Читайте NV у Google
Як і нова «зернова угода». Але з розширеним колом учасників
Зеленський заявив, що хотів би зустрічі у форматі РФ-США-Україна до осені. І вона може відбутися. На ній можливі навіть практичні результати. Які дуже сильно нагадуватимуть нам 2022 рік. У чому ж суть того, що відбувається?
Дивимося на море.
1. Своїми ударами Україна фактично заблокувала вивезення зерна через порти Азовського моря. Експорт нового врожаю з РФ просів.
2. Своїми ударами Росія близька до блокування вивезення зерна з портів Великої Одеси. Експорт нового врожаю — під загрозою.
Далі беремо статистику світового ринку.
Пшениця: РФ 20−22%, Україна — близько 8% (2024−2025 роки)
Кукурудза: РФ 2−3%, Україна 12−13%
Ячмінь: РФ 12−13%, Україна 8%
Соняшникова олія — в України 35−36%, у РФ — близько 30%
На загальному ринку продовольства (у вартісному вираженні) дві країни сумарно мають невелику частку — до 5%. Але, як зазначено вище, за окремими позиціями — від 40 до 65%.
Зерно подорожчало на світових ринках, а в Україні та РФ — подешевшало
Зерно вже подорожчало на світових ринках, але подешевшало як в Україні, так і в РФ. Якщо експорт не буде розблоковано, можливі дефіцит і зростання цін.
Тобто повторюється ситуація 2022 року. Але вже не з погляду проблем лише з українським експортом, а з погляду проблем з експортом як з України, так і з РФ.
На цьому тлі цілком можливий початок розмов про повернення до «зернової угоди». Ба більше, її можуть представити як «перший крок до миру».
І тут з’являється ще одна зацікавлена сторона. Нагадаю, що «зернова угода» 2022 року супроводжувалася звільненням усіх російських добрив від американських санкцій (до речі, Генеральна ліцензія № 6 — вже з літерою D, якщо не помиляюся — діє й досі).
Але у 2026 році США домовилися з Лукашенком щодо калію. Можна сказати, зрівняли умови з РФ. І ближче до осені вони дуже розраховуватимуть на розблокування експорту з Білорусі. Особливо якщо це відповідає інтересам американських покупців.
І тут постає питання транзиту. Я не виключаю активності офіційного Мінська у двох напрямках: залізничний транзит українського зерна до портів Литви та Латвії і залізничний транзит білоруських добрив через територію України до портів Одеси. Принаймні, я не здивуюся, якщо це питання буде порушено. Його вже порушували у 2022 році, але тоді РФ зробила все можливе (зокрема, польоти Ту-95 і пуски ракет по території України), щоб продемонструвати: Мінськ нічого не може гарантувати. Тепер же є зацікавлена сторона — Сполучені Штати.
Тому зустріч може відбутися. Точніше — зустрічі. У них будуть представлені інтереси США, які вперше за багато місяців посилатимуться на інтереси «програм ООН із продовольчої безпеки». Будуть також інтереси КНР, на частку якої припадає 49% експорту української кукурудзи (18% в імпорті Китаю) та 10% соняшникової олії (22% в імпорті Китаю). З іншого боку, білоруські калійні добрива становлять 27% імпорту Китаю.
І тут знову — «завдання із зірочкою» у комунікації МЗС України з КНР. Вже у сфері інтересів Пекіна.
Але якщо в цьому зацікавлені і Вашингтон, і Пекін (а Рубіо проведе переговори з Ван Ї) — зернова угода можлива. І це справді може бути репетицією розмов про нові рамки заморожування війни в Україні.
Текст опубліковано з дозволу автора