Справа не в грошах. Що заважає вакцинувати весь світ
Забезпечення швидкого впровадження вакцини у всьому світі виявилося завданням, яке важко виконати
У недавньому листі своїм колегам з G20 міністр фінансів США Джанет Єллен заявила, що глобальна програма вакцинації від COVID-19 «є найсильнішим стимулом, який ми можемо дати світовій економіці». Враховуючи, що сьогодні багаті країни вакцинують своє населення, а країни з низьким рівнем доходу ще не отримали навіть оплачені дози вакцини, світ, схоже, ще далекий від цієї мети. Але починають з’являтися перші паростки солідарності, і лідери повинні зміцнювати співпрацю, щоб вирощувати їх.
Такий підхід дуже важливий, тому що відкриття світової економіки вимагає повсюдного стримування коронавірусу. Згідно з оцінками одного недавнього дослідження, навіть за умови досягнення оптимального рівня вакцинації в країнах з розвиненою економікою до середини 2021 року вони можуть понести за цей рік економічні втрати в розмірі до $4,5 трильйона, якщо розгортання вакцинації в країнах, що розвиваються буде як і раніше сильно відставати. Країни з відкритою економікою, такі як держави — члени Європейського союзу, Швейцарія, Велика Британія і США, будуть схильні до найбільшого ризику, а втрати виробництва в таких секторах, як будівництво, текстильна промисловість, роздрібна торгівля і автомобілебудування, можуть перевищити 5%.
Неузгоджений розподіл вакцини також є серйозною небезпекою для охорони здоров’я. Виключення більш бідних і нужденних країн з ланцюжка поставок призвело до загибелі багатьох абсолютно незамінних африканських медсестер і працівників охорони здоров’я. Коли в лютому Гвінея оголосила про спалах лихоманки Ебола, світ поклався на її власних медичних працівників, щоб розгорнути кампанію стримування і вакцинації. Без таких працівників світ більш вразливий для майбутніх пандемій: наприклад, у 2014 році одиничний випадок Ебола в США викликав загальнонаціональну паніку, поширившись на медсестер, які лікують пацієнта.
Але забезпечення якнайшвидшого впровадження вакцини у всьому світі виявилося важко здійснюваним завданням. Фонд глобального доступу до вакцин проти COVID-19 (COVAX), створений трьома міжнародними агентствами охорони здоров’я для прискорення виробництва і поширення вакцин, потребує додаткових грошей. В іншому випадку бідніші країни будуть змушені перенаправляти обмежені бюджетні ресурси або сповільнювати програми вакцинації проти інших хвороб, таких як поліомієліт, кір і менінгіт.
Додаткового фінансування потребує і ініціатива щодо прискорення доступу до засобів боротьби з COVID-19 (ACT), створена Всесвітньою організацією охорони здоров’я та іншими партнерами для розроблення тестів, методів лікування і вакцин для боротьби з хворобою. Згідно з однією з оцінок, внесок США в цю ініціативу в розмірі $10 мільярдів забезпечить внутрішнє виробництво на суму до $1,34 трильйона, що дасть Америці більш ніж стократний прибуток на її інвестиції. У листі Єллен до G20 визнається ця логіка, і 26 лютого група погодилася з тим, що надання рівного доступу до безпечних вакцин, діагностичних засобів і терапії COVID-19 для всіх країн «є головним пріоритетом».
Однак не гроші тут найбільш серйозна перешкода. Африканські країни, які взяли позики на закупівлю вакцин, зіткнулися з неможливістю їх придбати. Хоча COVAX вдалося укласти ряд угод для країн, що розвиваються, на 1 березня вона змогла доставити в Гану і Кот-д'Івуар всього кілька сотень тисяч доз. Перша партія вакцин прибула в Нігерію 2 березня. На сьогодні Гвінея ввела в цілому 55 доз.
