Бої не на життя, а на смерть. Що відбувається в Бахмуті та Соледарі
Настав час для чергового огляду ситуації на полі бою
Повітряна/Ракетна війна
Відзначимо позитив — Німеччина поставила до Херсона кілька потужних генераторів. На жаль, це єдина добра новина, пов’язана з українськими електромережами, яку я почув за останні дні.
Путін і Суровікін продовжили свою кампанію повітряних та ракетних ударів. За останні 36 годин українці повідомили (якщо мої підрахунки точні) про 31 обстріл, плюс 73 обстріли БМ-27 Ураган і БМ-30 Смерч. Єдина відмінність від колишніх часів (приблизно до періоду 31 грудня — 3 січня) полягає в тому, що зараз більшість обстрілів припадає на населені пункти за 10−20 км від лінії фронту. Судіть самі: села на Сумщині (обстріляно 144 ракетами), на захід від Луганська та на захід від Донецька, Нікополь (обстрілюють і бомбардують ледь не кожен божий день уже кілька місяців), плюс на південь від Запоріжжя, Херсон… тому що найбільший стратег нашого часу вичерпує запас балістичних і крилатих ракет. Мабуть, найбільш «цивілізованим» і «відповідним чинним правилам ведення бойових дій» кроком стало застосування проти жителів міста Херсона касетних боєприпасів із запальною сумішшю.
Натомість, українці продовжили свою HIMARS-кампанію. За останні два дні вони вразили ще дві цілі у Токмаку, а також:
— Склад ЗС РФ на заводі Гідромаш, Мелітополь, 8 січня;
— Гуртожиток у Рубіжному (повідомляється про 14 осіб убитими), 8 січня;
— Два інші склади постачання ЗС РФ, 7 січня.
Крім того, з’ясувалося, що 31 грудня українські М142 влучили у спортзал у Лантратівці Луганської області, де розміщувалися «чмобіки». Один із уцілілих злив відео, на якому видно, як вони сплять і їдять, а потім сцени після удару, внаслідок якого, за повідомленнями, загинуло щонайменше 50 осіб. Тіла швидко прибрали і будь-які пов’язані з цим повідомлення суворо заборонили.
Щодо обох ВПС: росіяни повідомляють, що їхні ВПС «працюють добре» — очевидно, проти цілей у районі Бахмута. Втім, зважаючи на поточну погоду, це не зовсім так: ПКС не люблять літати в хмарах чи під ними. З іншого боку, з огляду на те, що ВПС України повідомили про 18 авіаударів 7 січня та ще про 17 ударів 8-го… ну, можливо, вони знайшли досить чисті ділянки неба.
У Соледарі тривають запеклі та кровопролитні битви
Нарешті, українські ППО заявили, що збили три російські вертольоти — Ка-52, Мі-8 і Мі-24, а також три безпілотники Орлан-10: ще один Ка-52 був заявлений як збитий сьогодні вранці «на північ від Мелітополя», а пізніше — Мі-24. Зі свого боку, Keystone сops у Москві (так автор називає міністерство оборони РФ — NV) заявили, що 8 січня біля Віролюбівки (Донецька область) збили український Мі-8.
З іншого боку, я більше не збираюся витрачати жодного слова на аналіз заяви Keystone сops про «вбивство 600 українських військовослужбовців у Краматорську». Дозвольте мені просто зазначити, що:
а) Я знаю, чому називаю МО РФ «Keystone cops у Москві», але
б) можливо, це було перше бойове застосування Торнадо-С, про яке кілька днів тому заявили, що вони «нині вже на озброєнні». Якщо росіяни в цьому сенсі не брешуть (що вони часто роблять), і якщо вони у них насправді є у виробництві (і ніякого «ручного складання одиничних екземплярів»), то дальність їхніх ракет 9М542 має бути в діапазоні 120 км, ось чому багато хто вважає їх «російською помстою за HIMARS».
