Гривня — це і є ми. Як національна валюта разом з нами проходить крізь повномасштабну війну
Андрій Пишний,
Події після 24.02 — ідеальний шторм
Дмитро Тузов: Я пам’ятаю 24 лютого 2022 року. Пам’ятаю черги до банкоматів. Я би не сказав, що це була паніка, але нерви, як кажуть, відчувалися. Відверто кажучи, я навіть не стояв в чергах, тому що з якогось моменту зрозумів, що грошей не буде. Коли гроші знову з’явилися в банкоматах, це дало відчуття, що система досить стійка, зокрема до цього масштабного удару. Як тоді вдалося втримати гривню?
Андрій Пишний: Це був комплекс дій, але ви знаєте, я хочу вам подякувати за таке представлення проєкту. Ви дали дуже чітке розуміння того, наскільки гривня, будучи національною валютою, є віддзеркаленням кожного з нас, нашої історії, нашого культурного коду.
Я багато над цим міркую. Особливо коли з командою обговорюємо чергову символіку, яку хочемо реалізувати в нумізматиці. Або коли вирішуємо, що саме повинна промовляти українська гривня, коли ви берете її до рук.
Ми для себе визначили, що вона має дуже багато людських рис. Ми її, власне, самі цим наділяємо. Ми кажемо, що національна валюта слабка. Національна валюта сильна. Національна валюта падає. Гривня нервує, гривня заспокоїлася. Ми так чи інакше свої власні емоції і ставлення до відповідних подій починаємо екстраполювати, характеризуючи те, що відбувається з національною валютою.
Вона — невід'ємна частина кожного з нас. Вона віддзеркалює все: від політичних і внутрішніх процесів до зовнішніх змін. Вона і є ми, по суті. На ній ті, кого ми хочемо бачити, ті, ким ми пишаємося, ті, навколо кого можемо ламати списи. Вона резонує всередині. Тому це важливий момент, і ви дуже правильно, насправді, підвели нашу розмову до характеристики національної валюти.
Те, що біля банкоматів зібралися люди, які намагалися зняти кошти зі своїх рахунків, створювало тиск, який необхідно було вгамувати. Національний банк швидко розгорнув відповідний рівень підтримки саме готівкового обігу. Готівка була доступна. Банківська система України не зупинилась протягом повномасштабного вторгнення на жодну хвилину. Безготівкові розрахунки можна було провести в будь-який момент, будь-де. Все функціонувало.
Але доступ до готівки був обмежений, з огляду на те, що попит збільшився. Національний банк, аби запобігти паніці і знекровленню банківської системи, ввів певні ліміти (ред. — з рахунку можна було зняти 100 тис. грн на день). Але безперебійний доступ до готівки залишився — банкомати поповнювалися на постійній основі.
Більше того, Національний банк дозволив проводити зняття готівки не лише через систему банкоматів. Можна готівку зняти зі свого рахунку навіть на автозаправній станції. Ми розуміли, що люди в цей момент перебувають в русі, а це шок. 16 мільйонів українців в момент повномасштабного вторгнення стали або мігрантами, або внутрішньо переміщеними особами.
Коли люди відчули, що їхні заощадження їм доступні, що є можливість провести розрахунки, навіть попри те, що бомби падають, а ситуація неймовірно емоційна і драматична, то всі заспокоїлися.
Дмитро Тузов: Це трохи заспокоювало.
Накласти та вчасно зняти «турнікет»
Андрій Пишний: Я дуже часто порівнюю той пакет антикризових заходів із засобом тактичної медицини — «турнікетом». Він використовується для перев’язування поранених кінцівок, щоб зупинити критичні для життя кровотечі. Значна частина українців знають, як його накладати.
Українська фінансова система зазнала серйозного поранення, і антикризові заходи стали тим турнікетом, який забезпечив необхідний час для адаптації.
Далі стояв ще один дуже складний виклик — зняти цей турнікет і відновити нормальний режим функціонування. Я мушу сказати та сподіваюся, ви це підтвердите: вдалося не лише зупинити кровотечу, але й відновити нормальний режим функціонування, забезпечивши макрофінансову стабільність в умовах повномасштабного вторгнення.
Я порівнюю цю ситуацію з 2014 роком. Тоді банківська система насправді стала додатковим тригером економічної кризи. Тоді українці зняли більше 30 мільярдів гривень зі своїх рахунків і понад 7 мільярдів доларів. Золотовалютні резерви впали до 10 мільярдів доларів на 1 грудня 2014 року, при тому, що Україна отримала 9 мільярдів міжнародної допомоги.
Я порівнюю це з тим, що є зараз.
Золотовалютні резерви на момент повномасштабного вторгнення — 29 мільярдів доларів. Золотовалютні резерви на 1 серпня 2026 року — 51 мільярд доларів. Строкові депозити фізичних осіб у національній валюті за період повномасштабного вторгнення подвоїлись. Значна частка цих депозитів — строком три і більше місяців.
Українці інвестують в українську державу, купуючи облігації внутрішньої державної позики, які йдуть на фінансування необхідних бюджетних витрат. Вкладення населення у гривневі облігації внутрішньої державної позики зросли у вісім разів з моменту повномасштабного вторгнення: було 12 мільярдів гривень, а зараз цей показник сягнув більше 100 мільярдів гривень. Я коли кажу ці цифри нашим колегам з інших центральних банків, вони не можуть усвідомити, як.
Я нещодавно повернувся з великого форуму, який проводили в Джексон-Холлі, де збирається усе керівництво центральних банків, економічні журналісти, дослідники з макроекономічних питань. Дуже великий, напевно, найбільш авторитетний форум в світі, який збирається раз на рік.
Я мав зустріч з Кевіном Воршем. Це новий голова Федеральної резервної системи. Він лише в травні її очолив. І він мене питає, як вам вдалося впродовж п’яти років повномасштабного вторгнення підтримувати макрофінансову стабільність? Це питання потребує дуже глибокого вивчення.
Дмитро Тузов: А цікаво, ви порахували, скільки грошей було знято на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну?
Андрій Пишний: У мене немає наразі цієї цифри, але вона не була критична. Тому, що Національний банк одразу зробив дві речі.
По-перше, він забезпечив безперебійний доступ до готівки (готівкові гроші були доступні постійно, а НБУ підкріплював каси банків готівкою) і водночас встановив адекватні ліміти.
По-друге, Національний банк відкрив канал беззаставного рефінансування для банків, щоби навіть якщо б клієнти почали активно забирати кошти з банків, банківська система залишалася стійкою та могла далі обслуговувати операції. Зрештою, з одного боку, таке фінансування не знадобилося — не сталося паніки і «виносу» грошей з банків. З іншого — наявність такого інструменту було однією з причин, чому цієї паніки не сталося.
Дмитро Тузов: Тобто Нацбанк упереджував можливу паніку, правильно я розумію?
Андрій Пишний: Національний банк виконував свою функцію. Він є кредитором останньої інстанції для банків. Зазвичай банки функціонують, позичаючи у вкладників, і надають відповідно кошти своїм позичальникам.
У разі, якщо вкладники починають вимагати швидкого доступу до своїх заощаджень, банк зобов’язаний виконати ці вимоги. Тут може виникнути певний короткостроковий розрив ліквідності. І в цей момент існують відповідні напрацьовані механізми доступу до цієї ліквідності через кредити рефінансування, що, власне, і було зроблено.
Це гарна операційна робота, яка забезпечила стійкість з точки зору доступу до необхідного ресурсу, а головне, я хочу віддати належне банкам. Вони забезпечили операційну стійкість функціонування всіх систем. Національний банк дозволив деякі речі зробити для того, щоб системи автоматизації банків, які знаходились під тиском і могли бути уражені або їхня операційна робота могла зазнати збоїв, залишалися стійкими. Наприклад, була можливість скористатися хмарними технологіями. Але банки швидко і якісно виконали свою роботу.
Третій важливий фактор — комунікація. Погодьтеся, коли вся країна прийшла в рух, коли мільйони українців тікали від війни, коли всі шукали відповідей на запитання, правильні канали комунікації, донесення, а головне, підтвердження того факту, що ваші кошти в безпеці, це дуже важливо.
