Удари по Києву та Одесі. Як нас будуть душити до перемовин і хто посиплеться першим
Читайте NV у Google
Думаю, на днях знову буде атака на Київ
Трохи аналітики по нічному обстрілу 19 липня. І якщо він мене здивував, значить, він точно унікальний. І ключовими тут є три аспекти:
1. Рекордна кількість балістики та гіперзвуку — 35 ракет!
З яких збито аж 17. Запускали 10 Цирконів із Курської області, та 25 Іскандер-М/С-400 з цієї та Брянської областей.
Тому в цьому аспекті одразу два унікальні рекорди. Кількість запущених і кількість збитих балістичних ракет. За два тижні від минулої комбінованої атаки півні з проміжками у декілька днів запускали «перевірочних» 4−6−8 балістичних ракет, щоб дізнатися, чи є у нас ракети Пак-3 до Петріоту. В останній атаці ми почали щось збивати, тому й 19 липня вночі була максимальна кількість балістики — щоб перевантажити ПРО та вибити всі запаси до цієї ночі. Думаю, на днях знову буде атака на Київ із 4−6−8 балістики, щоб використати вікно можливостей без наших інтерсепторів.
Доповідають про влучання по Артему
2. Відсутність крилатих ракет.
Ця атака знову була комбінована, але крилатих Х-101 чи Калібрів не було залучено. Вони у ворогів є з великим запасом, але чомусь не підтримали балістичний залп. Можливо, нарешті хтось у штабах порахував, що ми їх збиваємо понад 90% від зими. Неефективні від слова «взагалі».
Можливо, після удару по Енгельсу та знищення одного стратега Ту-95МС — їх перебазовували, тому не встигли за таймінгами. Подивимося на наступну атаку — у наявності чи відсутності крилатих ракет в атаці — буде відповідь на це запитання. Чому саме 19 липня їх не було. І чи будуть застосовувати їх надалі.
3. Вони все-таки відповідають. І не тільки симетрично — по складах (за Wildberries) і заводах, а відповідають за наше активне придушення їх до миру.
Так, саме такими атаками вони показують, що вони також будуть нас душити до перемовин. Те, що в них сиплеться економіка, логістика й інфляція росте семимильними кроками, — вони терплять. Але такими атаками вони показують, що вони будуть робити все, щоб ми посипалися першими.
Докази цього аспекту — на жаль, в Одесі. Де вже 10 день росіяни проводять наш аналог 40-денної операції примусу до миру. Усі три Онікси, запущені 19 липня вночі, були по Одесі. Удари йдуть по портах, складах і будинках. Усе, чим можуть дістати з Криму, — летить по Одесі. Не знаю чому, але Повітряні сили не вказали декілька ракет Х-22/32. Можливо, це вологі фантазії ворогів, але їхні всі пабліки вказують на використання проти Одеси літаків Ту-22М3 з цими ракетами. 19 липня вдень — також ракетою вражений великий корабель, що йшов до Одеси. Усі ракети повітряного базування Х-59/69 із звіту Повітряних сил — також по Одесі.
Знищені величезні склади під Києвом і Харковом — також не випадкові чи планові цілі. Це також їхня відповідь.
І тому — ключове розуміння третього аспекту не у відповідях, а в тому, що ми зламали хід подій на війні. Ми з жертви агресії виросли до учасника війни, який активніше проводить свої далекобійні акції примушення до миру, набагато ширше та стратегічніше проводить свої операції та удари. Ми впливаємо на ворога на стратегічному, військовому, економічному, логістичному та емоційному рівнях. А вони все ще по старому — гатять по бідній Лук’янівці з узагалі не точних С-400 та доповідають про влучання по Артему. А цього разу розліт від заводу знову сотні і сотні метрів. Подивіться, де кінотеатр Київська Русь, вулиця Коперника та сам завод Артем.
В екзистенційній війні на виснаження, де доля визначається не взятими населеними пунктами та точками на карті — а хто перший посиплеться в стратегічному плані, у плані умів та ставлення населення до війни. Я не бачив жодного посту чи відео нашого підприємця, що плакав би, як усі росіяни, через склади Wildberries. У наших усіх чітко видно українську позицію — відбудуємо, не зламають, і стоїмо. Росія точно впаде першою.