Країна, що йде тонкою кригою
Розчарування спіткає тих, хто чекає у Росії революційних потрясінь або сподівається на зміну її траєкторії
Цей матеріал опубліковано у спецвипуску журналу НВ Світ у 2021 за ексклюзивною ліцензією The Economist. Републікацію заборонено
У неповороткій конструкції РФ інерція величезна. Хоча тепер мова йде про інерцію деградації, яка стає способом існування.
Донині Москва виявляла винахідливість в адаптації до викликів, ухиляючись від відповіді на них. Парадокс у тому, що зусилля Кремля із самовиживання перетворюються на джерело нестійкості. Російський статус-кво забезпечується не стратегічним баченням влади, а відсутністю привабливої альтернативи для російського суспільства.
У 2020 році Кремль добудував путінський проєкт, ліквідувавши перешкоди для його відтворення. Вибори в Думу в 2021-му дадуть можливість побачити, якою мірою суспільство змириться з тим, що відтепер не впливає на їх результати.
Президентська диктатура стала джерелом влади, стерши інші інститути на порох. Руйнування конституційних основ робить нормою неправову свідомість і влади, і суспільства. Це означає розкладання держави. І штовхає суспільство боротися проти несправедливості поза рамками права.
Життя у фортеці