Читайте NV у Google
Що не кажіть, а все ж таки в США свобода слова ще існує, якщо редакторська колонка The Wall Street Journal, присвячена підвищенню тарифів президентом Трампом, може вийти у світ під назвою «Найтупіша війна у світі»
І вона справді «найтупіша», бо по-перше, ставить під загрозу всю систему глобальної торгівлі, по-друге, більше б'є «своїх» і самих себе, аніж «чужих», по-третє, не допоможе досягнути жодних результатів, адже контрабанду наркотиків та людей в США із сусідніх країн торгівельними тарифами не подолаєш. А ось домашній автоіндустрії, яка імпортує 13% та 42% відсотки запчастин з Канади та Мексики, відповідно, нашкодити можна запросто.
Як пише WSJ, американська галузь автобудування, яка складає 11% американського промислового виробництва, це насправді Північно-американська галузь, адже всі країни континенту безпосереднього інтегровані в виробництво та продаж кінцевого продукту. І без такої інтеграції міжнародна конкуренція американського автопрому була б взагалі неможлива. Очевидно, що тарифні ініціативи президента Трампа цю інтеграцію руйнуватимуть, знищуючи робочі місця, зменшуючи доходи компаній і гальмуючи економіку.
Також, очевидно, що автопром, на жаль, не єдиний приклад. Є ще сільське господарство та інші галузі, які постраждають від торгової війни. Окрім економічних наслідків, звісно, будуть і політичні. Якщо Трамп може так легко взяти та одноосібно змінити існуючі домовленості з торговими партнерами, то чого такі домовленості взагалі варті? І взагалі, заради чого такі жертви?
І кому, як не нам, не знати про тупі війни?
І кому, як не нам, не знати про тупі війни? У нас же теж є сусід, в минулому партнер і гарант безпеки, який не вагаючись усе розтрощив та розтоптав, абсолютно на шкоду собі і на горе нам, не думаючи про наслідки. Чи могли Україна та Росія, спільно використовуючи існуючий економічний потенціал та капіталізуючи добросусідські стосунки, стати економічно впливовими державами? Напевно шанс був хоча б в регіональному масштабі, але натомість маємо «найтупішу війну в світі», яка коштувала обом країнам сотень тисяч життів та відкинула їхні економіки на десятиліття назад. І знову ж таки — а заради чого?
На жаль «заголовки» інформаційного марафону нічого не коментують про тих, хто розв’язує різні корпоративні війни в нашій країні, та ще й під час війни, та ще й в критично важливих галузях, як, наприклад, між Міністерством оборони та Агентством оборонних закупівель, роблячи вигляд, що нічого не відбувається і дозволяючи руйнувати країну, вбивати людей і красти наше майбутнє. І все це — заради чого?
Чи могли би ми використати війну з Росією для того, щоб об'єднати суспільство і рішуче викорінити всю ту тупість, жадібність та підлість, яка десятиліттями не давала нам розвиватися? На початку війни я в це вірив, зараз ні, здається, що хвороба тільки загострилася. Але можу почати вірити знову, якщо хтось з ведучих Інформаційного марафону а ще краще — провладних політиків почне брати приклад з журналістів The Wall Street Journal, називаючи речі своїми іменами. Може герої подібних публікацій їх прочитають та хоч на крихту засумніваються у власній мудрості та величі, хоча це навряд чи, адже як казав один лідер: «Держава — це я!». Але може ця держава нарешті освітить своїм промінням темні закутки владних коридорів, і когось нарешті покарають. Звісно, так думати наївно, але все ж таки — заради ж чогось дурень думкою багатіє?
Так все ж таки — заради чого? Навряд чи варто розраховувати, що лідери сучасності, які розв’язують та ведуть «найтупіші» війни у світі, швидко змінять свої погляди. Людська природа за останні тисячоліття не змінилася. Особисте его, влада, слава та гроші мають для нинішніх керманичів таку ж саму цінність, як і для римських імператорів, татарських ханів чи варварських вождів. Але за тисячі років людство навчилося створювати ефективні інститути управління державою і захисту громадянських свобод саме для того, щоб стримувати темні сторони душі сонцесяйних правителів, а це, в свою чергу, дозволяє будувати краще життя та справедливіше суспільство. І «свобода слова», як не крути, залишається в цій справі одним з найважливіших інструментів.
Тож, поки The Wall Street Journal ще здатна опублікувати редакторську колонку про ідеї президента під назвою «Найтупіша війна в світі», не так все погано…, насамперед для американців. А нам, поки що, залишається уважніше стежити за програмою Інформаційного марафону — може теж якимось чесним заголовком порадують?
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV