Справедливість для України — справедливість і безпека для світу
Є надія, що світ нарешті готовий покласти край безкарності Путіна
Завершується 2022 рік — найтрагічніший в історії Незалежної України та, мабуть, один з найскладніших в новітній історії світу. За версією одного з найбільших словників англійської мови, словом цього року стало «permacrisis» — стан постійної невизначеності та занепокоєння. Це показово.
Якби мене запитали, яке слово я б назвав словом цього року — після слів вдячності Силам оборони України та захоплення мужністю українського народу — це було б слово «трибунал». Ніколи ще так часто не лунало воно на міжнародних майданчиках. Мова і про трибунал над агресором, що має відбутися, і про той, що відбувся майже 80 років тому. У 1946 році вирок Нюрнберзького трибуналу вперше в історії проголосив агресивну війну злочином — «злочином проти миру в світі».
«Війна за своєю суттю є злом. Її наслідки не обмежуються лише державами, що воюють, а й вражають увесь світ. Тому розв’язання агресивної війни є не просто злочином міжнародного характеру, а найтяжчим міжнародним злочином, який відрізняється від інших воєнних злочинів лише тим, що містить у собі у сконцентрованому вигляді зло кожного з інших».
Рішення цього трибуналу дало початок світовому порядку, заснованому на принципах верховенства права та недоторканності прав людини.
Цьогоріч вперше в історії цими принципами знехтували так зухвало. Росія вже вкотре, але вперше настільки відкрито, зазіхнула на суверенітет іншої держави та право на існування цілого народу.
Можна сказати, що третя світова війна вже триває
І тепер у світі, який проголосив агресію злочином, в серці Європи, точиться кривава загарбницька війна. У світі, який бачив жахіття Голокосту, російський режим намагається здійснити геноцид українців. У світі, який заприсягся «ніколи знову» не допустити таких звірств, вчинено понад 50 тис. воєнних злочинів.
Згубний вплив цієї війни вже відчувається далеко за межами України. Наведу лише кілька фактів, які свідчать, що російська агресія — це злочин не лише проти України, а й проти всього цивілізованого світу. А отже, і покарання агресора — наш спільний обов’язок.
Гібридна світова війна
Росія вперше відкрито атакувала Україну 24 лютого 2022 року. Та приховану війну проти «колективного Заходу» режим Путіна веде вже понад десятиліття. Дезінформація, корупція, участь російських найманців у збройних конфліктах в усьому світі… І це ще не повний перелік факторів деструктивного впливу РФ.
Сумно відома ПВК Вагнер підігріває нестабільність в Азії та Африці. Окрім України її найманці помічені у «гарячих точках» в Сирії, Судані, Лівії, Центральноафриканській республіці, Мозамбіку, Малі, Буркіна-Фасо.
Та навіть у Європі російські спецслужби планують і здійснюють замахи й вбивства. В тому числі із застосуванням хімічної зброї.
Не менш токсична зброя — російська дезінформація, визнана урядами та міжнародними інституціями однією з ключових загроз для демократії. За різними оцінками, РФ витратила сотні мільйонів доларів, намагаючись вплинути на посадових осіб у понад двох десятках країн.
Можна сказати, що третя світова війна вже триває. І веде її російський режим проти свободи, демократії та стабільності в усьому світі.
Ядерний тероризм
Росія, будучи не в змозі перемогти конвенційним озброєнням, систематично використовує ядерний шантаж. Вперше російський диктатор Путін застосував ядерні погрози одразу після вторгнення в Україну, наказавши перевести ядерні сили РФ на «особливий режим бойового чергування». Вже у вересні він заявив, що використовуватиме «всі наявні системи озброєнь» для захисту «територіальної цілісності» Росії — побічно включаючи окуповані українські території. А нещодавно російський диктатор сказав, що «не може дати гарантій, що РФ не застосує ядерну зброю першою». Символічний годинник судного дня показує 100 секунд до опівночі - ядерного знищення людства. Востаннє так близько до загибелі світ підходив у 1953 році, коли США та СРСР провели випробування перших водневих бомб.
Окрім погроз, держава-терорист провокує ядерну небезпеку своїми діями — обстрілами та захопленням українських ядерних об'єктів. Найбільша в Європі атомна електростанція — Запорізька АЕС — з 4 березня перебуває під окупацією. Під час бойових дій російські снаряди поцілили у будівлі станції у небезпечній близькості до реакторів. Російські війська завдають ударів і по інших українських АЕС та ядерних об'єктах. Обстрілів зазнали Південноукраїнська атомна електростанція та дослідницька установка «Джерело нейтронів» у Харкові.
Злочини проти довкілля
Довкілля називають мовчазною жертвою війни. У порівнянні з людськими жертвами та стражданнями злочини проти навколишнього середовища можуть здатися другорядними. Проте, їхні довготривалі наслідки відчуватимуть люди далеко за межами України ще десятиріччя по завершенні війни.
Передусім, це забруднення повітря, ґрунтів, підземних вод отруйними речовинами внаслідок обстрілів, знищення техніки та горіння. Через війну постраждали понад 2 млн гектарів лісів та близько 20% заповідних площ України. Під загрозою зникнення — рідкісні види рослин та тварин. Зокрема, у Чорному морі загинули тисячі дельфінів. За оцінкою Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, оцінка цієї шкоди у фінансовому вимірі перевищує 37,8 млрд євро. І це лише прямий вплив війни.
