«Перше слово — Україна»: Зеленський привітав співгромадян з Днем Конституції — відео
Президент України Володимир Зеленський під час святкових заходів на Софіївській площі у центрі Києва привітав українців з Днем Конституції, який відзначають у суботу, 28 червня.
У заходах взяли участь українські військові, зокрема головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, голова СБУ Василь Малюк, очільник ГУР Кирило Буданов, представники інших складових Сил оборони України, українського уряду, дипломати, а також президент Польщі Анджей Дуда.
Зеленський зазначив, що перше слово у першій статті Конституції — Україна, що відображає спільне завдання, мету і обов’язок громадян.
Президент також нагородив українських воїнів, громадських діячів та волонтерів і вшанував пам’ять загиблих захисників.
Нижче приводимо повний текст звернення президента України.
Шановні присутні, пані та панове, дорогі наші воїни, представники української влади, дипломатичного корпусу, дорогий Анджею — пане президенте Польщі, дорогий український народе!
Ми відзначаємо сьогодні День Конституції України — нашої держави, нашого народу. Перше слово її першої статті — «Україна». І це відображає нашу головну мету, наше завдання: Україна є і буде на землі, українці є і будуть на землі. І це водночас наша ціль і спільний обовʼязок. Місія кожного й кожної, для кого Україна справді на першому місці, хто не уявляє свого життя без України і без кого Україну вже не уявити.
Ми держава мільйонів людей. Але мільйони для нас ніколи не були та не будуть просто людською масою. Це нація, що складається з громадян, які в силах відстояти те, у що вірять, і те, чого прагнуть. І саме завдяки цьому Україна є.
Україна — це мільйони імен, якими ми пишаємося. Україна — це вибір, який щодня роблять наші люди. Це мільйони дій і подвигів, які всі разом — Україна. І суспільний договір між усіма нами полягає в тому, що Україна понад усе, українці — наша незалежність, наші права, наші мрії — усього народу — понад усе.
І коли ми говоримо про це, слова звучать сильно. Бо це слова не про щось абстрактне, а про конкретних людей, про конкретні справи, про конкретний пройдений шлях. Про всіх нас із вами. Про громадян, які наповнюють життям Україну — усе, від її Основного закону до кожного її дня. Саме ці люди пишуть сторінки історії та наповнюють сторінки Конституції життям — своїм прикладом, своїми справами й подвигами.
Одна з таких історій — молодшого сержанта Олександра Іванцова, який добровольцем взяв участь у надскладній операції ГУР на початку війни. Здолавши гвинтокрилом понад 100 кілометрів, у групі десанту він висадився на Азовсталі. Згодом, знищуючи ворогів, він самостійно вийшов з оточення, подолав більше ніж 100 кілометрів окупованої території, дістався України й продовжив її захищати. Разом із ним сьогодні тут його дружина, його мама. Я впевнений, вони пишаються своїм чоловіком, сином своїм, а від сьогодні — Героєм України.
Серед тих, ким пишається наш народ, Володимир Захлюпаний. Тридцять років Володимир Миколайович несе світло знань діткам у ліцеї Гостомеля. Він втратив сина, якого в окупації вбили загарбники, але не зламався й продовжує присвячувати життя сотням іншим дітей — своїм учням, вихованцям, наступним поколінням українців. Вони точно чутимуть і знатимуть історії людей, які бережуть Україну, захищають її Конституцію, її незалежність, захищають людське життя.
Як робить це й Олена Ставицька із Сумщини. У складі групи Білі янголи вона допомагає постраждалим від обстрілів, надає медичну допомогу, здійснює евакуацію наших людей. Лише за цей рік це понад 1000 українців, серед яких 370 — це діти. А наймолодшій дитинці, яку було врятовано, 6 днів.
Жити, щоб допомагати. Віддавати всі сили, щоб сильною була Україна. Цей принцип сповідують мільйони наших громадян. І чимало з них віддали своє життя, щоб жила Україна.
