цю проблему. З огляду на те, що перелічені країни розраховують на українські поставки, це обговорення було б украй неприємним для Кремля. Але чи проводило МЗС України таку роботу — мені невідомо. На сайті відомства я знайшов інформацію про телефонні розмови міністра з колегами з Туреччини, Саудівської Аравії та Індії. Влітку заступник міністра зустрічався з послами КНР та Єгипту. Щодо представників Індонезії, то на сайті МЗС є згадка про контакти за… кінець 2025 року.
Саміт покаже. Якщо обговорення відбудеться, можна буде щиро привітати МЗС із успішною комбінацією щодо включення українського порядку денного до структур, у яких присутня РФ і від яких вона залежить. Якщо ні — то ні. Або не вдалося, або є інші пріоритети.
У будь-якому разі, зустріч лідерів 21 держави (саме таку кількість анонсовано) у Бішкеку — це подія, за якою варто стежити. Це буде цікаво.
Текст опубліковано з дозволу автора