Все ще попереду. З чим доведеться боротися Україні
Після війни доведеться докласти чимало зусиль для відродження України. Але доведеться відбудовувати не лише будинки, дороги та інфраструктуру, а ще й довіру до влади
Мене завжди дивувала і дивує спроба виправдати ганебну подію, кумівство чи корупцію тим, що мовляв і раніше таке було. Прокрався чиновник, і одразу лунають голоси — а що раніше такого не відбувалося? Відбувалося. Але якщо в голові немає розуміння того, що так не повинно бути, то це голова хвора чи просто без мізків. Чи призначили лояльного, а не розумного та компетентного, і одразу звучать голоси на його захист, мовляв, а що раніше краще було? Краще буде, якщо почнуть призначати на посади тих, хто розуміється на питанні і може якісно виконувати роботу, а не сексологинь і кінологів з-поміж своїх знайомих.
До речі, ще одна спроба виправдати корупцію — це сказати, що вона є скрізь. Звісно, корупція є скрізь, але у всіх цивілізованих державах із нею борються, а не толерантно до неї ставляться. Не кажуть, що борються, а карають і не покривають корупціонерів. Якщо ж із корупцією не боротися, то державні інститути перестають працювати, а держава гине. Коли прокурор, поліцейський чи сбушник покриває злочинця за частку або через кумівство, а не карає його, то в результаті держава деградує і перестає виконувати свої функції. Водночас запит на справедливість залишається, але не задовольняється державою. У ситуації з Україною це призводить до Майдану та наслідків, які не завжди позитивно впливають на державні інституції. А в гіршому варіанті вігіланти або лінчувальники забирають у держави монополію на насильство.
Шалено страшно не програвши Росії програти корупціонерам
Після війни доведеться докласти чимало зусиль для відродження та відбудови України. Але доведеться відбудовувати не лише будинки, дороги та інфраструктуру, а ще й довіру до влади. Нам необхідно відродити довіру та повагу до інституцій. Також необхідно буде повернути довіру до правоохоронних органів. Цього можна досягти виключно справами, а не гучними заявами чи словами, що корупцію переможено. І необхідно буде створювати інститут репутації у суспільстві. З нуля. Потрібно буде будувати правову державу, в якій верховенство прав і свобод було б не порожнім звуком. Доведеться відбудувати, перезавантажити чи створити держінституції, яким би довіряли громадяни. А без цього ми не зможемо відродити Україну.
Настав час зрозуміти, що в повоєнній Україні з жахливо зруйнованою інфраструктурою, зі зруйнованою економікою та з сумнівними перспективами житимуть лише за умови, що ситуація зміниться. А в Україні, яка пронизана і просякнута кумівством та корупцією, з фриками та корабельними соснами у владі, з дурними та продажними політиками, чиновниками та медіа, із суспільством, просоченим безвірством і з нереалізованим запитом на справедливість, захочуть жити лише дурні та корупціонери.
Вони згодні жити, як раніше, але вони не зможуть відродити Україну. І грошей на відновлення їм не дадуть. Та й жити у такій Україні мало хто захоче. Тоді виїдуть молоді, розумні, талановиті та креативні. І це буде катастрофа, адже шалено страшно, не програвши Росії, програти корупціонерам війну за майбутнє України. А система чинитиме опір. Отже, все найскладніше у нас попереду, після війни. Але, крім нас самих, цього ніхто не зробить.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV