Читайте NV у Google
Чому Україна продовжує програвати і чого чекати найближчими місяцями на фронті
Тим, хто міг пропустити новину: Зеленський вирішив, що нікого звільняти не буде. Іншими словами, він залишається відірваним від реальності і має намір і далі діяти навмання, без жодної стратегії, повторюючи свої помилки. Унаслідок чого Україна і далі зазнаватиме поразок у цій війні.
Хоча ми з військовим експертом Дональдом Гіллом ось уже півтора року детально розбираємо прорахунки українського політичного і військового керівництва, багато читачів усе ще запитують, у чому саме суть проблем. Тому я попросив свого колегу Френка підготувати щось на кшталт переліку ключових пунктів.
Не питання: ось він.
I. Провали стратегічного планування
1. Відсутність цілісної концепції «загальнонаціональної» мобілізації (2022−2023)
Мобілізаційні хвилі були імпровізованими, реактивними й політично обмеженими.
Україна так і не створила стійкий індустріально-кадровий конвеєр, здатний підтримувати тривалу позиційну війну.
Результат: серйозний дефіцит поповнень уже до середини 2023 року; обвальне скорочення чисельності бригад до кінця 2024-го.
2. Надмірна опора на натовські тренувальні концепції, що не відповідають українським умовам. Натовська доктрина маневру на рівні бригади передбачає:
— панування в повітрі
— щільну систему розвідки і спостереження (ISR)
— розвинену логістику
— перевагу в глибоких ударах по цілях противника.
В України не було жодної з необхідних передумов.
Результат: контрнаступ 2023 року був приречений на доктринальний провал іще до його початку.