Офіційний Київ має дивитися на Берлін уважніше
Поки ми готувалися розблокувати Будапешт, наступний блокатор може визріти в Берліні
У Берліні прийнято говорити, що «брандмауер» проти Альтернативи для Німеччини тримається. Формально — так. Фактично, по ньому вже йдуть тріщини, і частина з них проходить безпосередньо через українські досьє: допомога, зброя, біженці, вступ до ЄС. Поки Київ працює з урядом Фрідріха Мерца за інерцією часів Шольца — тобто в припущенні, що головні партнерські виклики пов’язані з обсягом наступного пакета, а не з принциповим переформатуванням німецької внутрішньої політики, — у самій Німеччині тихо переналаштовується базова система координат. І саме ця перебудова, а не черговий раунд переговорів у Рамштайні, визначатиме, чи отримає Україна у 2027−2030 роках підтримку, яку сьогодні ще рахує в бюджеті, і чи зможе рухати далі переговори про членство в ЄС.
Партія, яка перестала бути маргінальною
Минулих вихідних у саксонському Лебау АдН провела з'їзд, на якому співлідер Тіно Хрупалла закликав до виведення американських військ з Німеччини. У попередньому політичному циклі така теза коштувала б кар'єри. У квітні 2026-го це рядок у програмі партії, яка в опитуваннях Forsa, INSA та Allensbach тримається на рівні 22−25 % - фактично нарівні з ХДС/ХСС. Після дочасних виборів 23 лютого 2025 року АдН отримала 20,8 % голосів і 152 мандати — удвічі більше, ніж 82 місця у попередньому Бундестазі, і вперше в повоєнній історії ультраправа партія стала другою за величиною парламентською силою ФРН.
Ультраправа партія стала другою за величиною парламентською силою ФРН
Кваліфікація партії йде паралельно з її зростанням. З серпня 2024-го Федеральне відомство із захисту конституції (BfV) вважає земельні організації АдН у Тюрингії, Саксонії та Саксонії-Ангальт «підтверджено правоекстремістськими» (gesichert rechtsextrem); у травні 2025-го кваліфікацію поширено на партію загалом, і зараз справа перебуває в Адміністративному суді Кельна. Тобто німецька держава офіційно, юридично, а не риторично, вважає найбільшу опозиційну силу парламенту екстремістською — і водночас ця сила продовжує зростати.
Найближчий тест — 6 вересня 2026 року, вибори в Саксонії-Ангальт. Шпіценкандидат АдН Ульріх Зіґмунд обраний з підтримкою 98,3 % делегатів; діючий прем'єр Райнер Хазелофф (ХДС) відмовився переобиратися. За опитуванням INSA від березня 2026-го, 39 % жителів землі готові голосувати за АдН. Якщо ці цифри утримаються, партія вперше в історії ФРН сформує однопартійний уряд німецької землі. Залишилося п’ять місяців.
Коротка історія радикалізації
Коли АдН створювали у квітні 2013 року, це був проєкт професури навколо Бернда Люке — антиєврова партія технократів з кафедр Гамбурга і Кіля, що на перших для себе виборах набрала 4,7 %. Міграційна криза 2015-го перетворила її на антиміграційний рух Фрауке Петрі, а остаточна радикалізація відбулася через Flügel Бйорна Хьоке — формально розпущене у березні 2020-го крило, чиї люди нікуди не поділися й досі контролюють східні земельні організації.
Переломний момент настав у лютому 2020-го в Ерфурті, коли обрання Томаса Кеммеріха (ВДП) на пост прем'єра Тюрингії голосами ХДС і АдН викликало національну кризу й змусило Ангелу Меркель дезавуювати рішення власної партії. Саме тоді сформувалася доктрина брандмауера в її сучасному вигляді.
Сьогоднішня ідеологія АдН стоїть на чотирьох опорах: етнонаціоналізм у дусі «реміграції» (артикульованої Мартіном Зельнером на таємній зустрічі в Потсдамі в листопаді 2023-го, яку розкрив Correctiv); ревізіонізм історичної пам’яті - Хьоке 2017 року назвав Меморіал жертвам Голокосту «пам’ятником ганьби»; «Dexit», курс на вихід Німеччини з ЄС; і антиамериканізм нової якості - не лівий, а правий, із виразним російським акцентом. За типологією Цаса Мудде, це класичний mainstreaming: лексика радикальних правих входить у словник системних партій.
Два поверхи влади
У Бундестазі АдН задає порядок денний дебатів: міграція, бюджет, допомога Україні. Жоден серйозний закон не ухвалюється без прорахунку реакції ультраправих, бо вона впливає на електоральну динаміку ХДС в округах — від Баварії до Північного Рейну-Вестфалії. Але справжнє поле бою — земельний рівень, і ось тут картина значно складніша.
