Хочеш змін — дій! Про зміст зустрічі із президентом України
Про що я 2 червня говорив із президентом. Ситуація критична і потребує якнайшвидшого вирішення
Хочеш змін — дій! Аргументована критика влади не суперечить взаємодії громадянського суспільства з владою.
Тиждень тому я був присутній на форумі, де обговорювалась проблематика повернення українців з-за кордону. Підозрюю, що більше мене на такі форуми не покличуть.
Бо всі «рожеві сиропи» розбились об моє просте питання: «покажіть мені притомну урядову програму повернення українців і давайте її обговоримо?»
Програми немає. Як і немає відповідального за процес. І це проблема. Як і проблема повернення українців з тимчасово окупованих територій на підконтрольну Україні територію.
І це те, про що я 2 червня говорив із президентом. Ситуація критична і потребує якнайшвидшого вирішення. І українське громадянське суспільство давно готове вмикатись на повну, тільки ж скажіть, з ким від влади вести діалог?!
Тільки ж скажіть, з ким від влади вести діалог?!
Тим більше, що прикладів синергії громадського сектору і держави вистачає.
Національний спротив. Реформа, що почалася рік тому з ініціативи нашого фонду (з трирічним досвідом діяльності мережі Центрів готовності цивільних), дала свої плоди. Створені Центри підготовки у всіх областях, ухвалена відповідна нормативна база, з вересня запрацює обов’язковий предмет «Основи національного спротиву» для закладів вищої освіти. І це той випадок, коли критика одних ініціатив не заважає бути вдячним за реалізацію інших.
Стисло — про найважливіше.
Освіта. Питання освіти є насправді питанням національної безпеки. Технології перемагають дикунство. Інновації стримують м’ясні штурми. Дрони знищують танки. У покоління, що зможе забезпечити технологічну перевагу через 10−15 років, треба інвестувати вже і зараз!
Хоча б тому, що їх буде набагато менше через демографічний провал. Будь-яка доктрина національної безпеки має мати фундаментом розуміння важливості вливання колосальних коштів у сферу освіти! Інакше ці доктрини та стратегії будуть просто гаслами на папері!
Залучення благодійних фондів до військових закупівель. Це вкрай важливий трек, який я проговорював з президентом у січні і зараз повернувся з чітко прописаним механізмом реалізації цієї ініціативи, яка є відповіддю на запит наших військових — купувати більше, швидше та якісніше.
Благодійні фонди, на відміну від фірм-прокладок, ні копійки на цьому не заробляють (вони є неприбутковими) і там, де державна машина неповоротка, волонтерський сектор швидший і гнучкіший.
Проєкт взято до вивчення, сподіваюсь на оперативний зворотний зв’язок.
Порушив питання справедливого підходу до формування рівня зарплати для військовослужбовців, враховуючи як ризики, так і рівень завданої шкоди ворогу. Піхота — пріоритет № 1. Але воїни, які регулярно завдають діпстрайки по стратегічних об'єктах ворога, підриваючи економіку РФ, знищуючи ворожу логістику, не повинні залишатись на узбіччі фінансування. По цих підрозділах, у разі виявлення, ворог не шкодує Іскандерів. Їхня служба має бути адекватно винагороджена.
Експорт зброї. Необхідність фактичного відкриття контрольованої можливості продавати надлишкову продукцію країнам-партнерам очевидна. Інтереси держави і виробників збігаються, додатково отримані кошти підсилюють військо. Механізми треба спрощувати і робити прозорими. Запропонував президенту до розгляду напрацювання аналітиків фонду з питань експорту.
Є реалістичне сподівання, що найближчим часом це питання перейде з декларативної у реальну площину.
Як член опікунської ради національної скаутської організації Пласт не міг не обговорити питання максимальної підтримки з боку держави діяльності організації.
Найкращі практики патріотичного виховання та формування з дітей відповідальних громадян — це Пласт. Держава повинна масштабувати роботу Пласту. Бо це теж одна зі складових національної безпеки.
Дякую президенту за зустріч і увагу до питань, які проговорювались.
Подібні зустрічі підкреслюють інституційну спроможність волонтерського руху. Працюємо!
Текст опубліковано з дозволу автора