Чи може наша поліція нас захистити?
Національна поліція нас захищає, але ми цього не бачимо. Ми бачимо тотальний провал кадрової політики
18 квітня в Києві було скоєно жахливий терористичний акт, під час якого божевільна проросійська істота розстріляла простих мирних мешканців, по суті його сусідів, з легкого складного мисливського карабіна Kel-Тес Sub-2000, на який він мав дозвіл.
Тобто потенційний терорист отримав дозвіл на носіння зброї і цілком легально придбав її для того, щоб потім влаштувати в столиці України криваву баню?
З 2014 року я неодноразово вступав у полеміку і суперечки з низкою вкрай активних і патріотично налаштованих українців щодо того, щоб розширити легалізацію зброї для населення. Вони наводили завжди безліч доводів, одним з яких завжди було — легальна зброя в багатьох країнах світу застосовується для захисту. Ось тільки вони завжди упускали один дуже важливий момент — у цивілізованих країнах немає того рівня сепаратизму, як в Україні. Навіть зараз. На п’ятий рік повномасштабної війни і дванадцятий гібридної.
Коли йдеться про безпеку країни — я ніколи не був толерантним
Я, коли закінчував свій ВНЗ, то мав один із найвищих показників точності стрільби з АК-74 і ПК. Згідно з моєю характеристикою, я маю високу адаптивність і швидку пристосованість до будь-яких видів стрілецької зброї. Стріляв із форту, глока, арок/м-4 та інших, але ніколи не ратував за те, щоб у нас було вільне носіння зброї.
Роки роботи за монітором призвели до того, що цілі я зараз не розрізняю ближче, ніж за 50 метрів. Але… З 2014 року я постійно перебував під критикою і навіть ненавистю наших адептів легалізації вогнепалу для населення, намагаючись достукатися до них тим, що в країні, де багато сепаратистськи й антиукраїнськи налаштованих суб'єктів, легалізація навіть короткостволу становить небезпеку. Думаю, пояснювати не потрібно чому?
Терорист, який влаштував бійню в Києві, був і раніше під прицілом відповідних органів, які мали за своєю специфікою діяльності розпізнати в ньому потенційну загрозу.
Не провели таку роботу.
Представники органів правопорядку, які мали захищати громадян, під час звуків стрілянини за наявності штатної стрілецької зброї обісралися і втекли, навіть не спробувавши допомогти цивільним, які перебували в зоні їхньої відповідальності. Тобто кришувати наркотрафік, закривати на порушення закону охоронними фірмами під виглядом ТЦК, які кошмарять чоловіків на вулицях, і спостерігати за роботою повій на окружних ви можете, а захистити українців — ні.
Тут я не всіх гребу під одну гребінку. Особлива честь поліцейським підрозділу Лють — реально — цвіт нації. Віддають себе захисту батьківщини. Але тилове лайно, не здатне захистити жінку або дитину… Я по-іншому вас назвати, крім як лайном, не можу. Тікати, коли на землі лежить поранений.
Вони навіть не дістали свої Форти-12/17 з кобури! Ви вмієте їх спускати із запобіжника взагалі?
І тут я замислююся на рівні екзистенціального дисонансу.
А якби замість двох матусиних черешень, які пішли в поліцію просто непогано заробити на пенсію, було б два простих місцевих хлопці з глоками? Якби хлопці, у яких у тумбочці була б своя «арка»?
Чи може наша поліція нас захистити? За останні роки ми не побачили жодного прикладу, коли українці аплодували б тим діям, які здійснює Нацполіція, хоча я абсолютно не заперечую і не кажу, що немає достойних, але на видноті, найчастіше, не честь і гідність, а в більшості випадків саме слабкі нікчемні ланки.
Національна поліція, яка колись була приводом для гордості, навіть у 2022-му, незважаючи на історії про те, як для люксових кортежів створювали на виїзд з України зелені коридори та погрожували автоматами простим українцям, що намагалися перекривати ці коридори… а в іншій частині України поліцейські вивозили дітей, жінок та людей похилого віку з-під обстрілів, але ні — негатив він завжди чутливіший. Він більш болючий.
Як і боягузтво цих двох, які навіть не дістали свої пістолети з кобури, а все вирішили хлопці з КОРД.
Невже Україна і справді в якийсь момент перетворитися на країну, коли безпека громадянина і його сім'ї — це його особиста турбота? Легальна чи ні, але в країні, що воює, кожен згодом зможе собі дозволити те, чого не дозволить середньостатистичний хлопчина у салатовій жилетці фортом у кобурі та повному памперсі, якого мамка не навчила вигрібати.
Грубо? Неетично? Так. Згоден — із вами. Але коли йдеться про безпеку країни, я ніколи не був толерантним.
Національна поліція нас захищає, але ми цього не бачимо. Ми бачимо тотальний провал кадрової політики. Кожному українцю по стволу? Я, сорокап’ятирічний стигматик, згоден — так! Але ж проросійські покидьки все одно будуть за таких умов набагато активнішими, ніж більша частина наших пасивних «активістів».
Текст опубліковано з дозволу автора