Читайте NV у Google
Знову липень. Знову влада робить постріл собі у вже і так прострелену ногу. Знову картонковий Майдан
Але знаєте в чому різниця?
Минулого року був зовнішній тиск. Тоді подзвонив і Макроні, і Мерц. Бо Україна, руйнуючи антикорупційну інфраструктуру, порушували всі взяті на себе зобов’язання. І по інтеграції в ЄС. І по отриманню грошей. А без західних грошей ми зараз ніяк не можемо.
І в результаті картонковий Майдан переміг. А влада сказала, що чує людей.
А зараз зовнішнього тиску немає. Бо Захід, щоб там не розповідали посіпаки Медведчука, Путіна і анонімні телеграм канали, ніколи не вказував на персоналії. Як і ніколи не міг обирати, з ким мати справу в Україні. Кого обрав народ — той і перемовник. І зараз західні лідери, звісно, здивовані і збентежені, якщо вони ще не втратили здатність дивуватись діям українського президента, звісно. Але ніхто не підніме слухавку і не зателефонує президенту України з вимогою «вєрні Федорова на місце».
На жаль.
От зараз і побачимо. Чи працює картонковий Майдан без зовнішнього тиску. І чи чує влада людей. Чи обов’язково треба отримати «люлей» німецькою, щоб почути власних людей.
Поки схоже на те, що прислухатися до протесту ніхто не збирається. Тому і місячні канікули. Бо само розсмокчеться. Без міністра оборони під час війни. Без голови СБУ. І, схоже, без здорового глузду.
Так що цей липневий Майдан — це завдання із зірочкою. Коли дорослі не допоможуть…
Текст опубліковано з дозволу автора