Дуже близько 1918 рік. Що може бути після припинення бойових дій в Україні

Колонка підготовлена за інтерв'ю з Ярославом Грицаком на Radio NV

Кажу дуже суб'єктивно: це 1917 рік. Ще не 1918, але дуже близько. Ми десь виходимо в якусь фінальну стадію, де більш-менш вимальовується, який може чекати сценарій кінця війни. Хоча розумію, що цей фінал може тривати досить довго, принаймні ця стадія є.

Якщо в ширшому контексті, то вживаю тут інший образ. Я кажу, що 30 років з хвостиком української незалежності — це період революцій і воєн. Три революції, дві війни. Тут аналогія, що це пережили майже всі успішні і неуспішні держави в часи своєї молодості. Успішні держави використовували це як нагоду для того, щоб змінити свою траєкторію, і це майже 100% G7. Неуспішні не скористалися цим і залишилися там, де є. Вважаю, що, як-не-як, ця війна відкриває нам велике вікно можливостей. Найперше — Україна раз і назавжди виходить із траєкторії «русского мира» і входить в інший світ, західний. Яким буде цей світ — ми не знаємо, але розуміємо, що його тепер визначатиме також Україна.

Про нову політику США, коли здається, і Європа, і Україна як частина Європи, залишаються без США. Тут тяжко мені передбачити, що буде далі. Бо це від багатьох подій залежить, зокрема від того, що буде цього року на місцевих виборах. Але, по-перше, я не думаю, що Америка може собі дозволити такий люкс, як повністю піти з Європи. Тому що, як-не-як, вона буде залишатися великим геополітичним гравцем, навіть попри наміри Трампа і його оточення.

Відхід Америки від Європи не Трамп почав

З іншого боку, Європа також, бачимо, пробує далі грати з Америкою. Вдається, не вдається, але пробує. Ми не бачимо остаточного розриву, хоча, звичайно, команда Трампа, особливо віцепрезидент США Джей Ді Венс, про це говорить. Але ми бачимо, що якийсь простір для маневру залишається.

Я б говорив, що відхід Америки радше був очікуваним. Це не Трамп почав,