Успішна Україна. Який шлях вибрати?

Багато сторонніх спостерігачів останні кілька років дивляться на Україну із захопленням, у тому числі і я. Сподіваюся, що Україна зможе успішно пройти етап демократичної трансформації, інтегрується із Заходом, втіливши в життя свої найбажаніші прагнення.

Історія показує, що головною умовою успішного демократичного переходу є успішна та стабільна економіка, проведення економічних реформ, які забезпечать економічне зростання, процвітання та створення середнього класу. Останнє – ключове. Де б ви не знайшли приклад справжньої, стабільної демократії, яка тримається не рік чи два, а довгий час, ви виявите наявність сильного середнього класу. Це її основа, її підтримка.

І саме це потрібно Україні – політика, що дозволяє створити сильну основу для демократії – український середній клас. Звичайно, на цьому атрибути демократії не вичерпуються, існує чимало інших завдань і викликів, але це вже наступний етап. Без економічного базису у вигляді середнього класу, що, до речі, часто зустрічається, демократія може жити, але недовго. Років через п'ять вона зникає.

Універсальної моделі демократичних і ринкових трансформацій немає. Прийде Україна до того, що буде більше схожа на шведську модель демократії або на американську, не так уже важливо. Точніше, до цього ще дуже далеко. Головне зараз те, що країна більше схожа на застарілий Радянський Союз. Потрібно багато зробити, багато чого подолати, реалізувати чимало реформ, стати по-справжньому відкритими, по-справжньому некорумпованими.

Так само, якщо вдасться провести більшу частину необхідних реформ, не так уже важливо, будуть вони соціально орієнтованими (як у Швеції) чи ліберальними (як в Америці). Історія показує, що всі вільні, ліберальні суспільства з розвиненим ринком успішно розвиваються. Немає якоїсь магічної формули, яка точно скаже, що Данія краща, ніж Сполучені Штати, і навпаки. Питання полягає лише в тому, що найкраще підходить для України, яка з моделей зможе вкоренитися і розвинутися тут, реалізувати культурну та історичну енергію країни.

При цьому, на мою думку, модель на кшталт китайської в Україні навряд чи спрацює. Справа не в тому, що китайська модель погана – у неї є свої плюси й мінуси. Але Україна більше вестернізована країна, і навряд чи змириться з диктатурою, хай навіть та буде поступово проводити економічні реформи. Я виріс в Індії, поряд із Китаєм, і можу точно сказати, що китайська модель там ніколи не спрацює. Індійцям потрібна політична свобода, вони не дозволять відібрати її.

Часом за неї доводиться платити, деколи це складніше і менш ефективно. Потрібно зрозуміти, як зробити так, щоб відкритість суспільства працювала йому на руку. Потрібно озирнутися по сторонах. У світі є багато демократій – не тільки на Заході, а й в Азії та Латинській Америці. Не варто вводити самих себе в оману, ніби є тільки один правильний шлях. З кожної демократії можна винести щось корисне. У всіх демократій загальні риси, і всі вони стикаються з викликами і проблемами, що деколи породжує плутанину і навіть хаос, але при цьому верховним носієм влади залишається народ, а суспільство насолоджується відкритістю.

А ще між усіма демократіями існує солідарність, і Україні потрібно думати про те, як дотягнутися до них усіх, набратися досвіду.

Більше точок зору тут