У Тюрингії ХДС, BSW і СДПН після виборів вересня 2024-го склали меншинний уряд Маріо Фогта — так звану «Brombeer-Koalition» («ожинову»), що виживає від голосування до голосування. В Бранденбурзі аналогічний експеримент — коаліція СДПН і BSW — протримався рівно рік: у січні 2026-го Дітмар Войдке розірвав союз після серії фракційних розколів і перейшов до переговорів із ХДС. В обох випадках ключ до «утримання брандмауера» виявився однаковим і гірко іронічним: впустити в уряд Сару Вагенкнехт, чия партія у зовнішньополітичному розділі практично дослівно повторює позиції АдН щодо України. Німецька класика: вирішити проблему правих, запросивши в коаліцію їхніх лівих клонів.
Чому земельний рівень — ключовий? Голова Федеральної кримінальної поліції Гольгер Мюнх пояснив це прямо: прихід АдН до земельного уряду означає доступ до кадрових призначень у поліції, прокуратурі, земельних конституційних судах, до бюджетів внутрішньої розвідки (LfV), до наглядових рад суспільних мовників типу MDR. Інституційна стійкість ФРН після 1949-го будувалася саме на припущенні, що крайні праві ніколи не отримають такого адміністративного ресурсу.
Українські файли та кремлівське лобі
Фракція АдН голосувала проти кожного пакета військової і фінансової допомоги Україні, що проходив через Бундестаг після лютого 2022-го, — разом понад два десятки голосувань. Партія проти передачі Taurus (тут вона парадоксально збігається з Мерцом, хоча з радикально інших міркувань), проти використання заморожених російських активів у Euroclear, проти перспективи членства України в ЄС і НАТО, проти продовження § 24 AufenthG — тимчасового захисту для 1,2 мільйона українських біженців.
Паралельно — ланцюжок скандалів, які важко пояснити збігом. Справа Петра Бистрона: колишньому очільнику баварського осередку чеська розвідка BIS у квітні 2024-го приписала отримання готівки через мережу Voice of Europe (Медведчук + Кремль) — генеральна прокуратура відкрила провадження. Справа Максиміліана Кра: його помічника Цзяня Ґо затримано за підозрою в шпигунстві на КНР; сам Кра тоді очолював виборчий список партії на євровибори і згодом був виключений з делегації. Далі - задокументовані контакти Хрупалли з російськими дипломатами, поїздки депутатів на окуповані території Донбасу і Криму, візити до Санкт-Петербурга.
Нарешті, запрошення АдН на Мюнхенську конференцію з безпеки в лютому 2026-го після дворічного бойкоту Крістофа Хойсґена. Коли АдН заходить у Bayerischer Hof через парадний вхід, говорити про ізоляцію цієї партії як загальноєвропейський консенсус вже складно. Це був консенсус, який перестав бути консенсусом.
Брандмауер, електоральний календар і вікно до 2029-го
29 січня 2025 року Мерц провів у Бундестазі міграційну резолюцію за підтримки голосів АдН — уперше в повоєнній історії ФРН консерватори свідомо скористалися ультраправою більшістю для ухвалення федерального рішення. Були масові протести в Берліні, Гамбурзі й Мюнхені, був публічний осуд Меркель, був внутрішньопартійний конфлікт у ХДС — але резолюцію не скасували. Прецедент увійшов у літературу як Brandmauer-Bruch — «пролом брандмауера». Формально доктрина «жодних голосів АдН» зберігається, проте фактично її монолітність зламана, і повернути це назад неможливо.
Далі - електоральний календар, через який Києву варто тримати голову холодною. 2026-й: Саксонія-Ангальт (вересень), Мекленбург-Передня Померанія, Берлін. 2027-й: Шлезвіг-Гольштейн, Саарланд. 2028-й: Гессен, Нижня Саксонія, Баден-Вюртемберг. І, нарешті, 2029-й: федеральні вибори та вибори до Європарламенту — в один рік. Історично такий збіг грає на руку протестним силам і проти системних. АдН входить у цей цикл як найбільша опозиційна фракція Бундестагу і, водночас, фактичний лідер групи «Європа суверенних націй» (ESN) у Європарламенті - фракції, яку вона ініціювала у липні 2024-го після того, як була виключена з групи «Ідентичність і демократія».
