Читайте NV у Google
У сучасній політиці головною лінією розлому стала імміграція.
Тим часом, базова економічна ситуація разюче проста. Більшість розвинених країн швидко старіють, і цей демографічний занепад веде до скорочення робочої сили. Автоматизація і штучний інтелект (ШІ) частково можуть полегшити проблему, але з їхньою допомогою не можна задовольнити швидко збільшувану потребу в працівниках, які надають послуги догляду (медичні та для людей похилого віку), або замінити педагогів, сантехніків та незліченну кількість інших людей, чию роботу, як і раніше, визначає незамінний людський фактор.
У країнах, що розвиваються, навпаки, пропозиція робочої сили величезна, а хороших робочих місць, щоб її увібрати, не вистачає. За прогнозами, в самій тільки Африці в найближчу чверть століття працездатне населення поповнять понад 600 млн осіб. А в глобальних масштабах ця цифра наближається до мільярда.
У результаті хронічне безробіття серед молоді, безсумнівно, стане паливом політичної нестабільності та громадянських конфліктів у багатьох країнах із низькими доходами. Ці проблеми посилює зміна клімату, яка, як очікується, найсильніше вдарить по країнах, що розвиваються, і прискорить міграційні потоки в багаті країни.
Траєкторія США викликає особливу тривогу
Економісти давно доводять, що ослаблення обмежень на міжнародну мобільність приносить величезні вигоди і країнам призначення, і країнам походження. Але за лютою боротьбою з імміграцією, що охопила зараз розвинені країни, цього не скажеш. У Німеччині рішення Ангели Меркель прийняти мільйон сирійських біженців 2015 року стало, мабуть, найнепопулярнішим заходом за 16 років її перебування на посаді канцлера, хоч би яким морально сміливим воно здавалося в той час. Невдоволення зростанням чисельності мігрантів стало однією з головних причин рішення Британії вийти з Євросоюзу у 2016 році. А в Угорщині прем'єр-міністр Віктор Орбан вибудував свій політичний бренд на платформі жорсткої боротьби з імміграцією, ставши дороговказною зіркою для вкрай правих провокаторів на кшталт Такера Карлсона.
Траєкторія США протягом останніх десяти років викликає особливу тривогу. Здатність цієї країни приваблювати амбітних людей з усього світу історично є одним із її головних сильних боків, сприяючи зростанню економіки, інноваціям та бурхливому культурному життю. Зокрема, університети США відіграють роль магніту для глобальних талановитих кадрів, привертаючи яскравих студентів, які приїжджають не лише за якісною (хоча й дуже дорогою) освітою, а й для побудови життя і кар'єри у США. Цей підхід приніс щедру віддачу: майже половина всіх компаній зі списку Fortune 500 були засновані іммігрантами або їхніми дітьми.
Але тепер цей фундамент американського динамізму опинився під загрозою руйнування. Адміністрація президента США Дональда Трампа фактично закрила кордон і влаштувала публічну виставу з рейдами і депортаціями, що їх проводять Імміграційна й митна поліція (ICE), нібито щоб покінчити з так званою політикою «відкритих кордонів» колишнього президента Джо Байдена.
Шокові кадри депортації венесуельських мігрантів, звинувачених у зв’язках із бандами гангстерів, до сумнозвісного Центру утримання терористів у Сальвадорі (де вони, як повідомляють, зазнавали жорстокого й нелюдського поводження), можливо, сприяли подальшому зниженню кількості нелегальних перетинів кордону. Але цей театр жорстокості охолодив і легальну імміграцію, відлякавши багатьох кваліфікованих і амбітних людей, які давно відіграють роль бази для інновацій і зростання економіки в США.
Особливо деструктивними стали репресії адміністрації Трампа проти іноземних студентів. В одному широко відомому випадку 19-річну студентку Бебсон-коледжу, яка приїхала до США з Гондурасу у віці семи років, висмикнули з черги на огляд у бостонському аеропорту Логана. У підсумку вона не полетіла додому в Техас, як планувалося, а її затримали, відправили в центр ICE, а потім, усупереч постанові федерального суду про заборону її висилки зі штату Массачусетс, депортували до Гондурасу — і розлучили з батьками, які залишилися в США.
Так, політика часів Байдена спровокувала сплеск нелегальної імміграції, одночасно звузивши легальні шляхи в'їзду в країну, що приносять користь економіці. У період із 2020 по 2024 рік у США прибули приблизно 11 млн іммігрантів, а з огляду на велику кількість тих, хто перетнув неконтрольовані ділянки південного кордону, реальна цифра може бути набагато вищою. Підходи Байдена були, звісно, реакцією на обмеження, запроваджені Трампом під час його першого терміну, що показує, наскільки сильно імміграційна політика США коливається між крайнощами, а не утворює послідовну стратегію.
З огляду на глибокі розбіжності й відсутність функціональності у Вашингтоні, шанси Конгресу схвалити імміграційну реформу за підтримки обох партій украй малі. Схожу динаміку спостерігають у багатьох розвинених країнах світу: Німеччині, Франції та Великій Британії важко інтегрувати набагато меншу кількість іммігрантів, чиї культурні традиції помітно відрізняються від традицій більшості місцевих уродженців.
На цьому похмурому тлі економічні аргументи на користь імміграції виглядають як ніколи переконливо. Ба більше, нове дослідження показує, що негативні наслідки для зростання економіки через антиімміграційну політику Трампа згодом перевищать витрати, пов’язані з його митами й іншими торговельними бар'єрами. Якщо нинішні політичні тенденції збережуться, розрив між базовою економікою та політичними рішеннями тільки зростатиме, залишивши розвинені країни абсолютно не підготовленими до прийдешніх труднощів.
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікація повної версії тексту заборонена
Copyright: Project Syndicate 2025