Політичний вітер у Європі змінився, панове

Для тих, хто не орієнтується в польській політиці: Лєшек Міллер — це не випадковий дідусь з інтернету. Це колишній прем'єр-міністр Польщі (2001−2004). Людина, яка ввела Польщу в Європейський Союз, — саме його підпис стоїть під договором про вступ. Це політик «важкої ваги», представник старої школи realpolitik, відомий своєю жорсткістю та відсутністю сентиментів.

Коли людина такого калібру говорить про вас як про «амуніцію», це не емоційний сплеск. Це озвучення того, про що холоднокровно думають західні еліти, коли дивляться на графіки мобілізації. А статистика жорстока і не має почуттів.

У самій лише Європі зараз перебуває, за оцінками, 850 000 — 900 000 українських чоловіків віком 24−59 років. Це не студенти, яким нещодавно дозволили виїзд. Це кістяк мобілізаційної сили.

Це кістяк мобілізаційної сили

Навіть якщо відняти тих, хто працював тут до війни, залишається величезна група, яка виїхала після 24 лютого 2022 року. Оцінки говорять про понад 200−250 тисяч чоловіків у розквіті сил, які скористалися системою «Шлях», виїхали як опікуни або просто купили собі шлях на вихід і «забули» повернутися.

Перекладемо це на військову мову, якою послуговується Міллер: 200 тисяч чоловіків — це еквівалент близько 40−50 повних бригад.

Коли Київ просить F-16 чи Леопарди, Захід дивиться на ці статистики. Політики в ЄС бачать на своїх вулицях еквівалент цілої української армії зразка початку вторгнення, який п'є лате в безпечних кав’ярнях.

Тому слова експрем'єра — це провісник зміни політичного вітру. Для Європи ви перестаєте бути «біженцями», а стаєте невикористаним «ресурсом». Комфорт життя за кордоном присипляє пильність, але у військових книгах ці цифри світяться червоним.

Питання до вас, панове віком 24−59 років: Чи думаєте ви, що в умовах браку людей на фронті, Європа буде нескінченно ігнорувати ці 50 потенційних бригад, які має під рукою? Захисна парасолька тріщить по швах.

Оригінал

Текст опубліковано з дозволу автора