Про катастрофічний наслідок «великого і прекрасного» закону Трампа
Читайте NV у Google
Серед катастрофічних наслідків «великого і прекрасного білля», підписаного Трампом, один особливо шокує політичних економістів
Цей закон радикально скасовує субсидування чистої енергетики, схвалене три роки тому адміністрацією президента Джо Байдена. Багато хто вважав, що у цих субсидій був імунітет до зміни президентів, оскільки вони створювали нові робочі місця і давали змогу заробити прибуток фірмам у «червоних» штатах, які традиційно голосують за республіканців. Якою б сильною не була алергія Республіканської партії, контрольованої Трампом, на «зелену політику», було прийнято вважати, що вона не посміє скасувати ці пільги. Але вона взяла і скасувала.
Чому загальноприйнята думка виявилася помилковою? Вчені, які вивчають процеси ухвалення політичних рішень, зазвичай звертають увагу на економічні витрати і вигоди. Вони стверджують, що законопроєкти, які створюють матеріальну вигоду для організованих груп із хорошими зв’язками і водночас сильно розмиті збитки для решти суспільства, найімовірніше, будуть ухвалені. Багато елементів білля Трампа дійсно добре пояснюються з цього погляду: зокрема, він створює умови для радикального трансферу доходів на користь багатих і на шкоду бідним.
І навпаки, законопроєкти, які створюють концентровані збитки для могутніх економічних сил, навряд чи сильно просунуться вперед. Цим пояснюється, зокрема, чому в США ідея підвищення плати за вуглець (це необхідно для боротьби зі зміною клімату, але сильно б'є по індустрії викопного палива) завжди була політично токсичною і не мала шансів на успіх.
Очікуваний демократами перехід до зеленої економіки провалився
Байденівська програма розвитку зеленої енергетики — так званий закон «Про зниження інфляції» (IRA) — була покликана подолати цю політичну перешкоду. Замість батога (вуглецеві податки) закон пропонував пряник у вигляді субсидій сонячної, вітряної та інших форм відновлюваної енергетики. Ці стимули не просто зробили можливим ухвалення IRA; очікувалося, що вони будуть довгостроковими. Навіть у разі повернення республіканців до влади, бенефіціари цих субсидій мали чинити опір їхньому скасуванню. А з часом, у міру посилення зеленого лобі, могла навіть з’явитися політична можливість дати пряму відсіч індустрії викопного палива.
Ці надії виявилися знищеними. Зелене лобі дійсно намагалося пом’якшити положення білля, спрямовані проти IRA, і йому вдалося відкласти початок поступового скасування податкових пільг для вітряної та сонячної енергетики до середини 2026 року. Але хоча закон IRA не скасовано повністю, очікуваний демократами перехід до зеленої економіки явно провалився.
Прихильники матеріалістичної версії політекономії знайдуть раціональне пояснення такому розвороту. Для регресивного зниження податків на багатіїв потрібно було знайти доходи в іншому місці. І тому інтереси, скажімо так, менш впливової групи принесли в жертву інтересам більш впливової. Не виключено також, що трьох років субсидування IRA виявилося недостатньо, щоб створити сильне лобі на його захист. Як висловився один із прихильників цього закону: «Ми вже ніколи не дізнаємося, але, якби у нас було ще чотири роки, щоб закріпити ці промислові інвестиції, законодавцям було б набагато складніше їх скасувати».
Утім, ці виправдання звучать фальшиво. Ми маємо визнати, що ідеологія іноді перемагає матеріальні інтереси. Мало сумнівів у тому, що багато законодавців-республіканців проголосували всупереч економічним інтересам своїх виборців. Деякі зробили це, побоюючись репресій з боку Трампа, а інші — тому що щиро є кліматичними скептиками і, подібно до Трампа, виступають проти будь-яких зелених ініціатив. Так чи інакше, взяли гору саме ідеї про те, що важливо і як влаштований світ, а не економічне лобі чи корисливі інтереси.
Це важливий урок політичної економії. Ідеї можуть бути так само важливі, як і політичні групові інтереси, для просування партійного порядку денного. Здатність формувати світогляд та ідеологію (не тільки еліти, а й пересічних виборців) — це потужна зброя. Ті, хто нею володіє, можуть переконати людей зробити вибір, який явно суперечить їхнім власним економічним інтересам.
Ба більше, самі ці інтереси — економічні чи будь-які інші — формуються під впливом ідей. Щоб зрозуміти, виграємо ми чи програємо від тих чи інших політичних рішень, нам потрібно знати, як ці рішення вплинуть на реальний світ і що станеться, якщо їх не приймати. Мало хто з нас здатний або схильний до таких розрахунків. За допомогою ідеології можна скоротити цей складний шлях ухвалення рішень.
Деякі ідеології приймають форму міркувань про те, як влаштований світ. Наприклад, правий політик може сказати, що «втручання держави в економіку завжди б'є по ній бумерангом», а «елітні університети продукують знання, які ненадійні й потрібні тільки їм самим». В інших акцент робиться на значенні різних типів ідентичності — етнічної, релігійної, політичної. Ідея може змінюватися залежно від контексту: «іммігранти — ваші вороги» або, наприклад, «демократи — ваші вороги».
Важливо зазначити, що сама концепція «своїх інтересів» спирається на приховані ідеї про те, що значить «свої»: хто ми, чим відрізняємося від інших, яка наша мета. Ці ідеї не зафіксовані природою чи народженням. Альтернативна традиція в політекономії вважає інтереси соціальною конструкцією, а не результатом матеріальних обставин. Наприклад, залежно від нашої самоідентифікації — «білі чоловіки», «робітничий клас» чи «євангелісти» — ми будемо по-різному оцінювати свої інтереси. Як сказав би філософ-конструктивіст, «інтереси — це ідея».
Це урок для опонентів Трампа. Для успіху їм недостатньо добре продуманих рішень, які приносять матеріальну вигоду цільовим групам. Чи йдеться про боротьбу зі зміною клімату, зміцнення національної безпеки США, чи створення хороших робочих місць, вони мають перемагати в ширшій битві ідей, а особливо ідей, які формують у виборців уявлення про те, хто вони такі та які їхні інтереси. Демократам треба зрозуміти, що останнім часом вони підтримували ідеї та ідентичності, які погіршували становище багатьох простих американців — подібно до економічної політики до Байдена, що сприяла приходу Трампа до влади.
NV володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікація повної версії тексту заборонена
Copyright: Project Syndicate 2025