Є два переможці в Ірані, і жоден із них — не Америка. На що адміністрація Трампа витрачає десятки мільярдів доларів
Макс Бут: США втягнулись у близькосхідні «піски» попри десятиліття спроб дистанціюватися (Фото: Скриншот)
У своїй колонці для The Washington Post американський історик Макс Бут пояснює, чому США загрузли у «пісках» Близького Сходу попри десятиліття спроб дистанціюватися
Близький Схід вперше почав домінувати в оборонній політиці США у 1970-х — у десятилітті арабського нафтового ембарго, кризи із заручниками в Ірані та радянського вторгнення в Афганістан. У той час США залежали від близькосхідної нафти, що спонукало президента Джиммі Картера оголосити нову доктрину у 1980 році: «Спроба будь-якої зовнішньої сили встановити контроль над регіоном Перської затоки буде розглядатися як посягання на життєво важливі інтереси США, і така атака буде відбита будь-якими необхідними засобами, включно з військовою силою».
Щоб підкріпити свої слова, Картер створив Об'єднану оперативну групу швидкого розгортання. У 1983 році цей підрозділ перетворився на Центральне командування США — військовий нервовий центр, який нині керує операцією Епічна лють проти Ірану.
Тож тепер адміністрація Трампа витрачає десятки мільярдів доларів, щоб розбомбити іранський режим ущент. І програти?