Чому українці спалюють листя
У сучасному світі старі практики спалювання органічних решток стають неприпустимими. А для того, щоб змінити звичку, потрібно зрозуміти, що її насправді мотивує
Український письменник Євген Гуцало у 1960-х рр. писав: «Десь у глибокому дитинстві, у найдальших надрах пам’яті, котиться й котиться дим… Блакитний, неспішний, він стелеться вусібіч низько, наче гнітить його безмежне прозор’я вгорі. Яка тоді була пора — провесінь чи рання осінь? Забулось».
Пів століття потому ми знаходимо супутникові підтвердження спогадів пана Євгена: найактивніше українці спалюють органіку ранньою весною та від початку сезону жнив і роблять це через цілу низку практичних та емоційних причин.
Вогонь дуже тісно переплетений в українській культурі, особливо в ритуалах, що пов’язують з відпочинком чи соціалізацією. Обидва терміни: «вогнище» та «багаття» у Великому тлумачному словнику сучасної української мови мають лише такі приклади: «Розкладу вогнище, ляжу та й буду думати; Після вечері хлопці назбирали сухого хмизу й запалили багаття».
Жодної згадки про нецивілізованість чи неекологічність цієї практики. Тоді це було загальною нормою для людей і жодних протирічь не викликало. Для значної частини населення країни це все ще є звичайною практикою, і кількість масштабних пожеж у екосистемах, які помітно супутникам, рідко відхиляються від сформованої «норми», позначеної світло-сірим кольором:
На графіку помітно, як майже зникли спалювання після катастрофічних пожеж у Чорнобилі у квітні цього року — суспільна реакція спровокувала тимчасову зміну практики. Але з часом показники повернулися до «норми». У сучасному світі з забрудненим повітрям, змінами клімату, хворобами легень, алергією та коронавірусом, старі практики спалювання органічних решток стають неприпустимими. А для того, щоб змінити звичку, потрібно зазирнути, що її насправді мотивує.
Чому українці палять суху органіку?
Я тривалий час досліджував практику спалювання серед українців. Загалом ми назбирали близько 30 причин для спалювання. Всі причини промаркували по категорії мотивації і побачили, що головною причиною є «раціональне» вирішення проблеми — позбутися сміття чи сухих заростей. Але є ще 18 причин, які мають в собі глибоку емоційну складову. Багато з них переплетені між собою і конкретне спалювання листя може бути спричинене комбінацією з декількох мотиваційних факторів.
Вогонь є способом взаємодії з соціумом — це можливість просто постояти на городі, побути на самоті, відпочити, погрітися. Коли запалюєш багаття, ти ніби створюєш соціальну ситуацію, в якій сусід може спокійно підійти поговорити, гарантовано не відволікаючи від роботи. А якщо ніхто не підійде поговорити, то можна легітимно в очах родини побавитися багаттям чи побути наодинці. Чи відпочивала б ця людина просто стоячи посеред городу без багаття або дивлячись на компостну яму? Навряд. Спостереження за вогнищем розслабляє, нагадує про приємні миті з дитинства чи втрачених батьків.
Також, здається, ми мало приділяємо уваги аспекту соціальної значимості чистоти й охайності. Подвір'я українців повинні бути доглянутими, тобто без бур’янів та опалого листя. Город повинен бути прибраний, а всі рештки зібрані та утилізовані. Загальні території - луки, парки, пасовища теж часто палять з господарських намірів, щоб позбутися негарного сухостою і «дати зеленому простір для росту». Загальні території палять і через бажання заявити про власний вплив на благоустрій громади, позбутися нудьги чи продемонструвати власний протест.
Спалювання є також частиною традиційного ритуалу по догляду за садом та землею. Димкою можна позбутися шкідників на деревах та захистити цвіт від нічних заморозків. Багаттям можна прогріти землю перед висаджуванням рослин, а попелом — їх підживити. По кожній з цих причин може бути розроблена окрема інтервенція на локальному чи державному рівні.
Є ще й пікантні причини для спалювання: мало що так смакує, як помста сусідам, коли ті вивісили сушитися білизну, а ти запалив у себе багаття. Коли вітер дутиме в протилежному напрямку — сусіди зроблять так само. V означає вендета. Так і живемо. Як у тому анекдоті: прийшли до українського селянина представники влади і кажуть: «Ми тобі дамо що захочеш, але твій сусід отримає того ж вдвічі більше». Чоловік довго думав і каже: «Виколіть мені око…». Це одна з основ нашого гумору, нашої культури.
На які нові ритуали варто перейти?
Чимало українських громад вже почали активно впроваджувати альтернативні дієві практики. В деяких створено волонтерські організації, які переконують сусідів відмовитися від спалювання і перейти на компостування. Кажуть, що навіть на найбільш затятих паліїв діє повідомлення про шкоду для здоров’я їхніх дітей. Деякі громади найняли екоінспекторів з «правильним» характером або запровадили регулярне вивезення сміття включно з органічним і повідомили жителів про чіткий графік. Чимало священників теж переконують людей не палити сміття чи листя. В Україні вже проведено комплекс заходів з «колективного інтелекту», де двом сотням громад запропонували обмінятися найкращими практиками та опанувати супутникові засоби моніторингу спалювань.
Таке ж випробування є і в інших країнах. Влада штату Нью-Йорк регулярно нагадує, що паління листя заборонене і пропонує три альтернативи:
1. компостування на власній ділянці;
2. мульчування: подрібнення і розпорошення листя та органічних решток як добрив;
3. централізоване компостування в громаді.
Канадський Едмонтон тестує збирання органічного сміття у зелених баках і також закликає будувати централізовані компостери. У провінції Квебек поставили за ціль компостувати 70% органічних відходів до 2030 року.
Штат Джорджія вимагає отримання спеціальних дозволів та вводить тимчасову заборону на спалювання з 1 травня по 30 вересня. В Британії спалювання не заборонене законом, і штраф буде виписано лише в разі скарги від інших жителів через забруднення повітря або шкоду здоров’ю.
Чимало локальних адміністрацій пояснюють, як саме потрібно палити: лише сухі матеріали, не палити в безвітряну погоду, не палити ввечері або коли вітер дує на сусідів, не палити домашні відходи, пластик, вологі речі тощо. Не палити в дні, коли якість повітря і так низька. Столиця Британії теж пропагує компостування та утилізує органічне сміття в разі неможливості компостування.
Яку практику не обрала б для себе окрема громада, переведення людей на нову екологічну «норму» повинно проходити м’яко, без стигматизацій і звинувачень у примітивності чи нецивілізованості. Компостування та мульчування має стати модним, а вивезення сміття — зручним і доступним. Ми ж всі чудово знаємо, як тяжко змінювати свої звички. Тим більше звички, з якими є так багато приємних спогадів.
«Багато по тому доводилось дивитись у вогонь. Пастухом у полі, коли пас череду, розкладали багаття, щоб погрітись або спекти картоплі. Тріщить сухий бур’ян, ти простягуєш до тепла босі ноги, щоб зігріти, а ніздрі вдихають то димок, то — коли вітер змінився — густі польові пахощі. Розламуєш чорний кожушок, сипкими іскринами сміється спечена картопля, обпікає губи, язик, піднебіння…»
«Відблиски на обличчі», Євген Гуцало
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