Троє проти одного. Чи є вихід у Зеленського?
Паризька зустріч вкрай важлива саме Кремлю, і навіть у разі найгіршого результату Росія нічого не втрачає — на відміну від України
Лише кілька фраз, сказаних Володимиром Зеленським у присутності Путіна, Макрона і Меркель, лише кілька обіцянок, даних цим трьом, всього кілька підписів, поставлених під паперами, дбайливо складеними помічниками одного зі співрозмовників, відокремлюють російську дипломатію і зовнішню політику від грандіозного тріумфу, Україну — від низки неконтрольованих подій, за якими — хаос, параліч влади, відновлення війни і навіть, як найгірший сценарій — розпад держави. Недарма в Москві вже попередили — мовляв, не дивуйтеся, якщо якісь області раптом візьмуть і вийдуть зі складу України.
Цілком можливо, що окремі люди з оточення Зеленського отримають після засідання в Парижі високі урядові нагороди. Якщо буде зовсім вдало — тобто, якщо Україна погодиться на фактичне приєднання до ЛДНР, зміни до Конституції про «особливий статус» або «про особливий порядок місцевого самоврядування», на вибори без попереднього контролю над російсько-українським кордоном — то когось навіть можуть представити до звання Героя Росії. Правда, є побоювання, що в подібній ситуації Януковичу в Ростовській області доведеться трохи посунутися й ущільнитися на житлоплощі.
Зрозуміло, Зеленський може сказати цим трьом у Парижі зовсім інші слова і не погоджуватися на умови, дбайливо підготовлені в Кремлі і погоджені з його радниками: про Крим, гібридну війну, 3 тисяч загиблих, про те, що мета Кремля — ліквідація української державності, і що Європа є світовим лідером і локомотивом протягом останніх декількох тисяч років саме тому, що цінності для неї були вище інтересів.
Можна процитувати Черчилля, що країна, між війною і ганьбою обираючи друге, неминуче отримує і ганьбу, і війну. Можна, врешті-решт, запитати у Меркель і Макрона, чий Крим, і нехай вони порозмірковують на цю тему в присутності свого російського колеги.
Навіть подібна пристрасність навряд чи створить коаліцію «Троє проти Путіна». Але — чому б і ні? — зруйнує давно окреслену коаліцію «Троє проти Зеленського». Не виключено, що француз і німкеня в передчутті запуску Північного потоку-2 змилуються і покартають російського колегу, продовживши антиросійські санкції ще на півроку. Все-таки цінності як-ніяк.
Але подібна логіка Зеленського вже не буде проявом суб'єктності і про-активності української зовнішньої політики — поїзд пішов. Якийсь натяк на про-активність української сторони пролунав у середині жовтня в пунктах Дарки Оліфер — вони починалися з вимоги розпуску ЛДНР. Але майбутні претенденти на російські ордени і медалі дбайливо постаралися, щоб ця тема більше не спливала. Якийсь натяк на суб'єктність був у нещодавніх вимогах опозиції — щодо «червоних ліній», які не можна переходити.
Кремль, Смоленська площа (МЗС РФ) і околиці досить ефективно використовували проти української сторони стратегію рефлексивного управління. Це коли доводиться впливати або керувати таким об'єктом, який одночасно є і суб'єктом управління. Наприклад, Зеленський впевнений, що він молодець — уламав на зустріч у Нормандському форматі самого Путіна. Сподівається так щиро і натхненно подивитися тому в очі, причарувати і загіпнотизувати, після чого кремлівська політика щодо України в одну мить зміниться! Хоча очевидно, що паризька зустріч вкрай важлива саме Кремлю, і що навіть у разі найгіршого результату Росія нічого не втрачає — на відміну від України. Але, граючи на амбіціях українського президента, серед яких бажання стати миротворцем, людиною року, десятиліття, а то й лауреатом Нобелівської премії миру, можна домогтися набагато більшого, ніж якщо відверто заманювати його в політичний капкан. Загалом, тільки не кидай мене в терновий кущ! Але вихідці з КВН сподіваються переманіпулювати вихідців з КДБ. Хоча чому ні — адже бувають чудеса і непередбачувані ситуації.
Президент України ще б дуже довго думав, навіщо йому саме зараз нормандська зустріч. Для підготовки ситуації до переговорів про транзит російського газу через територію України? Для обміну утримуваних осіб «всіх на всіх»? Для припинення вогню на лінії розмежування? Але ці питання можна вирішити і в інших форматах.
А ось для Володимира Зеленського, який не президент України, а просто Володимир Зеленський, зустріч у Парижі має зовсім інше значення: посидіти за одним столом і пофоткатися з «самими» Меркель, Макроном і Путіним. Ну а також головне — підкачати рейтинг, що впав, зробити піар, отримати лаври миротворця, «президента миру», «об'єднувача» вільної частини України й окупованого Донбасу.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