Завидні наречені. Як шлюби з жінками з інвалідністю використовують для ухилення від військової служби в Україні
Читайте NV у Google
Згідно ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, шлюб із жінкою з інвалідністю є законною підставою для відстрочки від мобілізації (Фото: Getty Images)
Як чоловіки призовного віку шукають дружин з інвалідністю заради відстрочки, чому жінки погоджуються на такі шлюби, де проходить межа між добровільним рішенням і експлуатацією та як доводять фіктивність таких стосунків.
Новий тренд
«Шукаю дівчину з інвалідністю 1−2 групи для фіктивного шлюбу для виїзду за кордон. За оплату», «Шукаю дівчину/жінку 1/ 2 групи інвалідності, для фіктивного шлюбу за винагороду!», «Шукаю жінку з 2 групою для звільнення з армії. Без виїзду за кордон».
Дописи такого характеру без жодних складнощів можна знайти у фейсбук-групі Инвалиды Украины. Вона налічує 3,1 тис. учасників і є лише одним з численних неформальних майданчиків в соцмережах, де спілкуються між собою люди з інвалідністю.
У коментарях до таких дописів іноді можна знайти навіть номери телефонів — як від жінок, які потенційно зацікавлені у подібних пропозиціях, так і чоловіків, які прагнуть нових знайомств якнайшвидше.
Згідно ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, шлюб із жінкою з інвалідністю є законною підставою для відстрочки від мобілізації. Поте право на відстрочку залежить від групи інвалідності: I та II групи дають право на беззаперечну відстрочку, тоді як III група не є автоматичною підставою.
«З початком повномасштабної війни я, можна сказати, стала завидною нареченою. Мені у соцмережі стали приходити повідомлення з пропозицією одружитися, або виїхати за кордон за винагороду. Буває, кажуть, я можу за тобою доглядати, тобі у всьому допомагати, забезпечувати. Тобі нічого не буде потрібно, лише виїхати зі мною за кордон. Ці пропозиції надходять від випадкових людей: моя сторінка відкрита, вони бачать, що я на кріслі колісному. У якості винагороди пропонували суми в 5 тис. доларів. Також бувало, коли знайомі мені люди говорили про це — не прямо, але завуальовано, мовляв, було би круто ось так зробити», — розповідає у інтерв'ю NV Алла Гінкул з Миколаївщини. Вона має інвалідність І групи з дитинства, підгрупу А, що передбачає необхідність постійного стороннього догляду за нею.
Співрозмовниця переконана: подібні пропозиції є приниженням її честі та гідності, і як людини, і як жінки, та знецінюють її як особистість. Тому відхиляє їх усі.
«Мене бачать не як людину, в першу чергу, а лише мою інвалідність. І намагаються мій статус використати в своїх цілях. Це дуже прикро. Одного разу мені писала незнайома жінка з мого міста. Вона знайшла мене у соціальних мережах. ЇЇ чоловік — військовослужбовець, і вона хотіла, щоб я з ним фіктивно одружилася для звільнення з військової служби. Я намагалася бути максимально коректною у своїй відмові, але вона наполягала, що їхнім двом дітям потрібен батько», — пригадує Алла Гінкул.
З подібними пропозиціями регулярно стикається також і 35-річна Олена зі Львова — вона теж пересувається за допомогою колісного крісла.
«З пропозиціями фіктивного шлюбу я стикалася більше ніж 60 разів. У переважній більшості це відбувається онлайн, але було приблизно сім пропозицій на вулицях міста», — розповідає Олена.
До обговорення сум, додає вона, зазвичай не доходить, адже сама вона зупиняє такі діалоги раніше. Проте, за її словами, одного разу жінка пропонувала їй 100 тис. грн за фіктивний шлюб з її чоловіком. Також Олені відомі випадки, коли іншим жінкам пропонували близько 20 тис. доларів.
Попри це, Олена зацікавлена у знайомстві з чоловіками й справді шукає партнера для створення сім'ї. Але не фіктивної, а справжньої. Поряд з собою бачить чоловіка, який так само, як і вона, має інвалідність — можливо, ветерана, який має травми або ампутації. Адже такий чоловік побачить у ній не лише інвалідність, а й особистість поза інвалідністю. Так само, як і вона у ньому.
