Серце народу та країни

Уривок з промови владики Бориса Ґудзяка на випускних урочистостях в Університеті Нотр-дам

Бути автентичною людиною, жити добре — це не теорія. Для цього потрібна практика. Це нелегко, це торкає до глибини серця. Саме про серце я хотів би зараз поговорити з вами: від серця до серця.

З Божої благодаті в центрі нашого буття — саме його часто називають серцем — ми отримали здатність любити, бути чуйними до інших, досвідчувати чар і дар стосунків. Усе, що насправді важливе, справжнє, вічне, відбувається у відношенні до І (іншого). Ми, християни, віримо у Бога у трьох Особах, які перебувають у стосунках любові. Ми створені на Божий образ і подобу. Ми особисті. Людині потрібно бути у стосунках. Саме так ми розквітаємо. На самоті ми почуваємося самотніми, сумними і безсилими. Зосереджуючись на собі, стаємо ізольованими та ідіотичними. Це різке слово походить від грецького ἴδιος (ídios, «власний, особистий») +‎ -ώτης. Насправді слово «ідіот» не має нічого спільного з інтелектуальною оцінкою — це той, хто поглинений собою, замкнений у собі.

У прямому значенні серце — це лише один із наших анатомічних органів. А все ж його биття розповідає так багато про наше життя, свідчить про саме. Це символ. Це таїнство. Ми ділимося цим таїнством з Богом, а Бог ділиться ним з нами. Ми використовуємо слово «серце», щоб описати місце наших радостей і страждань, тривоги і гармонії, смутку і втіхи. Саме там, у серці, ми єднаємося один з одним. Це спілкування стає нашою участю в житті Бога. У Божому серці ми знаходимо свій справжній мир і нашу автентичну радість. У цьому наше призначення.

Ми пережили місяці і навіть роки соціального дистанціювання і ковідних протоколів. Чи можу я попросити вас зараз зробити паузу і виміряти пульс вашого сусіда? Саме так! Візьміть свого сусіда чи сусідку за руку і відчуйте серцебиття людини поруч. Просто зробіть це! Навіть, якщо ви не збираєтеся бути медиком, я вірю, що ви зможете знайти ритм, пульс людини, яку Господь поставив поруч з вами тут і зараз, на цьому радісному святі.

Саме в ці години ці герої борються, стоять у поєдинку зі смертю

Затихніть і слухайте. Попросіть дозволу доторкнутись і відчуйте. Так, навіть людей мого віку. Пульс все ще є.

Оце так! Життя іншої людини. Життя, яке треба поважати, підтримувати, радіти ним і захищати. Уявіть собі: 8 мільярдів пульсуючих сердець є на цій планеті. Сердець, повних надії, сподівань, життя і любові.

Дозвольте перенести вас у ще одне місце, де Богородиця сьогодні так живо присутня: Маріуполь або «місто Марії». Протягом двох місяці місто Маріуполь — у заголовках усіх провідних медіа. Оточене російськими окупантами, зруйноване, пограбоване. Загнані в катакомби металургійного заводу, його захисники є символом непохитної мужності, сталевої волі і глибокої любові. Учасники так званого Маріупольського гарнізону залишилися захищати місто Марії, захищати невинних, боротися за нашу гідність і свободу. Там багато таких, як ви, дорогі випускники. Вашого віку, зі схожими надіями та мріями.

Саме в ці години ці герої борються, стоять у поєдинку зі смертю. Але водночас вони дають один одному шлюбні обіти, як Валерія та Андрій Карпиленки, які одружилися 5 травня, десять днів тому, за три дні до того як Андрія вбили. Ви можете собі уявити, як билися їхні серця? Але вони не здаються. Вони обмінялися обручками з фольги.

Армія вбивць наближається, а Бог допомагає захисникам долати страх. Вони говорять зі світом чітко, спокійно. Їхні дружини намагаються достукатися до сильних світу цього, як от Катерина Прокопенко та Юля Федосюк, які минулої середи були на аудієнції у Папи Франциска. Їхні серця б’ються у прагненні до чеснот: справедливості, краси та правди. Безстрашність — це початок вічності, це їхні випускні урочистості. Подумайте про це, безстрашність — початок вічності. Коли Ісус з’явився своїм учням, перше, що Він сказав, було «Не бійтеся!» Заохочую вас, дорогі випускники, не боятися. Ваша довіра до Господа є початком вічного життя. Це ваш випускний.

Чому ми зачаровано дивимося на Київ і Чернігів, Ірпінь і Харків, Волноваху, Херсон? Чому ми вивчили складні назви цих далеких місць? Чому смілива і емоційно забарвлена лайка зробила острів з трави і каменю Зміїний відомим у всьому світі? Чому американці та люди доброї волі з усього світу так щедро нас підтримують? Чому ваш університет у час війни демонструє солідарність з Українським католицьким університетом? Чому я тут?

Чому? Тому що ми бачимо серце народу і країни; людяність і сила її лідерів відображають позицію та характер усієї країни. Слово «Зеленський» у всіх на слуху, і він є символом безстрашного народу, який зробив його тим, ким він є. Народ тихих героїв, відважних патріотів, які вміють по-справжньому любити. Ті, хто долаючи свої страхи, дивиться у вічність. Безліч українців виявляють найбільшу любов, адже «ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Ів., 15:13). Незважаючи на спустошення і воєнні злочини, мародерство і тортури, брехню і жагучу жорстокість, ми бачимо їхнє життя. У них є серце, і ми хочемо поділитися з ними своїми серцями.

Українці роблять Біблію живою — Давид протистоїть Голіафу, хресна дорога має стації в Бучі та Бородянці, Маріуполі та Сумах, Ісус страждає зі своїм народом. Ми пережили унікальний Великий Піст і Страсний тиждень. Молимося, щоб цей Хрест знову закінчився Воскресінням, перемогою життя над смертю.

Із підземель «Азовсталі» воїни, серед яких студенти, нещодавні випускники та викладачі університетів, дають нам найважливіший урок — як жити вповні, залишатися людьми, дітьми Божими, навіть за неможливих обставин. Як віддавати себе, жертвувати. У час релятивізму вони дають нам урок вічності. Деякі речі є просто правильними і справедливими, а деякі — відверто неправильними і злими. Є речі, заради яких варто жити і заради яких можна померти.

Нотр-Дам дав відважну та виняткову відповідь на вторгнення Росії в Україну. Моя присутність серед вас показує вашу щиру солідарність. Вона є промовистим свідченням того, що керівництво і викладачі університету вміють щиро любити, приймати тих, хто страждає, служити, благословляти та підтримувати.

Ви чули серцебиття свого сусіда чи сусідки. Тепер перевірте своє. Ви знаєте, де воно. Нехай це буде вашою щоденною практикою. Я маю на увазі стародавнє γνῶθι σεαυτόν (Пізнай себе). Справді пізнавайте, ким ви є і ким ви покликані бути. Тому що у вас є покликання. Воно вічне.

Повний запис промови можна переглянути тут:

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