Американцям байдуже, а ракет проти балістики немає. Чим відповісти РФ на терор
Скажіть, а чому після сьогоднішньої ночі російські аеропорти досі працюють
Чому небо над країною, яка щоночі б'є по наших містах, світ досі вважає нормальним цивільним авіапростором? Чому до них літають інвестори, чому їхній бізнес працює, чому 85% тих, хто підтримує війну, проти України подорожують?
Україна вже має досвід уражень більш ніж на 1500 км, має власні засоби дальністю до 3 тис. км. Це майже вся поки що економічно активна частина країни агресора.
ТОП-10 аеропортів РФ за 2024 рік — це ~142 млн пасажирів, дві третини всієї цивільної авіації цієї країни.
Шереметьєво 43,3, Пулково 20,9, Внуково 16,0, Домодєдово 15,6, Сочі 13,7, Новосибірськ 9,3, Єкатеринбург 7,9, Казань 5,4, Мінводи 4,9, Калінінград 4,8. Дев’ять із цих десяти — у радіусі 2000 км від наших кордонів. Поза радіусом лише Новосибірськ.
Російська цивільна авіація вже літає на крихкій державній «саморобці»
Тобто, 132 млн пасажирів, понад 60% усієї цивільної авіації РФ, фізично сидять у зоні, яку війна вже зробила небезпечною. Загалом десятка — це 388 тисяч людей щодоби.
Вантаж — окрема історія.
Санкції вже обвалили російську вантажну авіацію з 1,48 млн тонн у 2021-му до 488 тис. тонн у 2024-му, а вантажообіг — з 9,2 до 1,9 млрд тонно-км.
Критичність — не в тоннах, а в тому, що возять літаком: високовартісну, чутливу до часу електроніку й компоненти, паралельний імпорт підсанкційних виробів подвійного призначення.
Це артерія, що живить їхній ВПК. І вона вже тонка — досить її перетиснути. Тепер — про важіль, який зупиняє небо без жодного пострілу по людях, — страхування. Уся світова авіація тримається на тонкому шарі перестраховиків, сконцентрованих у Lloyd’s of London.
Поліс — це окремо «всі ризики» і окремо «воєнні ризики»; коли регіон визнають зоною воєнного ризику, премія злітає в рази або покриття зникає, і літати туди стає економічно й юридично неможливо. Росію від цього ринку вже відрізали: за російським законом каско бортів перестраховувалося на ~90% у Лондоні, після 2022-го це обнулилося.
800 лізингових бортів зависли, а лондонський суд у червні 2025-го стягнув з воєнних страховиків рекордні £809 млн за сукупної експозиції близько $10 млрд
Висновок простий. Російська цивільна авіація вже літає на крихкій державній «саморобці», відрізана від світового перестрахування. Досить, щоб ICAO й міжнародний ринок офіційно визнали небо РФ зоною воєнного ризику — і рештки іноземних рейсів зупиняться самі. Навіть без ударів.
Скільки коштує день такого паралічу?
За песимістичною оцінкою (388 тис. пасажирів x $120 прямих витрат на людину x галузевий мультиплікатор ~2,5): $40−50 млн прямих збитків авіагалузі і $100−150 млн загального економічного ефекту на добу.
І це лише пасажири. І це один день.
Україна вже виробляє далекобійні дрони темпом — 200 на добу лише по одній моделі FP-1. Плюс Лютий, Нептун, серійне виробництво ракет Фламінго.
Удари звісно — виключно по легітимних воєнних цілях: аеродроми, НПЗ, логістика. Не по людям — у цьому наша моральна перевага над ними, і саме вона робить нашу позицію сильною.
Сьогоднішня ніч показала головне: американцям, схоже, байдуже. Ракет проти балістики немає.
У ворога ракет ще багато. Ми стаємо мішенню в тирі. Отже, наше майбутнє — у наших руках і в силі асиметрії. Зробити цю війну економічно нестерпною для агресора: через його небо, його нафту, його логістику та через зупинення економіки.
Текст опубліковано з дозволу автора