Такий старий новий рік
Боязко бажаючи собі в новорічну ніч усіляких гараздів, ми пророкували, що новий рік буде іншим — не таким, як попередній, кращим. Але що маємо в підсумку?
Завершення календарного року, навіть найпечальнішого і найбезнадійнішого, все одно вигідно різниться від початку року наступного. Все-таки кінець року — це не так підсумки, як прощання: мовляв, що б там не було цьогоріч, але ось він закінчився — і слава богу. Можна тепер вишукувати плюси в сумнівних ситуаціях, можна не помічати відвертих мінусів, можна загалом нічого не помічати, лише дякувати долі, що все це вже позаду.
Натомість — плани на майбутнє. З ними щоразу складно, оскільки майбутнє лише на перший погляд є чимось таким, що знаходиться на безпечній відстані. Насправді з майбутнім усе набагато гірше, ніж нам здається, оскільки воно так щедро розчинене в нашому теперішньому, що важко говорити про нього відсторонено. Жодного майбутнього не існує. Майбутнє — це те, що ти робиш сьогодні зранку, розраховуючи дотягнути до вечора. Завтра з тобою буде лише те, чим ти переймаєшся сьогодні. Живи тепер із цим. І думай про майбутнє.
Отже, ми так чи інакше втягнулися у новий календарний рік, благополучно відсвяткували все, що можна було відсвяткувати й постали перед жорсткою необхідністю дивитися вперед. А що, власне, попереду? Ми ж усі, боязко бажаючи собі в новорічну ніч усіляких гараздів, передбачали, що новий рік буде іншим, що він буде відрізнятися від попереднього, що він буде кращим. Водночас, що ми маємо?