Безоплатна кріоконсервація. Як українські військові можуть зберегти репродуктивні клітини під час війни

Безоплатна послуга із забору, кріоконсервації та зберігання репродуктивних клітин функціонує в Україні у межах Програми медичних гарантій. Скористатися програмою можуть військовослужбовці та інші категорій осіб, які виконують обов’язки з оборони України. Послуга дає можливість зберегти репродуктивний потенціал на випадок його втрати під час виконання бойових завдань чи внаслідок отриманих травм, йдеться на сайті Національної служби здоров’я України.

Послуга включає обстеження жінки або чоловіка, забір репродуктивних клітин — сперми, ооцитів, їх кріоконсервацію — глибоке заморожування, та зберігання кріоконсервованого матеріалу.

Чому такі послуги є особливо актуальними для військовослужбовців та їхніх родин, як ними скористатися та що потрібно знати про допоміжні репродуктивні технології, NV розповідають ембріологиня, авторка книжки Плідна праця Ольга Малюта, та лікарка-репродуктологиня, медична директорка клініки академіка Грищенка в Києві Ксенія Хажиленко.

Що таке допоміжні репродуктивні технології та чому вони особливо актуальні для військових сьогодні?

Перш за все, допоміжні репродуктивні технології, або ДРТ, стають у нагоді у випадку, якщо вагітність і народження дитини не можуть бути досягнуті природним шляхом, говорить Ксенія Хажиленко. Частіше за все ДРТ використовують неплідні пари, проте, навіть поза контекстом війни, існують і інші показання. Наприклад, неможливість з різних причин виносити дитину, коли на допомогу приходять різні додаткові методи, від передімплантаційної генетичної діагностики до використання донорського біоматеріалу та замінного, тобто сурогатного материнства.

«Під час повномасштабного вторгнення у нас, крім інших проблем, поступово з’явилися реальні обрії прийдешньої демографічної катастрофи. І ця катастрофа обумовлена не лише міграційними процесами, а також переважанням смертності над народжуваністю, що стартувало задовго до війни», — пояснює Ксенія Хажиленко.

В українській репродуктивній медицині, додає лікарка, сьогодні з’явилось явище, котре поки що не має відповідного медичного терміну. Йдеться про пари, які не можуть зачати дитину через відсутність фізичної близькості. Наприклад, коли жінка — вдома, а чоловік — на фронті. При цьому, їхні репродуктивні функції збережені, й вони не є неплідними.

З нею погоджується і Ольга Малюта: «Це завжди хороша опція — мати заморожений матеріал в умовно більш тихому регіоні. Умовно, аби жінка могла проходити лікування від непліддя і досягати вагітності без постійної присутності чоловіка поряд, якщо він, наприклад, перебуває безпосередньо на виконанні службових завдань».

Контекст війни загалом не сприяє настанню природної вагітності навіть і у тих партнерів, які фізично перебувають поряд один з одним. Зокрема через високий рівень тривалого стресу, який порушує гормональні механізми продукції статевих клітин в обох партнерів, а також перешкоджає імплантаціям та ранній вагітності.

«Відповідно, у пар військових можна сміливо помножити проблеми „логістики кохання“ одразу і на вік, і на вплив стресу. Виходить не надто оптимістична статистика, котра часто-густо потребує втручання репродуктивної медицини», — наголошує Ксенія Хажиленко.

Які опції це відкриває перед військовими та родинами?

В залежності від віку партнерів, індивідуальних особливостей медичної історії та загальної ситуації таким парам можуть пропонуватися різні варіанти лікування: від простіших, але менш ефективних, на зразок введення сперми партнерці внутрішньоматково, до складних, проте більш успішних програм, таких як екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ).

В останньому випадку жіночі яйцеклітини запліднюють спермою партнера в умовах ембріологічної лабораторії, після чого ембріон підселяють жінці в матку. Це, як правило, дозволяє швидше досягнути народження дитини порівняно з іншими методами, зазначає Ксенія Хажиленко.

«Вже третій рік поспіль існує державне покриття програм ЕКЗ для більшості неплідних пар, вік жінки у яких не перевищує 41 рік. Це покриття стосується всіх громадян України, не лише військових. Себто пари, в яких один або обидва партнери — військовослужбовці, можуть скористатися такою програмою на загальних умовах», — розповідає Ксенія Хажиленко.

