Читайте NV у Google
Держава переконалася, що система ППО не здатна «закрити небо». Водночас, держава жила в режимі війни
Де противник і потенційні противники мають засоби для масштабної ракетної атаки. Але існувала і власна програма озброєнь (зокрема ракетна), яку необхідно було розвивати. В умовах імовірного ракетного удару це становить проблему.
Рішення знайшлося. Спершу виникла ідея використовувати для заводів старі шахти. Однак це виявилося складним у реалізації — насамперед з огляду на організацію точок «входу й виходу».
І тут держава згадала про довгобуд — плани спорудження метро в столиці. На початковому етапі використовували старі шахти метрополітену — для розміщення низки виробництв і лабораторій. Однак після відкриття першої лінії (в обмеженому режимі, адже об'єкти з тупиків треба було кудись перевозити) будівництво розгорнули досить швидкими темпами. Тим паче, що компанія, відповідальна за спорудження, отримала пільги, а у вишах активно готували профільних інженерів.
Держава зберегла понад 70% свого ракетного потенціалу
За 27 років після відкриття першої станції було збудовано ще 219 км метрополітену зі 192 станціями. Паралельно споруджували й «технічні» тунелі, у яких могли розміщуватися критично важливі організації. Метро стало водночас величезним цивільним об'єктом і потужним за своїм потенціалом укриттям.
Наявність значної кількості фахівців дала змогу розпочати ще одну, масштабнішу роботу. Старі шахти неглибокого залягання все ж таки переобладнали під заводи. Водночас чимало фахівців — у той час, коли будівництво столичного метро тривало «на поверхні», — перекидали в гори. Там вони реконструювали старі тунелі, перетворюючи їх на виробничі цехи, а також зводили нові об'єкти, від початку призначені для арсеналів і заводів.
Унаслідок війни — за умов, коли противник домінує в повітрі й має перевагу в ракетах, — систему ВПК не було знищено. Не було знищено й більшу частину арсеналів. Там, де було пошкоджено «вхідні групи» об'єктів, відновлення тривало лічені дні або тижні. І навіть після масованих обстрілів (коли 90% ворожих ракет досягали цілей) держава зберегла понад 70% свого військового — насамперед ракетного — потенціалу.
Про яку державу я пишу? Це Іран.
Політична система цієї держави може бути неприйнятною. Проте досвід реагування на загрози і розробки механізму вирішення проблеми, можливо, становить інтерес для вивчення.
Текст опубліковано з дозволу автора