«Я така сама ж жінка, як і всі інші. Травма хребта у дитячому віці не робить мене ні гіршою, ні кращою. Колісне крісло ж просто допомагає мені у пересуванні, — пояснює Олена. — Я дуже хочу родину і обов’язково дітей. Моя інвалідність — фізична, я не маю ментальних порушень. Тож, як і будь-яка інша людина, умію любити, ненавидіти, можу плакати і сміятися. Дуже прикро, що суспільство не розділяє фізичних і ментальний особливостей і ставиться до колісного крісла з упередженням, а не просто як до засобу пересування».
Ще одна співрозмовниця NV, яка побажала зберегти анонімність, розповідає, що пропозиції укладення фіктивного шлюбу надходять їй як онлайн, так і поза інтернетом, у реальному житті. Як і у випадку Алли Гінкул, інвалідність також є видимою та пов’язана з опорно-руховим апаратом.
«Коли мені зробили першу таку пропозицію, там були непогані умови. Це була людина з кола знайомих. Я розмірковувала над нею, але так і не наважилася. Згодом, минулого року у мене було ще дві такі пропозиції. Одна з них — від таксиста, який підвозив мене до лікарні, побачив, що я, скоріш за все, маю інвалідність, і просто в лоба запитав про фіктивний шлюб», — ділиться своєю історією співрозмовниця.
Їй також відомо, що такі пропозиції регулярно надходять іншим жінкам з інвалідністю. В обмін на фіктивний шлюб пропонують не лише гроші, а й допомогу, наприклад, по господарству, або ж можуть обіцяти посприяти в облаштуванні життя у Європі після того, як разом перетнуть кордон. Суми фінансової винагороди дуже різні. Це можуть бути 2−3 тис. доларів, які, на перший погляд, видаються серйозною фінансовою підтримкою жінці, яка, наприклад, проживає у невеликому селі. Та по факту є не співмірними до розміру витрат.
Чому жінки погоджуються на такі пропозиції
Попри те, що співрозмовниці NV свідомо відмовляються від таких пропозицій, чимало жінок з інвалідністю в Україні на них погоджуються. Одна з причина — скрутне фінансове становище.
Алла Гінкул отримує пенсію у розмірі 7 тис. грн, а також має віддалену роботу. Проте розмір пенсії для людей з інвалідністю в Україні може бути і нижчим — у залежності від групи, підгрупи, а також того, інвалідність є набутою протягом життя — у дитинстві чи у дорослому віці, або ж вродженою, пояснює Алла Гінкул. Саме постійний брак коштів, на її думку, може стати однією з причин, чому жінки з інвалідністю погоджуються на подібні пропозиції:
«Враховуючи те, що людині необхідно заплатити за комунальні послуги, також потрібно щось їсти, пенсії і соціальних виплат — недостатньо. Люди себе дуже сильно обмежують в усьому. Коли людина не бачить іншого виходу, в неї немає роботи, немає підтримки, легкі гроші манять».
Деякі люди з інвалідністю потребують постійного прийому ліків, вартість яких може сягати кілька десятків тисяч гривень — не всі з них компенсуються державою. При цьому, не кожна людина здатна працевлаштуватися.
Не всі жінки з інвалідністю в умовах повномасштабної війни мають змогу виїхати у більш безпечні регіони, або ж і взагалі за кордон. Хтось може бути недостатньо мобільною для цього, хтось переживає, що у новому місці буде складно облаштуватися через брак підтримки, пристосувати його до своїх потреб. Цей страх також пов’язаний з ризиками опинитися у повній ізоляції після переїзду. Саме тому жінка може пристати на пропозицію фіктивного шлюбу, в обмін на який її обіцяють вивезти до Європи, або ж підтримувати у побутовому плані, допомогти облаштуватися.
«Я ні в якому разі не засуджую таких людей. Війна вплинула на кожного по-різному і кожен має свою особисту історію. Ми не можемо знати, що відбувається в житті іншої людини, як вона сприймає, як вона думає. Але особисто мене це пригнічує. Тому що ми всі намагаємося зрозуміти людей, які роблять такі пропозиції, виправдати їх, але ніхто не намагається стати на бік жінки з інвалідністю», — говорить Алла Гінкул.
