Що насправді вивело росіян на вулиці

Я не бачу жодних економічних причин, які стояли б за вчорашніми мітингами. Економіка Росії зараз відносно стабілізувалася після спаду 2015-2016 рр. Населення звикло до зниженого рівня життя, стало більше економити, шукати додаткові джерела доходу.

Мітинги викликані виключно гострим почуттям несправедливості й образи у зв'язку з оприлюдненими фактами корупції. Політика в Росії персоніфікована і персоналізована. Неможливо вивести людей на вулицю в протесті "проти кризи" або "проти олігархів". Потрібна конкретна людина, дії якої йдуть врозріз з нормальною чесною поведінкою. У 2011-му це був керівник ЦВК Чуров, який асоціювався з махінаціями на виборах. У 2017-му цією людиною став прем'єр Медведєв, зображений корупціонером (особисто я вважаю його далеко не головним в цій компанії, але це зараз не важливо). Люди зрозуміли, що влада навіть не спробувала виправдатися і знову завоювати їхню довіру – і вийшли на вулиці. Нічого економічного в цьому протесті немає.

Корупція – так, це, дійсно, та базова причина, через яку громадяни вийшли на мітинги. Однак, на мій погляд, особливо значущою є не корупція як така (у неї так чи інакше залучена велика частина населення Росії – інакше в країні просто не вижити), а реакція влади (точніше, відсутність адекватної реакції) на антикорупційні викриття.

Влада демонстративно спробувала ігнорувати питання, які реально цікавлять суспільство – і отримала чітку відповідь, що свідчить про те, що народ з таким до себе ставленням категорично не згоден. Це приблизно те ж саме, що було в Києві у зв'язку зі зникненням Гонгадзе на початку 2001 р.: народ незадоволений потенційно злочинними діями влади і вимагає притягти когось до відповідальності. Чим довше влада не буде йти на діалог, тим складніше вийти із ситуації.

Щодо того, що чекає російську економіку: її стан у перспективі цілком і повністю залежить від цін на нафту. При їх збереженні на нинішньому рівні в 2017 р. найбільш імовірне невелике зростання в межах 0,5-1,5% і припинення зниження реальних доходів населення. При цьому бізнес та інвестори чекатимуть визначеності як щодо кроків Путіна після його переобрання в 2018 р., так і щодо дій Заходу на адресу Росії. Тому я вважаю, що за відсутності різких коливань цін на нафту в 2017-2018 роках жодних значущих змін у російській економіці не станеться.

Санкції, які ЄС і США ввели стосовно Російської Федерації, зараз не завдають економіці ніякого збитку – а почасти навіть підтримують сільське господарство і промисловість; їх малоймовірне незначне посилення також російську економіку не підірве. Надії на економічний крах Росії, її розпад, нездатність пережити витрати Криму, Донбасу чи Сирії – це абсолютно порожні ілюзії.

Висновок: сьогодні політика в Росії не залежить від економіки; вона виступає концентрацією особистих образ, недовіри та сумнівів у чесності влади. Розвиток ситуації залежить виключно від того, чи буде Кремль готовий до чесного діалогу з народом.