США добивають власні принципи. Як тепер поводитися Україні у світі
Читайте NV у Google
І як тепер провадити міжнародну політику
Ну що, потужили за «зруйнованим через Мадуро міжнародним правом»? Зараз це «міжнародне право» прилетить до нас з російськими ракетами. Як це вже було неймовірну кількість разів за останні 4 роки.
Цього разу навіть не буде резолюцій Генасамблеї ООН або занепокоєності з боку когось з США. Це вже «даність». Руйнація інфраструктури цивільних міст та вбивство громадян цілком суверенної держави — «нова нормальність».
То яке «міжнародне право» могло зруйнувати викрадення Мадуро? Таке? То хай це міжнародне право летить у пекло за своїми «захисниками».
Хай це міжнародне право летить у пекло за своїми «захисниками»
Нічого немає. Є лише право сильного. Україна, очевидно, слабша за Росію, бо менша, бідніша, не має стільки населення та нафти. Але в України є чимало потенційних союзників, які теж можуть бути жертвами Росії. Разом з країнами Балтії та Скандинавії, деякими східноєвропейськими країнами Україна могла б стримувати Росію.
Проблема у тому, що потенційні союзники України — члени НАТО, а тому не можуть реалізовувати повністю самостійну політику, бо пов’язують свою безпеку із США. А США мають власні інтереси щодо України і Росії. Вони хочуть дружити з Росією за рахунок України, аби розірвати тісні звʼязки Росії та Китаю.
Таким чином, політика США дозволяє Росії перебити східноєвропейських ворогів по одному. Бо поки Росія нищитиме Україну, інші держави будуть чекати, коли їх захистять США.
Те, що США зараз добивають власні принципи, погрожують союзникам по НАТО і публікують нові стратегії, у яких немає захисту Європи, це добре.
Чим швидше вони добʼють «атлантизм», тим швидше в України зʼявляться реальні союзники, разом з якими можна буде розбудовувати серйозні плани на майбутнє.
Розвал старих інститутів, які не допомагають Україні, точно не буде заважати Україні, бо дозволить збудувати на руїнах щось корисніше для України.
Майбутнє — це про реальні живі союзи держав проти конкретних загроз, а не про мертві «норми», яких уже давно не існує.
Текст опубліковано з дозволу автора