Про подібне розмірковує й анонімна співрозмовниця NV. Вона зізнається, що коли в обмін на шлюб їй пропонували підтримку або виїзд до Європи, окрім грошей, вона на якийсь час над цим замислилася:
«Тоді я порахувала, що це був еквівалент моєї місячної зарплати. Якби йшлося про те, що я можу щомісяця отримувати якусь фіксовану суму, це було би про більшу свободу. Адже підробітки сьогодні є, а завтра їх немає. Крім того, у жінок можуть бути інші потреби: наприклад, дороговартісна операція, лікування, комусь, можливо, немає де жити через вимушене переміщення. Жінка може потребувати машини, аби нормально пересуватися, тому що через інвалідність не всі можуть користуватися громадським транспортом».
Тиск і залучення родичів
Дослідити таке явище як фіктивні шлюби з жінками з інвалідністю в Україні взялася Людмила Фурсова, адвокаційна менеджерка та експертка з прав людини, разом з адвокаційної команди громадської організації Fight For Right.
30 червня 2026 року було презентовано дослідження під назвою Фіктивні шлюби з жінками з інвалідністю: невидима експлуатація, кримінальні ризики та виклики для захисту прав людини. Опитування громадської організації продемонструвало, що 24 з 25-ти жінок з інвалідністю регулярно отримують пропозиції такого характеру.
Як зазначається у дослідженні, станом на 1 січня 2026 року в Україні налічувалося 1 430 411 дівчат і жінок з інвалідністю. Разом з тим, окремої статистики щодо того, скільки з них отримували пропозиції укласти фіктивний шлюб або стали учасницями таких схем, немає.
Авторки дослідження так само наголошують на тому, що проблема не обмежується лише пропозиціями укласти шлюб за винагороду. Жінки можуть погоджуватися на них через складне матеріальне становище, нерозуміння можливих наслідків, залежність від близьких або тиск з боку родини. 40% опитаних Fight For Right раніше жінок з інвалідністю відчувають себе виключеними з суспільства, ще 37% оцінюють свій рівень включеності як посередній і лише 22% — як високий.
У окремих випадках прохання «допомогти» чоловікові, а також обіцянки фінансової винагороди після відмови жінки можуть переростати у тиск або навіть шантаж.
«Проблема не просто є. Вона поступово набуває загрозливих масштабів», — пише у дослідженні Людмила Фурсова. Саме тиск із боку близьких або знайомих може стати одним із механізмів залучення жінок до таких схем.
Втім, сам факт того, що чоловік одружився з жінкою з інвалідністю та отримав після цього право на відстрочку, ще не означає, що їхній шлюб був фіктивним. Так само не є автоматичними доказами фіктивності велика різниця у віці, коротке знайомство до весілля, окреме проживання чи навіть спроба виїхати за кордон. Тому довести фіктивність шлюбу може бути доволі складно.
Відповідно до ч.2 ст. 40 Сімейного кодексу України, шлюб може бути визнаний судом недійсним у разі його фіктивності. Натомість, «шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов’язків подружжя».
Саме намір людей на момент укладення шлюбу є ключовим для визначення його фіктивності, пояснює юрист громадської організації Fight For Right Ярослав Бочко. При цьому встановити справжню мету одруження постфактум може бути непросто, адже шлюбні стосунки належать до сфери приватного життя.
«Про те, чи це шлюб фіктивний чи ні, знають лише суб'єкти шлюбних відносин. Все впирається у волевиявлення і те, на що суб'єкти шлюбних відносин спрямовують своє волевиявлення», — говорить Ярослав Бочко.
За його словами, саме по собі окреме проживання подружжя не може бути достатньою підставою для висновку про фіктивність шлюбу. Люди можуть жити в різних містах або навіть країнах, не вести спільного господарства чи мати значну різницю у віці, але при цьому справді вважати себе сім'єю.
«Якщо суб'єктам шлюбу комфортно в таких відносинах, вони зареєстрували їх в установленому порядку і їхнє волевиявлення дійсно спрямоване не на те, щоб ухилитися від призову чи досягти якихось інших цілей, а саме на побудову сімейних відносин, то у нас відсутні правові підстави говорити, що це фіктивний шлюб», — підкреслює юрист.