Деякі покладають відповідальність за відсутність у країн, що розвиваються, доступу до вакцин на правила захисту інтелектуальної власності (ІС). В кінці 2020 року Індія і Південна Африка, а також деякі НУО закликали Світову організацію торгівлі відмовитися від чинних правил щодо ІС, пов’язаних з COVID-19, але США, ЄС і Велика Британія виступили проти цієї ідеї. Уряди обговорять це питання у Світовій організації торгівлі на початку березня.
Але патенти (поки) не є проблемою. Американська фармацевтична фірма Moderna, яка розробила схвалену вакцину проти COVID-19, заявила, що, поки пандемія триває, вона не буде застосовувати свої патенти, пов’язані з коронавірусом, проти тих, хто виробляє вакцини, призначені для боротьби з ним. А AstraZeneca заявляє, що «на час пандемії коронавірусу» продовжить «покривати тільки витрати на виробництво і розповсюдження».
Ці короткострокові домовленості скоро зажадають уваги. Порядок добровільного ліцензування, кому віддають первагу Велика Британія та інші багаті країни, цілком може не підійти. Принаймні, політикам слід розглянути питання про невиняткові ліцензії та передачу технологій, як запропонував Джон-Арне Рьоттінген, який очолює дослідження ВООЗ під назвою Solidarity («Солідарність»), спрямоване на вивчення терапій проти COVID-19.
При цьому як і раніше залишаються ще дві набагато більш серйозні перешкоди.
По-перше, існують виробничі проблеми, пов’язані зі збільшенням швидкості виробництва. Кожна вакцина унікальна і заснована на біологічних і хімічних процесах різної ефективності, які іноді важко піддаються масштабуванню. А виробництво вакцин вимагає ретельного нагляду і контролю якості. Однак ми можемо очікувати зменшення серйозності цих проблем у міру вдосконалення виробництва і надходження нових вакцин, зокрема недавно схваленої вакцини від Johnson&Johnson.
Іншою серйозною проблемою є вакцинний націоналізм. Багаті країни накопичили більше доз вакцини проти COVID-19, ніж їм насправді потрібно, а інші уряди змагаються за можливість довести своїм власним громадянам, що закуповують адекватні запаси вакцини.
Два бразильські дослідні інститути планували провести мільйони доз вакцин AstraZeneca-Oxford і китайського Sinovac, але їм заважали незрозумілі затримки з поставками життєво важливих інгредієнтів з Китаю. А компанія Serum Institute of India, найбільший у світі виробник вакцин, ставила перед собою мету зробити більше 300 мільйонів доз доступними для 145 країн через COVAX у першій половині 2021 року, проте змінила своє рішення після недавнього наказу від уряду Індії задовольняти насамперед внутрішні потреби.
Але ми спостерігаємо появу обнадійливих ознак солідарності в сфері вакцинації. Сорок сім країн, а також Африканський союз, у який входять 55 держав-членів, уклали (або отримали пропозиції) щодо вакцин проти COVID-19 з Китаєм, Індією або Росією. Індія відправила по всьому світу майже 6,8 мільйона безкоштовних доз, Китай обіцяв поставити близько 3,9 мільйона, а Ізраїль пропонує 100 тисяч.
Прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон пообіцяв пожертвувати більшу частину надлишкових доз у своїй країні біднішим країнам. Деякі інші лідери G7, зокрема президент Франції Еммануель Макрон, беруть на себе аналогічні зобов’язання, але не уряд США, який поки що відмовляється від подібного кроку.
Влада багатьох держав повинна виконати свої обіцянки і виявити солідарність. Їм необхідно негайно пожертвувати дози вакцини, щоб захистити медичних працівників у вразливих країнах. Їм необхідно внести більший внесок в ініціативи ACT і COVAX, щоб забезпечити їх дійсно глобальне розгортання. І їм необхідно працювати у фармацевтичними фірмами своїх країн, щоб укладати більш прозорі, невиняткові ліцензійні угоди. Тільки такий рівень солідарності здатний відновити глобальне зростання.
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікування повної версії тексту заборонене.
Copyright: Project Syndicate, 2020
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