Нова економічна політика. Що змінив Байден

14 травня 2021, 16:21

Економічна політика в США, і загалом на Заході, вже давно потребувала змін

Неолібералізм мертвий. А можливо, він цілком собі живий. У наші дні експерти говорять про нього і так, і сяк. У будь-якому разі важко заперечувати, що в світі економічної політики з’явилося щось нове.

Реклама

Президент США Джо Байден закликає до величезного збільшення державних витрат на соціальні програми, інфраструктуру і перехід до зеленої економіки. Він хоче використовувати державні закупівлі для відновлення вітчизняних виробничих ланцюжків і повернення промислових робочих місць у США. Його міністр фінансів, Джанет Єллен, домагається глобально скоординованого підвищення корпоративних податків. Джером Павелл, голова Федерального резерву, а це традиційно головний «яструб» влади в питаннях цінової стабільності, намагається заспокоїти інфляційні страхи і заявляє про підтримку фіскальної експансії.

Всі ці політичні зміни являють собою різкий розрив із раніше прийнятими поглядами в Вашингтоні. Чи віщує це появу нової парадигми економічної політики?

Економічна політика в США, і загалом на Заході, вже давно потребувала змін. Ідеї, що домінують з 1980-х років (їх називають по-різному: вашингтонський консенсус, ринковий фундаменталізм, неолібералізм), спочатку стали популярні, тому що кейнсіанство стало сприйматися як щось помилкове, а також через надмірне державне регулювання. Але ці ідеї набули власного життя і призвели до появи вкрай фінансіалізованої, нерівної і нестабільної економіки, погано підготовленої до вирішення найбільш значних проблем сучасності: зміни клімату, соціальної інклюзивності, революційних нових технологій.

Адміністрація Байдена дала старт давно назрілій економічній трансформації

Необхідну зміну парадигми було б корисно почати з того, як економіку викладають. Економісти схильні вихваляти силу ринку, що сприяє загальному економічному процвітанню. «Невидима рука» Адама Сміта (тобто ідея, що егоїстичні приватні особи, які прагнуть лише до особистого збагачення, здатні створювати колективне процвітання, а не соціальний хаос) — ось одна з улюблених ідей економістів. Але водночас вона залишається глибоко нелогічною, і, напевно, саме тому економісти приділяють величезну кількість часу проповідям про чарівну силу ринків.

Однак економічна наука — це не хвалебна пісня вільних ринків. Ба більше, значна частина економічної освіти концентрується на тому, як ринки можуть призводити до надмірного зростання нерівності, а також їх нездатності самостійно ефективно розподіляти ресурси. Ідеальні конкурентні ринки, які гармонійно створюють стабільну рівновагу — це лише одна з можливостей серед безлічі інших. Модель Сміта не є єдиною. І незважаючи на це, багато економістів реагують передбачувано: вони завжди вважають добре функціонуючі, конкурентні ринки головним орієнтиром під час обговорення будь-якої пропонованої відмови від політики laissez-faire (невтручання держави в економіку).

На щастя, вже є нова парадигма викладання економіки. Проєкт CORE — це інструмент онлайн-викладання і безкоштовний підручник з відкритим доступом. За цим проєктом стоять два далекоглядні стратеги, відомі економісти Самуель Боулз з Інституту Санта-Фе і Венді Карлін з Університетського коледжу Лондона. Однак у його розробці бере також участь велика група економістів з усього світу. Вже сьогодні цю програму використовує більшість університетських факультетів економіки у Великій Британії.

Головна перевага підходу CORE в тому, що він одразу береться за такі питання, як нерівність і зміна клімату. Але з погляду педагогіки цікавіше нововведення тут в іншому: стандартні орієнтири економічної науки замінюються альтернативними орієнтирами, реалістичнішими і кориснішими. Наприклад, на відміну від традиційної економічної науки, CORE виходить з того, що люди просоціальні і короткозорі, а не егоїстичні і далекоглядні. Конкуренція швидше недосконала, ніж досконала, їй притаманний принцип «переможцю дістається все». Сила завжди присутня у відносинах замовника й агента на ринках праці та кредитування, а не сприймається як щось розмите або екзогенне. Економічна рента повсюдна і часто необхідна в нормально функціонуючій економіці, вона не є рідкістю або результатом політичної помилки.

Така нова парадигма у викладанні економіки і в самій економіці допомагає краще розуміти її соціальні наслідки. Але ми маємо усвідомлювати, що вона не створює нову парадигму економічної політики. І саме так і має бути.

У всіх наших попередніх політичних парадигмах — меркантилістській, класично ліберальній, кейнсіанській, соціал-демократичній, ордоліберальній (західнонімецькій) або неоліберальній — були важливі недоліки, бо вони замислювалися як універсальні програми, які застосовуються завжди і всюди. Але неминуче недоліки кожної з цих парадигм затьмарювали їхні інноваційні підходи до нашого розуміння економічного управління. Результатом ставали перегини і хитання маятника між надмірними оптимізмом і песимізмом щодо ролі держави в економіці.

На будь-яке питання з приводу тієї чи іншої економічної політики правильною буде відповідь: «Залежно від обставин». Нам потрібні економічні факти й аналіз, щоб отримати деталі, від яких залежить бажаний результат. Ключові слова в дійсно корисній економічній науці — непередбачені обставини, контекстуальність і неуніверсальність. Економічна наука вчить нас, що буває час для розширення бюджетних витрат і час для їх скорочення. Є час, коли уряд повинен втручатися у виробничі ланцюжки, і час, коли він повинен дати ринкам спокій. Іноді податки мають бути високими, а іноді низькими. Торгівля має бути більш вільною на одних напрямах і регулюватися — на інших. Встановлення зв’язків між обставинами реального світу і бажання тих чи інших видів державного втручання — ось чим повинна займатися хороша економіка.

Наші суспільства стикаються з екзистенційними викликами, які вимагають нових економічних підходів і значних політичних експериментів. Адміністрація Байдена дала старт сміливій і давно назрілій економічній трансформації. Однак тим, хто намагається знайти нову економічну парадигму, слід бути обережнішими зі своїми бажаннями. Нашою метою не має бути створення нової окостенілої традиції, нам слід вчитися адаптувати політику й інститути до мінливих потреб.

НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Copyright: Project Syndicate, 2021

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Показати ще новини