Водночас у кримінальному провадженні правоохоронці можуть перевіряти сукупність обставин, які свідчать про справжній характер стосунків і мету укладення шлюбу. У Головному слідчому управлінні Національної поліції України NV пояснили, що під час такої перевірки можуть звертати увагу на те, чи підтримує подружжя реальні стосунки поза самим фактом реєстрації шлюбу: чи спілкуються між собою, чи мають спільний побут, чи проживають разом або, якщо це неможливо через роботу, війну чи інші обставини, підтримують постійний зв’язок. Окремі сумніви можуть виникнути, якщо чоловік посилається на необхідність постійного догляду за дружиною з інвалідністю, однак фактично тривалий час проживає в іншому регіоні й не підтримує з нею зв’язку.
«Першочергово необхідно вжити заходів щодо підтвердження факту взагалі будь-яких взаємовідносин, окрім факту самого укладання шлюбу», — пояснили у ГСУ Нацполіції.
Такі обставини самі по собі також не є автоматичним доказом фіктивності шлюбу, наголошує Ярослав Бочко. Якщо правоохоронці встановлюють, що ще до одруження люди домовлялися про винагороду, шукали «наречену» через посередників або прямо обговорювали отримання відстрочки чи іншої вигоди в обмін на шлюб, такі домовленості можуть стати важливими доказами, вважає юрист: «Якщо нічого не документувалося, не проводилось слідство, немає якихось доказів, то окреме проживання, окреме господарство — це все побічні докази».
Дуже часто пропозиції укладення фіктивного шлюбу переростають у тиск та навіть примус — як з боку оточення, так і з боку найближчих родичів, які є законними опікунами жінки. Про один з таких випадків згадує Людмила Фурсова:
«Саме після виходу нашого дослідження я поїхала у гості до подруги — вона незряча. Подруга нещодавно розлучилася, і, я не знаю, чому ця інформація стала відомою на загал, але як тільки це сталося, від знайомих вона відразу отримала пропозицію укласти фіктивний шлюб. Усе це було, як на мене, у дуже грубій формі, але завуальоване нібито під турботу про неї. Мовляв, ти тепер сама, нічого не можеш. А якщо вийдеш заміж за ось цього чоловіка, то будеш щомісяця отримувати 3 тис грн. Уяви, якщо в тебе щось зламається, ти подзвониш йому, а він прийде і полагодить. Ми пропонуємо це не заради нього, а заради тебе самої».
Поширеними є ситуації, коли укладення фіктивного шлюбу ініціюють самі ж родичі або друзі жінки. Наприклад, такий випадок трапився у Харкові: там жінку з інвалідністю до фіктивного шлюбу схиляла її подруга, яка сама ж знайшла для неї чоловіка та вела з ним комунікацію. На Миколаївщині чоловіків для доньки з інвалідністю шукала її мати, а у Львові чоловіка для доньки з інвалідністю знайшов її ж батько.
Відомими є випадки, коли документи про інвалідність жінки є підробленими: чоловіки, які прагнуть укласти шлюб задля ухилення від мобілізації, можуть створювати їх самостійно, або ж купувати через третіх осіб. До прикладу, мешканець міста Кременчук підробив документи для своєї дружини, так само, як і на Рівненщині. Там фігурант справи використав для створення фальшивої довідки Chat GPT.
«Відомо, що зараз на території України функціонують чисельні злочинні групи осіб, які використовують як Telegram-канали, так й інші месенджери та засоби зв’язку з метою отримання заявок на створення підроблених документів. Ідеться не лише про фіктивні довідки про інвалідність, а також про водійські посвідчення, посвідки на проживання тощо», — розповіли NV у Головному слідчому управлінні Національної поліції України.
Юридичні наслідки
Одна з проблем полягає у тому, що, погоджуючись на фіктивні шлюби заради вигоди, жінки з інвалідністю можуть не до кінця усвідомлювати, що також несуть відповідальність перед законом за такі дії. Якщо метою такого шлюбу є ухилення від мобілізації, або ж незаконний перетин кордону, ця відповідальність є кримінальною.