Заморожування статевих клітин, як чоловічих так і жіночих, використовують для збереження плідності насамперед в умовах потенційного погіршення здоров’я через стрес, хвороби та травматичні ушкодження, а також під впливом віку.

Які клініки пропонують такі можливості? Як цими можливостями скористатися?

«Сьогодні є невеликий список клінік, які мають повний договір з НСЗУ, можуть виконувати і заморозку гамет, і лікування непліддя, і всі додаткові обстеження для чоловіків та жінок на місці. Деякі клініки саме для того, аби мати можливість заморозки яйцеклітин, наскільки мені відомо, користувалися грантовою підтримкою», — зазначає Ольга Малюта. За її словами, складність роботи з жінками тут полягає зокрема у стимуляції та заборі матеріалу, що потребує більших ресурсів порівняно з чоловіками.

На початку повномасштабної війни, додає Ксенія Хажиленко, чимало репродуктивних клінік масово проводили безоплатне заморожування сперми для військових. Та, на жаль, більшість воїнів, які встали на захист держави від першого дня вторгнення, не встигли цього зробити через брак часу та інформації.

«Дотепер інформаційне забезпечення такої важливої процедури для військових лишається на неналежному рівні. Отже, кріозбереження біоматеріалу військових досі є радше виключенням, ніж правилом для всіх — особливо для тих, хто вирушає безпосередньо в зону бойових дій», — говорить фахівчиня.

Повний перелік умов отримання послуги, а також адреси закладів таких клінік можна знайти на сайті НСЗУ. Окрім військовослужбовців, безоплатно послуга також може надаватися представникам і представницям Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським.

Якими є умови та вимоги щодо зберігання біоматеріалу?

Як йдеться на сайті НСЗУ, послуга надається безоплатно. Якщо після припинення або скасування воєнного стану протягом шести місяців пацієнт не звернеться із заявою про продовження зберігання, подальше зберігання здійснюється за власний кошт. У разі загибелі військовослужбовця клітини зберігаються безоплатно протягом трьох років.

Що необхідно знати і розуміти перед тим, як звернутися до застосування допоміжних репродуктивних технологій?

Ксенія Хажиленко зазначає: сьогодні комітет по роботі з військовими УАРМ — Української Асоціації Репродуктивної Медицини спільно з Міністерством ветеранів працюють над спрощенням механізму скерування на процедуру кріозбереження біоматеріалу. Важливим тут є той момент, що з цього року в Україні з’явилося державне фінансування процедури як для чоловіків, так і для жінок-військових, додає вона.

Для реалізації програми потрібно отримати скерування, пройти стандарте обстеження щодо інфекційної безпеки, а для жінок — додатково також щодо можливих загальних протипоказань, та звернутись до обраної клініки.

«Звісно, ступень складності процедури для чоловіків та жінок різний. Жінка для заморожування яйцеклітин спершу має пройти етап гормональної стимуляції, який може тривати 10−14 днів, і це, безперечно, може бути непросто організувати. До того ж, ефективність кріозбереження яйцеклітин і можливість народити потім дитину від них стрімко падає з віком, а також через низку індивідуальних особливостей — від генетики по факторів способу життя. Все це, а також недостатнє інформування щодо можливості та безоплатності призводить до того, що лише поодинокі жінки-військові реально проходять процедуру заморожування клітин», — пояснює Ксенія Хажиленко.

Безпосередньо з кріозбереженням біоматеріалу чоловіків пов’язані й питання посмертної репродукції. Це використання сперми загиблого партнера в програмі екстракорпорального запліднення для конкретної жінки, для якої він за життя передбачив можливість такого використання у відповідних юридичних документах.

Дуже складні з усіх — і психологічних, і юридичних, і медичних міркувань програми, котрі сьогодні проводяться в дуже особливих поодиноких випадках, зазначає Ксенія Хажиленко:

«Проте, на мою думку, в подальшому, як за умов продовження, так і при завершенні війни репродуктивна спільнота може стикнутися зі збільшенням подібних ситуацій, котрі наразі юридично не стільки прописані, скільки скоріше зазначені в загальних рисах, та потребують додаткового рішення суду».

ДРТ, наголошує лікарка, не є панацеєю для вирішення складних демографічних питань нашого суспільства в умовах повномасштабного вторгнення. Проте є ситуації, в яких без сучасних досягнень репродуктивної медицини просто не впоратись. І це — саме такий випадок.