Вернадський на 1000 гривень. Хто буде наступним?

Гарна новина прийшла з Нацбанку України: на новій купюрі номіналом 1000 гривень, яка надійде в обіг 25 жовтня, зобразили Володимира Вернадського — одного з найгеніальніших учених-природознавців всіх часів і народів. А також засновника Академії наук України (у 1918 році — за режиму гетьмана Скоропадського), засновника і першого ректора Таврійського університету (який, до речі, було засновано не як філію МДУ, а як філію Київського університету ім. Св. Володимира), засновника кількох нових наук (геохімії, біогеохімії), і пророка інтернету, оскільки глобальна мережа, без якої неможливо собі уявити сучасне життя — це технічна реалізація його ідей про ноосферу як єдиної для всього людства інформаційної системи.

Особисто мені це особливо приємно, тому що збіглося з пропагованою мною протягом останніх 10 з гаком років ідеєю, що коли в українській фінансовій системі знадобляться купюри великого номіналу, то після Шевченка (100), Лесі Українки (200) і Сковороди (500) було б добре використовувати фігури Вернадського і Гоголя.

Правда, коли стало відомо про Вернадського на купюрах, дехто обурився — мовляв, адже він малорос-імперець, а ніякий не українець. Працював у сталінські часи, не засудив культ вождя. Ба більше, в 1943 році навіть став лауреатом Сталінської премії I ступеня! Не вимагав негайного відділення України від російської держави в лютому 1917 року! Дехто засумнівався в українському походженні Вернадського — мовляв, народився в Санкт-Петербурзі, в Україні жив мало, тільки дитинство і юність у Харкові, а потім під час громадянської війни — у Києві, Полтавській області та Сімферополі.

Але така оцінка не цілком адекватна. Або навіть зовсім неадекватна.

Обоє батьків Вернадського і дружина Наталя Старицька були українського походження — зі знатних шляхетських східноукраїнських родів (Чернігів, Київ, Полтава). Сам Вернадський був відомим українофілом — протягом усього свого життя. Так, він соромився публічно виступати по-українськи, але українська мова була мовою інтимно-приватного спілкування з дітьми — про це нам довелось чути від людей, які розбирали неопубліковані папери Вернадського в його фонді в архіві Російської академії наук.

У 1988 році було опубліковано раніше невідому його статтю 1915 року «Українське питання і російське суспільство», де сформульовано принципи його варіанту українофільства: автономізм, федерація України з Великоросією, збереження в культурному полі українського суспільства кращих досягнень російської культури, максимальна інтелектуалізація і просвітництво. До речі, в цій статті ціла низка закидів на адресу Російської імперії, яка від мультикультуралізму перейшла до політики русифікації і знищення української культури. Цілком актуальним з погляду сучасності звучить і докір у тому, що починаючи з середини XVII століття імперія багато разів домовлялася із Заходом, з Польщею, як спільними зусиллями «розпотрошити» Україну і український народ.

Вернадський цікавий також як соціальний мислитель — член партії кадетів, продовжувач ідей російського і українського космізму, а також лінії Сергія Подолинського, Миколи Федорова, Костянтина Ціолковського та інших.

Але, мабуть, українській фінансовій системі були б потрібні і купюри більшого номіналу — 2000 і 5000 гривень. Адже навіть 5000 — це не набагато більше, ніж 100 євро або 100 американських доларів. Тому найближчим часом виникне потреба в нових обличчях українських грошей.

Логіка персон українського грошового ряду цілком зрозуміла й очевидна: легендарні творці української держави: князі Володимир і Ярослав Мудрий, гетьмани Хмельницький і Мазепа, Михайло Грушевський. І діячі культури: Франко, Шевченко, Леся Українка, Сковорода. Не просто талановиті письменники, але люди універсального таланту, ренесансного типу, засновники «українства» як складного і багатовимірного явища.

Були ідеї увічнити на 1000-гривневій купюрі Пантелеймона Куліша — кирило-мефодіївця, друга Шевченка і Костомарова, автора першого україномовного роману «Чорна рада», поета, драматурга, історика, першого біографа Гоголя, перекладача сучасною українською мовою Святого Письма, засновника і видавця журналу «Основа». Але, мабуть, це той випадок, коли широта інтересів не конвертувалась у глибину досягнень.

А ось серед персон для наступних гривневих купюр, що не піддаються сумніву, — Гоголь і Довженко.

Дехто висуває претензію Гоголю — мовляв, він писав по-російськи, а не по-українськи. Але, по-перше, писав він не зовсім по-російськи, а, скажімо так: українським (малоросійським) варіантом російської літературної мови пушкінської епохи. По-друге, Гоголь — головний творець українського романтичного міфу і головний популяризатор України в світі.

Ну, а Довженко — не просто талановитий режисер, але один з творців кіно як такого, кіномови і засобів суб'єктивної художньої виразності — у форматі німого кіно.

Є ще ряд персон, які не настільки універсальні, але для України, української історії, науки або культури зробили дуже багато. Наприклад, економіст, політеконом, міністр фінансів УНР Михайло Туган-Барановський. Або американський, російський і український авіаконструктор, творець вертольотобудування у США Ігор Сікорський, фізик, першовідкривач «рентгенівського» випромінювання і перекладач Святого Письма на українську мову Іван Пулюй, князь Данило Галицький, гетьман Війська Запорозького, відновник Київської митрополії і православ’я в Україні та Білорусі на початку XVII століття Петро Конашевич-Сагайдачний, пам’ятник якому «вигнали» з Севастополя — відразу ж після російської анексії Криму.

Є ряд популярних історичних персонажів, яких нерідко пропонують увічнити на гривневих купюрах: гетьман Павло Скоропадський, Нестор Махно, Симон Петлюра, Степан Бандера, Роман Шухевич і деякі інші. Однак щодо них або немає перспектив загальнонаціонального консенсусу, або малодосліджені сторінки в їхніх біографіях, або в їхньому активі простежуються деякі делікатні події, а тому розміщення їхніх портретів на грошах може породити певні проблеми — як то кажуть, на рівному місці.

Хоч би там що, галерея «облич» українських грошей свідчить про Україну і український народ як про народ, що породжує велику кількість художніх та інтелектуальних геніїв. Добре б, щоб їх присутність у повсякденному житті сучасного українського суспільства надихала його і наставляла на шлях розвитку і прогресу.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