Читайте NV у Google
Якщо Путіна не зупинить смертельна ін'єкція від власних спецслужб, він шукатиме своєї смерті іншим способом і не зупиниться, доки її не знайде
Нещодавно прессекретар російського правителя Дмитро Пєсков заявив, що РФ планує розширювати так звану «буферну зону» з Україною. Розбирати, що саме Путін вкладає в це словосполучення, так само складно, як шукати логіку в маячні психічно хворої людини. Це справа відповідних спеціалістів. Єдиний практичний висновок, який можна зробити з цієї та подібних заяв, полягає в тому, що Кремль планує подальшу ескалацію війни.
Ситуація, на перший погляд, вигляд має парадоксальний. З одного боку, темпи просування росіян на фронті постійно скорочуються, втрати зростають, логістичний локдаун на тимчасово окупованих територіях триває, нафтопереробна промисловість палає, паливна криза переростає в соціальну, економіка наближається до колапсу, а рейтинги самого Путіна падають.
З іншого боку, Кремль «підвищує ставки»: погрожує нападом на країни НАТО, прораховує можливість нової хвилі мобілізації. Як це пояснити?
Як це пояснити?
Відповідь варто шукати в царині психології. Існує таке поняття, як когнітивний дисонанс. Це стан, коли об'єктивна реальність суперечить уявленням людини про світ. У критичній ситуації замість того, щоб скоригувати власні уявлення, людина може — і дуже часто саме так і відбувається — зробити хибні висновки й ще глибше зануритися в ілюзії. Наслідки такого вибору нерідко бувають драматичними.
Термін «когнітивний дисонанс» запровадив американський психолог Леон Фестінгер, досліджуючи історію однієї секти, члени якої чекали кінця світу. Люди продавали майно, звільнялися з роботи, розривали стосунки, але у визначений «пророком» день кінець світу так і не настав. Замість того щоб залишити секту, вони ще більше утвердилися у своїх переконаннях, вирішивши, що світ урятувався саме завдяки їхній вірі. Чому так сталося? Тому що психологічно дуже важко визнати, що ти дурень.
Концепція когнітивного дисонансу добре узгоджується ще з однією відомою теорією — пасткою безповоротних витрат. Вона широко використовується в менеджменті, економіці та політичному аналізі. Її суть проста: людина або організація продовжує вкладати ресурси в програшний проєкт лише тому, що вже втратила надто багато й психологічно не може змиритися з необхідністю зупинитися. Що більшими є вже понесені втрати, то сильніше бажання довести, що все було недаремно. Саме тому збиткові компанії іноді отримують нові мільярдні інвестиції, члени секти не залишають свою громаду, а безнадійна для Путіна війна триває роками.
Якщо проаналізувати втрати, яких уже зазнав Путін, голова йде обертом від їхніх масштабів: мільйони знівечених людських доль, близько 800 млрд доларів «інвестицій» у війну, зруйнована геополітична репутація та багато іншого. Зупинитися після таких втрат для нього означало б публічно визнати себе одним із найбільших авантюристів і невдах сучасної історії.
Чи здатен на такий грандіозний камін-аут маленький сірий чоловічок — «Лох-Несс холодної Неви», як назвала його Ліна Костенко? Якби це сталося, це було б дивом. Під час війни дива іноді трапляються, але розраховувати на них точно не варто. Уся наявна інформація свідчить про інше: маленький сірий чоловічок дедалі більше втрачає зв’язок із реальністю й готується до чергових божевільних кроків у нікуди.
Якщо його не зупинить смертельна ін'єкція від власних спецслужб (не можна виключати й такого сценарію), він шукатиме своєї смерті іншим способом і не зупиниться, доки її не знайде. На цьому шляху він цілком здатен спалити в горнилі війни всю свою недоімперію.
Практичний висновок для України та всієї Європи очевидний: необхідно готуватися до нового, можливо — фінального, етапу повномасштабної війни. Легко не буде. Але варто пам’ятати: протягом чотирьох з половиною років ми зірвали всі стратегічні плани противника й фактично зруйнували значну частину його економічної могутності. Будемо добивати. Тримаймо стрій. Разом до Перемоги. Слава Україні!
Текст опубліковано з дозволу автора