Битва за Донбас
Тим часом у Соледарі та Бахмуті не лише мороз (від -10 °C до -20 °C), але до того ж 4−5 січня в районі Соледара випав сніг. Отже, будь-які фото та відео, які демонструють, скажімо, «багно», безумовно, були зроблені до цієї дати.
Загалом артилерійські дуелі йдуть майже по всій лінії фронту, від Куп’янська на півночі до (як мінімум) Вугледара на півдні. В іншому ж великих бойових дій не спостерігається, принаймні за одним великим винятком.
У Соледарі тривають запеклі, люті та кровопролитні битви.
Два дні тому 3-а штурмова бригада (плюс 46-а ОДШБ) ЗСУ контратакували і відбили головний комплекс соляних копалень, завдавши росіянам величезних втрат, а потім продовжили рух до села Бахмутське. Судячи з (неофіційних) українських зізнань про те, що росіяни захопили останнє увечері, схоже, ця друга частина контратаки закінчилася не дуже добре.
Станом на ранок 9 січня найзапекліші бої велися в районі місцевої міськадміністрації.
Повідомляють про важкі бої з Підгородного (тут залучено ПВК Вагнер). Як повідомляється, українці мусили піти з цього села. Зазначають також, що вони повернулися туди минулої ночі.
Тим часом, за даними народної розвідки, найбільшою проблемою ЗСУ на цій ділянці є масове розгортання автоматичних гранатометів АГС-17 численними російськими підрозділами.
Про жорстокість боїв за Соледар можна судити з кількох відомих фактів, чи, принаймні, чуток:
а) Для початку — після майже місячної перерви — зараз обидві сторони розміщують у цьому районі танки.
б) Тільки 8 січня Генштаб України повідомив про 500+ убитих росіян, 3 збиті гелікоптери та 11 танків. Без сумніву, цифри цих втрат противника можуть бути перебільшені, і я не знайшов явних доказів того, що того дня росіяни втратили хоча б один гелікоптер, але: судячи з відеозаписів важких втрат, яких зазнали російські наземні війська, я сумніваюся, що українці перебільшують щодо цього.
в) Як завжди, якщо українці заявляють, що за один день на вузькій ділянці фронту було збито багато вертольотів ПКС, то це означає, що ПКС дуже активні на цій ділянці, а ПКС активні у певних районах тільки в тому випадку, якщо там йдуть дуже інтенсивні бої і справи дійсно критичні для російських сухопутних військ.
г) У російських соцмережах можна знайти повідомлення про те, що з 30 грудня до 7 січня вони завдали ударів, внаслідок яких противник втратив 500 осіб (вбитими та пораненими) у всіх чотирьох батальйонах 46-ї ОДШБ у Соледарі, а також, що вони підбили кілька Т-64 з 4-ї та 17-ї танкових бригад, а також кілька Т-72 з 61-ї механізованої бригади (колишня 61-а піхотна окрема бригада).
І наостанок
д) Останні кілька днів росіяни атакують Соледар підрозділами ВДВ і спецпризначенців, мабуть, за підтримки 20-ї гвардійської механізованої дивізії. (і до того ж — усієї дивізії, а не «тільки кількох БТГ») та однієї з їхніх окремих артилерійських бригад, оснащених реактивними системами залпового вогню ТОС-1.
З боку їхнього противника — 46-а повітрянодесантна дивізія виникла шляхом інтеграції воєнізованих формувань, спочатку створених партією Свобода і Правим сектором, а 3-я штурмова — це колишній полк Азов Національної гвардії (звісно, останній був реорганізований і розширений після втрати одного з його батальйонів у Маріуполі).
Назвати це «поєднання» «заклятими ворогами» — означало б нічого не сказати. «Ультранаціоналісти» з обох боків, до того ж у деяких «величезна кількість незакритих рахунків один до одного, що накопичилися за останні вісім років…»
Переклад NV
Текст опубліковано з дозволу автора. Вперше надруковано на medium.com
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV