Читайте NV у Google
Днями соціальними мережами розлетілося відео, яке фізично важко дивитися
Жінка з Покровська розповідає російському слідчому, як п’яні російські солдати розстріляли її чоловіка і як її саму зґвалтували. Вона намагається говорити спокійно, майже відсторонено, але кожне слово — як удар. Про мізки на підлозі. Про ґвалтування вдвох. Деталі, які не вкладаються в людську свідомість і не повинні існувати в ХХІ столітті.
Окремий фрагмент цієї розповіді — пояснення, чому сім'я залишилася в зоні бойових дій: чекали Росію. Чекали «освободітєлєй»… Дочекалися. Справжня Росія зайшла в їхню хату у вигляді кількох військових 30-ї окремої мотострілецької бригади другої гвардійської загальновійськової армії РФ. Жінка говорить, що колись пекла російським солдатам хліб, що чоловік хотів піти до них служити водієм. Можливо, це правда. Можливо — стратегія виживання: демонструвати лояльність катам. Ми достеменно не знаємо.
Але ми зобов’язані зробити інше — побачити істину. Ця історія не тільки про конкретну жінку та не тільки про Покровськ. Ця історія — про «русский мир» у його справжньому, не прикрашеному вигляді. Про зустріч з дияволом.
Ця історія — про «русский мир» у не прикрашеному вигляді
Колись історик Ярослав Грицак сказав: «Диявол усюди, де топчуть людську гідність і ламають людські долі». Сьогодні ми бачимо, як виглядає цей диявол. Він не з рогами, а у жаб’ячому камуфляжі, з автоматом та з дозволом на безкарність.
Це не поодинокий та не випадковий випадок. Таких історій — тисячі. Просто не кожна зґвалтована людина може або хоче говорити на камеру. В українських правоохоронних органах із 2022 року — тисячі свідчень про катування, сексуальне насильство, розстріли. Буча. Ірпінь. Херсон. Ізюм. Тимчасово окуповані території Донеччини й Луганщини. Це не «ексцеси виконавців». Це — система.
Вже доведено: військово-політичне керівництво Росії свідомо толерує такі злочини. Ґвалтування і катування — це елемент війни, складова геноциду українського народу. Так виглядає «освобождєніє». Так виглядає імперія, яка прийшла «захищати російськомовних».
На цьому тлі щодня в українському інформаційному просторі ллється бруд на ТЦК, звучить критика примусової мобілізації, про «не ті методи»… Кожному, хто легко кидається такими словами, варто подивитися це відео. Дуже уважно. А потім чесно відповісти собі на питання: яка альтернатива? Альтернатива — це диявол у хаті. Альтернатива — це чиїсь мізки на підлозі і зґвалтована жінка. Альтернатива — це Буча як норма.
Ми не маємо права програти. Бо ціна поразки —знищення самої ідеї людської гідності. Диявол не зупиниться. Після України буде Європа. Варшава. Таллінн. Вільнюс. Рига. Це не метафора. Це логіка імперського зла.
Ярослав Грицак говорить, що диявол по своїй суті смішний і жалюгідний. Так воно і є — маємо справу з деградованими, алкозалежними покидьками, яких війна раптом зробила «героями сво». Темрява війни дала їм відчуття сили та безкарності. У цьому й полягає суть доктрини «руського миру» — дозволити нікчемі відчути себе паном, дозволити покидьку зламати чужу долю.
Наша задача — зупинити цю пошесть. Знищити або повернути сотні тисяч цих істот у їхній природний стан — жалюгідних мешканців колоній. Колись на лаві опиняться й щокаті дідусі з кремлівських кабінетів (не менш смішні й не менш жалюгідні), бо такою є логіка історії. Але це — колись.
Сьогодні ж наше завдання просте і страшне водночас — не пустити диявола в хату. Це, власне, те, чим ми займаємось щодня, щогодини, щохвилини. Іншого вибору в нас немає. Слава Україні!
Текст опубліковано з дозволу автора