Читайте NV у Google
Він пропонує нам повернутися в епоху залежності, яку ми кров’ю намагаємося розірвати
Між «вчитися» і «навчитися» є величезна різниця. Так само як між «веденням переговорів» і досягненням тривалого, безпечного миру. Те, що ми спостерігаємо сьогодні у виконанні Дональда Трампа, — це не дипломатія. Це дешеве шапіто. Театр тіней, у якому Володимира Зеленського ганяють з кутка в куток, Трамп удає великого миротворця, а Володимир Путін сидить зручно в урядовій ложі й смикає за ниточки.
Якщо хтось сподівається, що 47-й президент США принесе Україні «гідне і справедливе завершення війни», він повинен поглянути правді в очі: Трамп не арбітр. Трамп — це сторона конфлікту. І це сторона, яка роками тяжіє до Москви.
Саботаж системи: Америка сліпа і глуха
Щоб зрозуміти масштаб загрози, погляньмо на те, що Трамп робить із власною державною машиною. Він звільнив десятки досвідчених радників, які роками займалися східною політикою і знали російські ігри наскрізь. Понад 100 посольств США у світі залишаються без послів. Це не недбалість, це цілеспрямований параліч.
Це не недбалість, це цілеспрямований параліч
Трамп фактично «вимкнув» очі та вуха Америки. Позбавлення людей, які розуміли загрозу з боку Кремля, свідчить про одне: або про повне «промивання мізків» російською пропагандою, або про крайню дурість.
Це породжує фундаментальне питання: хто сидить у Овальному кабінеті — президент Сполучених Штатів чи, можливо, ще один — після Лукашенка — васал Путіна?
Математика боргу: 54 мільйони доларів «чайових»
Але, можливо, це не лише дурість, а холодний розрахунок боржника? Подивіться в бухгалтерські книги. Справа проста і задокументована.
У 2004 році Дональд Трамп купує маєток у Палм-Біч за 41 мільйон доларів. Лише через чотири роки, у 2008-му — у розпал фінансової кризи — російський олігарх Дмитро Риболовлєв викуповує у нього цю саму нерухомість за 95 мільйонів доларів.
Задайте собі просте питання: хто в бізнесі переплачує понад 50 мільйонів доларів зверху? Ніхто не робить таких подарунків із симпатії. Так купують вплив і вирощують майбутніх політичних боржників.
Пікассо, копії та димова завіса
До цього додаються каламутні історії зі світу мистецтва. Трамп міг стверджувати, що володіє оригіналом Пікассо, тоді як експерти вказували на копію. Але у відносинах з росіянами картини — це ідеальний інструмент для трансферу готівки. Купуєш «витвір» за завищеною ціною, продаєш, гроші крутяться, слід зникає. Чи людина, чия імперія рятувалася російськими переказами, може бути жорстким переговірником проти Росії?
Дежавю: «Дешева енергія» і тіні минулого
Останні ілюзії розвіюються, коли слухаєш пресконференції Трампа. Він говорить про те, як «Росія зацікавлена в успіху України», і сам сміється з того, як дивно це звучить. А потім згадує про «дешеву енергію» для нас.
Що він має на увазі? Чи не йдеться про «ласкавий дозвіл» користуватися нашою ж, але окупованої росіянами Запорізької АЕС? Чи про майбутні поставки дешевої російської нафти й газу в обмін на лояльність?
Коли я це чую, у мене перед очима постає страшне дежавю. Я бачу Путіна, який говорить з Юлією Тимошенко про газові угоди. Згадую розмови про оренду (фактично, продаж) порту для Чорноморського флоту в Криму.
Це та сама стара пісня: суверенітет в обмін на знижку. Трамп пропонує нам повернутися в епоху залежності, яку ми кров’ю намагаємося розірвати.
Особиста вендета і моральне дно
Трамп не любить Україну. Він не забув Києву відмову в наданні компромату на сина Байдена. У його оптиці Зеленський — це проблема, а Путін — партнер. А якщо згадати його дружбу з Епштейном, то стає зрозуміло: моральний компас цієї людини давно розбитий.
Я переконаний, що Трампу ментально й бізнесово ближче до Росії. Його дії — це не шлях до миру. Це шлях до того, щоб продати нас за власний спокій і вигоду своїх російських «друзів».
Текст опубліковано з дозволу автора