Серед непрямих наслідків — погіршення світової співпраці у галузі зміни клімату. Як сказав президент Зеленський, «не може бути ефективної кліматичної політики без миру, бо нації думають лише про те, як захистити себе тут і зараз».
Через російську агресію зросли ціни на енергоносії, тому багато країн змушені збільшувати використання вугілля, як дешевої альтернативи нафті та газу. Замість скорочення, рівень викидів парникових газів б'є рекорди. Людство все швидшими темпами прямує до кліматичної катастрофи.
Голод як зброя
До російського вторгнення Україна була одним із найбільших виробників сільськогосподарської продукції у світі. 60% української пшениці експортувалося до країн, які розвиваються. З початком повномасштабної агресії експорт фактично було припинено. Через бойові дії та мінування українським аграріям не вдалося засіяти до 25% площі полів. Це територія, яка дорівнює площі Бельгії. Російська армія з початку війни блокувала українські порти, викрадала зерно, продовольство, добрива та сільгосптехніку. Продовжує грабувати фермерів на тимчасово окупованих територіях.
За даними ООН, близько 50 млн людей перебувають сьогодні під загрозою голоду. Війна погіршує і без того катастрофічну ситуацію: порушено логістичні ланцюжки, зростають ціни на продовольство та добрива.
Та, навіть в умовах повномасштабного вторгнення, Україна не припиняє виробляти та експортувати зерно для світу. У листопаді Президент Зеленський започаткував ініціативу Grain from Ukraine, до якої вже приєдналися 30 держав-донорів. В рамках ініціативи до весни 2023 року планується відправити з українських портів щонайменше 60 суден. Це допоможе врятувати від голоду понад 5 мільйонів людей.
«Зернова угода», укладена влітку за сприяння ООН та Туреччини, також дещо поліпшила ситуацію. Проте, вона так і не запрацювала на повну. РФ неодноразово шантажувала можливим виходом з угоди та чинила перешкоди її дії. Загроза зриву цих домовленостей — це загроза голоду для мільйонів сімей.
Росія має давні традиції використання голоду як зброї. У 1932−33 роках вона спрямувала цю зброю проти українського народу, а сьогодні намагається застосувати проти всього світу.
Руйнування світового порядку
РФ десятки років порушувала норми міжнародного права та права людини, не зустрічаючи достойної протидії з боку світової спільноти. Звірства в Чечні, вторгнення в Грузію, анексія Криму, окупація частин Донецької та Луганської областей — всі ці злодіяння лишилися фактично безкарними.
Безкарність відкрила Путіну шлях до нових злочинів, поставила під сумнів весь повоєнний світовий порядок. Якщо диктатор й надалі не отримає відсіч, — це стане сигналом для інших агресивних режимів, що порушення міжнародного правопорядку зійде їм з рук. Тобто, прямим шляхом до хаосу та нових воєн.
Втім, є надія, що світ нарешті готовий покласти край безкарності. Так, він вже допустив цю війну. Але, побачивши мужність українського війська й народу, об'єднався у підтримці України. Ця безпрецедентна єдність — шанс на оновлення та очищення системи міжнародних інституцій. Можливо, останній.
Це оновлення вже розпочато. Нещодавно МЗС України ініціювало процес виключення Росії із Ради Безпеки ООН та організації в цілому. Адже РФ не пройшла крізь легітимну процедуру набуття членства в організації, фактично узурпувавши місце Радянського Союзу у 1991 році. В статуті ООН серед постійних членів Радбезу немає такої держави, як «Російська Федерація».
Росію виключили з Ради ООН з прав людини, ПАРЄ та ще низки міжнародних організацій. Україна і п’ять європейських країн, а також Європарламент, ПАРЄ та Парламентська асамблея країн НАТО визнали РФ терористичним режимом, або країною — спонсором тероризму.
Світ вже зробив багато важливих кроків на шляху до відновлення миру. Однак справжній тривалий мир неможливий без відновлення справедливості. Маємо не лише зупинити та ізолювати, а й покарати агресора. Кожну особу, причетну до розв’язання, ведення, або підтримки цієї війни. Відповідно до принципів, закладених колись у Нюрнбергу. Адже «злочини проти міжнародного права скоюються конкретними людьми, а не абстрактними особами, і тільки покаранням конкретних індивідуумів, які скоїли ці злочини, можна забезпечити дотримання положень міжнародного права».
Зробити це дозволить лише створення Спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії. Він стане завершальним елементом системи повної та всеосяжної відповідальності. На додачу до МКС та національних судів.
Люди мають побачити не лише резолюції, які засуджують державу чи режим, а вироки відносно конкретних осіб, які спланували та розпочали цю війну. Спричинили загибель тисяч цивільних, десятки тисяч інших воєнних злочинів. І, зрештою, поставили під загрозу майбутнє людства.
Ці вироки мають стати чітким сигналом усім тиранам та злочинцям: жодна посада чи статки не допоможуть уникнути відповідальності, а країни цивілізованого світу, захищатимуть мир, принципи верховенства права та недоторканності прав людини майже так само рішуче, як українці сьогодні захищають свою землю.
Переконаний, справедливість для України — це справедливість і безпека для всього світу. Єдиний шлях відновити мир та «позбавити прийдешні покоління нещасть війни».
Приєднуйтесь до нашому телеграм-каналу Погляди НВ