Так, ідеться про незаконне переправлення через кордон — ст. 332 Кримінального кодексу України, якщо метою шлюбу був саме перетин кордону особою, яка підлягає мобілізації. Це також пособництво в ухиленні від призову під час мобілізації — ст. 27, ст. 336 ККУ. Натомість, організатори схем, які розглядають жінок як «товар» для надання послуг з перетину кордону, можуть нести відповідальність за ст. 149 ККУ — торгівля людьми.
Так, наприклад, відомо, що на Вінниччині поліція затримала депутата однієї з міських рад, який уклав фіктивний шлюб з 19-річною жінкою з інвалідністю з метою незаконного ухилення від призову. В укладенні такого шлюбу посприяла сестра жінки. У обмін на реєстрацію союзу чоловік пообіцяв виплачувати 3 тис. грн на місяць та продуктові набори. Як з’ясували правоохоронці, умови проживання чоловіка та його «дружини» суттєво відрізнялися: він жив у заможному будинку, тоді як вона — у занедбаній хатині.
«Сестра завербувала чоловіка, умовила укласти цей шлюб. Про цю ідею не знали навіть їхні батьки. Вона використала вразливий стан дівчини, пов’язаний з інвалідністю. В подальшому сестра з цим же чоловіком з метою конспірації завезли дівчину до ЦНАП у іншу область, уклали там шлюб, а потім цей чоловік подав документи до ТЦК і оформив собі відстрочку», — розповів NV заступник начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Вінницькій області Євгеній Томляк.
До суду було скеровано обвинувальний акт щодо вчинення чоловіком кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України та ч.2 ст. 149 ККУ, пояснює правоохоронець:
«Це торгівля людьми, вербування, переміщення людини, вчинене з метою експлуатації з використанням уразливого стану особи, вчиненого групою осіб та ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, що вже припадає під ст. 336 ККУ. Сестрі жінки з інвалідністю ж було повідомлено про підозру у пособництві у вчиненні вищезазначених дій, також скеровано обвинувальний акт».
Як зазначив Євгеній Томляк, хоч у цьому конкретному випадку батьки жінок не знали про укладений шлюб, старша сестра ж усвідомлювала свої дії та потенційну відповідальність перед законом. Жінка, з якою було укладено фіктивний шлюб, тут є потерпілою особою, адже її інвалідність пов’язана з інтелектуальними порушеннями.
Загалом, як йдеться у дослідженні Fight For Right, у Єдиному судовому реєстрі судових рішень, станом на березень 2026 року зафіксовано сімнадцять вироків жінкам з інвалідністю за ст. 332 ККУ, п’ять вироків, де їх можуть визнати потерпілими за ст. 149 ККУ Торгівля людьми. У ще одній справі жінку визнали винною в пособництві для ухилення від призову відповідно до ст. 27 і 336 ККУ. За свої дії жінки отримували умовний термін.
«Ми маємо бодай намагатися говорити з жінками з інвалідністю про те, які ризики для них існують. Це тільки на перший погляд може видаватись, що ти сьогодні отримаєш 5 тис. доларів. Так, є жінки, які отримали, але для когось це закінчилося кримінальною відповідальністю, можуть бути різні юридичні наслідки», — підкреслює, у свою чергу, Людмила Фурсова.
Вона перераховує й інші потенційні ризики: спільні кредити під час перебування у шлюбі, поява боргів, які ляжуть на жінку, а також ухилення чоловіка від виконання своє частини «угоди», як-от допомога, догляд, супровід, виплата грошової винагороди. Якщо ж «угодою» було передбачено, що у обмін на укладення шлюбу чоловік допоможе жінці виїхати за кордон та облаштуватися там, також існує ризик, що після виїзду жінка з інвалідністю буде покинута сама в чужій країні.
Жінкам, які уже опинилися у подібних ситуаціях та потребують допомоги або підтримки, Людмила Фурсова радить звертатися до організації Fight For Right на електронну пошту: help@ffr.org.ua або телефонувати на гарячу лінію за номером 0−800−30−66−33, а також до системи безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103 або у чаті на сайті.
Якщо ж ви стикнулися з домашнім насильством, телефонуйте на короткий номер Урядової гарячої лінії 15−47, або до організації Ла Страда — Україна: 0 800 500 335 або 116 123, та звертайтеся до поліції за коротким номером 102.