Коаліція Мерца з СДПН функціонує, але не без напруги — особливо на бюджетних і міграційних сюжетах. Коаліція ХДС із АдН на федеральному рівні досі вважається табу, однак за опитуванням Forsa від березня 2026-го 34 % виборців ХДС у нових землях (Східних) уже не виключають спільного уряду. За три-чотири роки ця розмова вийде з категорії абсолютно немислимого.
Євровибори, вступ до ЄС і вузьке вікно Києва
Українська дипломатія звикла думати, що головна перешкода для руху до ЄС — Віктор Орбан. Саме Будапешт уже понад рік блокує формальне відкриття переговорних кластерів, хоча Комісія ще в листопаді 2025-го підтвердила, що Україна виконала умови для відкриття кластерів 1 («Основи»), 2 («Внутрішній ринок») і 6 («Зовнішні відносини»). У березні 2026-го Комісія пішла на безпрецедентний крок — запустила неформальну роботу по всіх шести кластерах, обходячи угорське вето технічно, хоча й не юридично. Після перемоги Петера Мадяра і конституційної більшості «Тиси» на угорських виборах цей блок, з високою ймовірністю, буде знято протягом 2026−2027 років.
І ось тут Київ ризикує потрапити в класичну пастку планування «на попередню війну»: поки ми готувалися розблокувати Будапешт, наступний блокатор може визріти в Берліні. Формальне відкриття кластерів, а потім і їхнє закриття вимагає одноголосності Ради ЄС. У період 2027−2030 — тобто саме тоді, коли Київ планує завершити переговори, — будь-який німецький уряд із суттєвим впливом АдН здатен стати точкою відмови. Неважливо, в якій ролі: молодшого коаліціанта, зовнішнього «толератора» чи просто сили, яка деформує позицію ХДС зсередини. АдН у програмі до євровиборів 2024-го прямо виступила проти розширення ЄС у бік України, і підстав очікувати перегляду немає.
Окрема лінія ризику — Європарламент. Кластери відкриває і закриває Рада, але фінансові інструменти підтримки кандидата — від Ukraine Facility до її наступника після 2027-го і нової багаторічної фінансової перспективи — проходять через ЄП. Якщо ESN і «Патріоти за Європу» разом наростять у 2029-му до 20−22 % мандатів, а динаміка 2024−2026 років вказує саме на це, кожне голосування щодо українських грошей перетворюватиметься на арифметичну вправу з непередбачуваним результатом.
Що з цим робити Києву
Перший ризик — сповільнення допомоги. АдН на рівні землі отримає важелі впливу на інфраструктурні дозволи для оборонних підприємств, на екологічні узгодження, на земельні програми підготовки кадрів. Rheinmetall (Унтерлюсс, Нижня Саксонія), Diehl (Нюрнберг), Hensoldt (Ульм) мають ключові земельні залежності, і німецько-українське оборонне партнерство, що у 2025−2026 роках сягнуло близько €28 млрд сумарної військової допомоги, вразливе саме на цьому стику — між федеральними рішеннями й земельним виконанням.
Другий — атака на статус біженців. У риториці АдН 1,2 мільйона українців у ФРН — «соціальне навантаження». Меседж працює і на центристського виборця, особливо в землях із напруженим ринком житла, що робить його тактично небезпечнішим за відвертий ксенофобський дискурс.
Третій — розмивання німецької позиції в питаннях вступу України до ЄС, спецтрибуналу для російського керівництва, використання заморожених активів. Без Берліна жоден із цих консенсусів у Брюсселі не тримається: Німеччина залишається і найбільшим донором підготовчої роботи трибуналу у форматі Ради Європи, і ключовим legislative shaper європейської політики щодо України.
Висновок для української дипломатії неприємний, але чіткий: робота з урядом Мерца — необхідна, проте вже недостатня. Критично потрібна системна робота з землями — Баварією, Баден-Вюртембергом, Північним Рейном-Вестфалією, — з низовим активом ХДС/ХСС, з бізнес-асоціаціями BDI і BDA, профспілками (IG Metall під керівництвом Крістіане Беннер від 2023-го системно підтримує Україну), з церковними структурами EKD, фундаціями Körber, Bosch, Friedrich-Naumann, аналітичними центрами DGAP, SWP, ECFR Berlin. Саме на цих поверхах ухвалюватимуться рішення, які Україна відчує на собі у 2027−2029 роках, і саме тут Київ сьогодні недоінвестований — не з браку грошей, а з браку розуміння, що німецька політика останні три роки грає за іншими правилами.
Брандмауер ще стоїть. Але коли наступного разу ви почуєте цю метафору від німецького колеги, зверніть увагу, де саме в стіні вже видно світло з іншого боку. Бо з Києва його видно дуже добре.