Неприємна правда для росіян і великий удар особисто по Путіну

Було б важко уявити підходящий символ занепаду військових успіхів Росії, ніж вигляд самотнього сталінського танка, що котиться Червоною площею під час традиційного для країни святкування Дня перемоги 9 травня. Протягом останніх двох десятиліть Володимир Путін використовував День перемоги, щоб продемонструвати відродження сучасної Росії як військової супердержави, і в кожному щорічному параді зазвичай беруть участь десятки новітніх танків. Однак цього року єдиним виставленим танком була модель Т-34 часів Другої світової.

Цього року ганебна відсутність танків на параді перемоги була мимоволі широко витлумачена як ще одне свідчення катастрофічних втрат Росії в Україні. Незабаром соціальні мережі зарясніли повідомленнями, що висміюють Кремль. «Сучасну російську військову техніку набагато простіше знайти на українських виставках воєнних трофеїв, аніж на параді перемоги в Москві», — зазначається в офіційному акаунті Міноборони України в Twitter. Інші були менш тонкими. «На параді в Москві був один танк! Ми сміємося всією Україною, — написав народний депутат України Олексій Гончаренко. «В Україні є фермери з більшою кількістю танків», — пожартував інший користувач Twitter.

Парад за участю одного танка став останнім у серії ударів, які вже затьмарили підготовку до святкування Дня перемоги цього року. За місяць, що передує святу, понад двадцять міст по всій Росії скасували проведення військових парадів. Хоча офіційно згадувалися міркування безпеки, ці скасування породили чутки про те, що Росія просто не має достатньої військової техніки для проведення регіональних парадів, оскільки переважну більшість танків та іншої техніки вже відправлено в Україну.

Тепер для середнього росіянина стає очевидним, що все йде не за планом

Ще більшим ударом стало повне скасування маршів «Безсмертного полку» цього року. Цей масовий захід, під час якого представники громадськості проходять маршем містами Росії з портретами членів родин, які служили в Червоній армії під час Другої світової війни, за останнє десятиліття став невід'ємною частиною російських ритуалів Дня перемоги, який підтримував сам Путін. Проте Кремль вирішив заборонити марші цього року через побоювання, що в них можуть узяти участь члени сімей російських солдатів, загиблих в Україні. Оскільки російські офіційні особи все ще заперечують катастрофічні наслідки вторгнення в Україну, Кремль найменше хотів, щоб тисячі скорботних родичів зібралися публічно і привернули увагу до масштабів трагедії.

Негативне сприйняття святкування Дня перемоги цього року завдає шкоди особисто Володимиру Путіну, який зіграв важливу роль у тому, щоб зробити свято основою національної ідентичності сучасної Росії. Часто припускають, що День перемоги завжди домінував у російському календарі, але це просто не відповідає дійсності. Фактично за 46-річний період між закінченням Другої світової і падінням СРСР радянська влада провела лише три військові паради на честь Дня перемоги. Інші свята, такі як першотравень і річниця більшовицької революції, вважалися куди більш значущими.

Тільки коли Путін прийшов до влади на зламі тисячоліть, День перемоги почав займати своє нинішнє становище найважливішого державного свята Росії. За останні два десятиліття Путін перетворив День перемоги на центр псевдорелігійного культу перемоги зі своїми власними священними символами, святкуваннями, святими і догмами. Істерія навколо свята стала відома як «Побєдобєсіє» або «манія перемоги», і до будь-кого, хто посміє піддати сумніву вкрай облагороджену Кремлем версію Другої світової війни, найімовірніше, поставляться з жорстокістю, з якою колись поводилися із середньовічними єретиками.

Вшанування ролі Росії в розгромі нацистської Німеччини виявилося для Путіна надзвичайно вигідним з політичної точки зору. Це допомогло йому відновити російську національну гордість після принижень 1990-х років і проклало шлях до повернення до авторитаризму в сьогоднішній Росії, реабілітувавши Сталіна і применшивши злочини радянської епохи. Путін також відродив лексикон Другої світової війни, перетворивши його на зручну можливість атакувати своїх ворогів, називаючи при цьому внутрішніх і зовнішніх супротивників «фашистами». Дійсно, у сучасній Росії термін «нацист» втратив будь-який сенс і став позначати будь-кого, кого вважають «антипутіністом».

Ця токсична тенденція найяскравіше проявляється щодо України. Кремлівські лідери роками демонізували українців як «нацистів», незважаючи на повну відсутність будь-яких реальних ультраправих політиків в українському уряді. Як і очікувалося, коли Путін почав своє повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року, він оголосив «денацифікацію» країни головною метою війни. Російський диктатор знову повернувся до цієї теми під час виступу в День перемоги, прямо порівнявши свій нічим не спровокований напад на Україну з боротьбою проти нацистської Німеччини.

Нескінченні звернення Путіна до пам’яті про Другу світову війну явно спрямовані на те, щоб мобілізувати російську громадськість на підтримку нинішньої війни, але вони не можуть повністю приховати похмурі реалії його вторгнення в Україну, яке стрімко розвалюється. Те, що спочатку замислювалося як триденна кампанія з повалення українського уряду і захоплення влади в країні, стало найкривавішим європейським конфліктом з часів Гітлера і Сталіна. За останні п’ятнадцять місяців російські воєнні втрати були настільки важкими, що високопоставлені представники американської розвідки тепер відкрито ставлять питання, чи зберігає путінська армія здатність «витримувати навіть скромні наступальні операції». Оскільки найближчими тижнями очікується початок великого українського контрнаступу, у Москви мало приводів для оптимізму.

Певною мірою поетично, що події, які оточують святкування Дня перемоги цього року, наблизили російську аудиторію до неприємної правди. Скасування регіональних парадів і публічних маніфестацій, відсутність танків на Красній площі — тепер для середнього росіянина стає болісно очевидним, що справи в Україні йдуть не за планом. Захід, задуманий як пропагандистський спектакль, що демонструє силу путінського режиму, натомість послужив тому, щоб підкреслити зростання слабкості Росії. Путіна часто звинувачують у тому, що він живе минулим, але цей День перемоги він напевно захоче забути.

Переклад NV

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Пітера Дікінсона. Републікація повної версії тексту заборонена.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV