Демонізація України в Польщі. Як це закінчиться (спойлер — погано)
Читайте NV у Google
Партія PIS та її нинішній глашатай — президент Кароль Навроцький, — створюють прецедент для виїзду з Польщі українців
Останніми тижнями в польському інформаційному просторі відбувається інтенсивна демонізація України, за каталізацією якої стоїть добре всім нам уже знайома популістська та українофобська партія Право і справедливість, яка свого часу стояла за фермерськими протестами та блокуванням вантажопотоку з України до Польщі.
Вкрай цікавим для розуміння нинішніх і тенденцій (і вкрай негативних наслідків для Польщі) є дослідження Press Club Polska, згідно з яким від кінця травня в Польщі відбулася найбезпрецедентніша інформаційна атака на Україну.
Зокрема, кількість згадок про Україну в польських соціальних мережах зросла до 247 329, а кількість взаємодій зросла з 873 883 до 4 355 208 (+398%, майже в п’ять разів).
Середньодобовий показник піднявся з 11 000 до 35 300 згадувань, а на піку 29 травня досяг 90 000 згадувань і 2 млн взаємодій протягом доби.
У Польщі пройшла найбільш безпрецедентна інформаційна атака на Україну
Головною темою стало присвоєння 27 травня президентом України Володимиром Зеленським Окремому центру спеціальних операцій Північ почесного звання Героїв УПА, що в польській історичній пам’яті асоціюється з Волинською трагедією.
На вістрі інформаційної атаки на Україну став 29 травня президент Кароль Навроцький, який у минулому заявляв, що кожен народ має своє право на історичну пам’ять, а тепер нав’язує польську позицію Україні.
Протягом найкоротшого часу частка негативних згадок про Україну в польському інформаційному просторі становила 19,8% проти 17,3% у попередньому періоді, а частка прямо позитивних згадок впала майже до нуля (0,1%).
Важливо, що цього тижня навіть гасла, на перший погляд проєвропейські чи просолідарні — «Слава Україні», «Браво, Україно», — лунають майже винятково в глузливому чи ворожому тоні. Масив нейтральних повідомлень (80,1%) — це здебільшого інформаційні повідомлення про саму суперечку, а не прояв байдужої симпатії.
Найсильнішим емоційним сигналом тижня є структура реакцій у Facebook. Їхня сукупна сума зросла до 1 460 830 (з 306 157 тижнем раніше).
Прикметною є зміна вектора з буденної суперечки для популістів, — «скільки Польща платить за війну в Україні», — на те, «як поводяться українці в Польщі», з акцентом на фундаментальне поле: пам’ять, гідність і символи.
Польські популісти партії PIS цілком очікувано на тлі внутрішніх проблем, особливо в економічній сфері, а також після фактичного програшу на виборах, перейшли в лобову атаку, намагаючись об'єднати як своїх прихильників, так і супротивників на темі національної пам’яті, яку польський політикум часто використовує для виправдання, приховування й відволікання уваги від своїх внутрішньополітичних провалів.
Вельми примітною тенденцією від каталізованих партією PIS українофобських настроїв є наростаючий процес виїзду українців з Польщі. Першим відчутним ефектом стало те, що в Польщі роботодавці змушені все частіше наймати працівників з Колумбії, Філіппін, Індії та Непалу.
Приплив біженців з України до Польщі у 2022 році створив для Варшави не лише виклик, а й розв’язання проблеми — з гострою нестачею робочої сили. Українці протягом останніх чотирьох років розв’язували економічну проблему країни, що швидко розвивається, у питанні заповнення провалу нестачі робочої сили, що сприяло стабілізації економічної ситуації в умовах турбулентності.
Тепер же, партія PIS та її найгучніший глашатай на сьогодні — президент Кароль Навроцький, — створюють черговий прецедент як для погіршення двосторонніх відносин, так і для виїзду з Польщі українців. Що ж, якщо культурно, історично, за мовною ознакою і менталітетом колумбійці, філіппінці, індуси і непальці полякам, які несамовито критикують українців, ближче, — значить, до того все і йде.
І на завершення найголовніше.
У поляків і українців завжди був один, спільний ворог, і цей ворог завжди намагався нас зіштовхувати лобами. Коли це в нього виходило, ми програвали, і він танцював на кістках наших предків, коли ні — програвав він, і ми єдиним факелом підпалювали Кремль.
Текст опубліковано з дозволу автора