Серед таких героїв — полковник Повітряних сил Віктор Поливяний. За час бойових дій під його керівництвом на Південному напрямку було знищено майже 700 повітряних цілей: літаки, крилаті ракети, Іскандери, майже 500 шахедів і багато іншого зла, що летіло на нашу землю, летіло в наших людей. Такі офіцери — наша гордість. Утрата таких справжніх офіцерів — наш біль. Пам’ять про Героя України полковника Поливяного назавжди буде з нами, як і пам’ять про всіх полеглих за свободу України.
Ми будемо нести спогад про них у своїй щоденній роботі, боротьбі, у сотнях інших справ, звитяг та історій.
Прошу зараз всіх вшанувати хвилиною мовчання пам’ять усіх загиблих героїв.
Пані та панове! Сьогодні, у День Конституції України, ми дякуємо всім, хто робить важливе кожного дня.
Ті, хто на фронті з 2014 року. Хто доставляє все, що потрібно. Хто долає вогонь і темряву, щоб у наших містах і селах було життя. Хто наодинці тримав позиції декілька днів поспіль. Хто отримав тяжкі поранення, але не втратив дух і здолав шість марафонів світової серії. Хто робить надскладні операції 24/7, бо в справі порятунку немає восьмигодинного робочого дня, а є цілодобова потреба боротися за життя. Наші воїни, наші волонтери, медики, учителі, митці, наші спортсмени, мільйони українських громадян — усе це люди, чиї дух і витримка відповідають викликам часу. Люди, яких війна позбавила сну, відпочинку. Війна змінила їхнє життя, обмежила права, але вони роблять більше, ніж межі конституційних обов’язків. Більше. Роблять не за вимогами закону, а за покликом серця.
І таких історій — їх не сотні й навіть не тисячі. І немає у світі такої площі, що могла б вмістити всіх українців та українок, які заслуговують на вдячність, шану і на оплески. Дякуємо!
Пані та панове! У нашій Конституції сказано: «Захист України — це найважливіші функції держави і справа всього українського народу». Але як же важливо й цінно відчувати, що в цій справі український народ не наодинці. Поруч із нами справжні друзі. Побратими. Держави-союзники й цілі народи. Їхній солідарності та небайдужості до нас присвячена Алея сміливості, що розташована на площі Конституції. Алея сміливості, де написані імена тих, хто був з Україною на початку та продовжує бути з нею зараз.
Серед таких людей Анджей Дуда. Президент Польщі, відзначений одним із перших на Алеї сміливості, він продовжує бути з нами. І сьогодні він саме тут. Я дуже радий, що ти сьогодні тут, дорогий друже. У перший місяць війни ми щодня, щоночі були постійно на зв’язку, 24/7. Коли поляки допомагали багатьом нашим українцям, коли ми з тобою працювали, коли відкривали перший хаб у Жешуві — я це дуже добре памʼятаю, — звідки потім доставлялася така важлива зброя, такий важливий порятунок, така важлива допомога для нашої армії, для всього нашого народу. Щоб вистояти, щоб не впасти, щоб жити. І мати можливість стояти сьогодні тут. Дякую тобі за єдність, яку ми не втратили, — український і польський народи. Дякую!
А також ми дякуємо всім народам цивілізованого світу за єдність довкола України. Єдність із Європою. Єдність із Америкою. Єдність світу, який розуміє, що таке боротися за найбільше конституційне право кожного народу — невід'ємне право на життя. Невід'ємне право на незалежність. Невід'ємне право жити в мирі. Жити в спокої, розвитку, у вільній Україні. Це все, чого так хоче Україна. І ніхто не може сказати, що Україна хоче забагато. А отже, Україна неодмінно цього досягне. Досягнемо всі ми. Усі ті, для кого Україна дійсно на першому місці. Усі ті, для кого Україна справді понад усе.
З Днем Конституції України, дорогі громадяни!