Було ще одне важливе рішення, яке я хочу відзначити. Ви знаєте, про нього, на жаль, часто забувають. Верховна Рада запровадила стовідсоткову державну гарантію покриття на усі банківські вклади фізичних осіб без обмежень за сумою чи банком. У нас і раніше існувала система гарантування, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який до певної суми гарантував повернення ваших заощаджень. У момент повномасштабного вторгнення Рада ухвалила відповідне рішення і сказала, держава гарантує повернення усіх 100% ваших банківських вкладень, незалежно від того, в якому банку вони знаходяться і незалежно від суми.
Дмитро Тузов: Держава сказала, ми тут, ми не тікаємо. Це при тому, що люди могли знімати гроші і за кордоном?
Андрій Пишний: Українці могли розраховуватися і за кордоном, і в Україні. Національний банк розвернув цілу систему додаткових угод з іншими центральними банками, особливо в країнах, де українців було найбільше для того, щоб вони могли скористатися своїми гривневими заощадженнями і обміняти їх на валюту країни перебування.
Це належна робота. Я віддаю належне команді, яка працювала в ті критичні моменти.
Було ще одне рішення, трошки складніше. І воно не лише про доступ до готівки, яка є на ваших рахунках. У момент повномасштабного вторгнення було зафіксовано курс. Це антикризовий захід, той самий «турнікет». Будь-який турнікет має важливу роль в момент, коли він рятує життя, але якщо його дуже довго тримати, він може сам спричинити фатальні наслідки.
Тож наступною дуже складною задачею було зняти цей турнікет вчасно. А головне — здійснити ті заходи, які дозволять потім стабілізувати ситуацію.
Україна за результатами 2022 року зазнала неймовірного економічного шоку. 30% ВВП втрачено, інфляція сягнула майже 27%, безробіття більше 20%, мільйони українців стали або мігрантами, або внутрішньо переміщеними особами. Тому треба було на ці речі не лише швидко і належним чином реагувати, а і мати план стабілізації.
Вже через рік, у жовтні 2023 року, ми перейшли до гнучкого курсоутворення, відмовившись від фіксації курсу. Вже через рік ми перейшли до зниження інфляції - за підсумками 2023 року інфляція вже була на рівні 5%.
Україна, і це дуже важливо, в момент повномасштабного вторгнення відкрила емісійний канал фінансування бюджетного дефіциту. Майже 400 мільярдів гривень наповнили державний бюджет. Це дуже необхідні на той момент, але дуже небезпечні для забезпечення макрофінансової стабільності кошти. Власне, багато в чому та інфляція 27% була спричинена саме цим шоком.
Нашим завданням було відновити ринок внутрішнього боргу і відмовитись від емісійного фінансування бюджетного дефіциту. Для цього треба було стабілізувати ситуацію і розбудувати цілу архітектуру міжнародної фінансової підтримки. І ось ці два фактори на сьогоднішній день дозволяють забезпечувати макрофінансову стабільність, починаючи з 2023 року.
Це було моє стратегічне завдання. Україна не здійснила жодної емісії на покриття бюджетного дефіциту, починаючи з січня 23-го року. Це було спільне завдання, яке ми поставили, я і міністр фінансів. Ми, насправді, рухаємося крок за кроком. Кожного року щось виникає складне, кожного року виникають ті чи інші ризики. Але ця стратегічна відмова від емісійного фінансування бюджету, станом на зараз, залишається незмінною.
Що змінилось у банківській системі під час повномасштабної війни?
Дмитро Тузов: Ми з вами постійно, перманентно живемо в критичному стані. Зараз росіяни активно намагаються знищити українську економіку, українські бізнеси. Яке значення Національного банку зараз для підтримки бізнесів і чи вбачаєте ви необхідність в майбутньому все ж таки здійснювати емісію, друкувати гривню?
Андрій Пишний: Головний внесок Національного банку у підтримку економічного зростання — це забезпечення макрофінансової стабільності. Це контроль над цінами. Ми постійно знаходимося під впливом так званих екзогенних факторів. Власне, це офіційна назва програми з Міжнародним валютним фондом.
Вона називається «Програма розширеного фінансування в умовах надзвичайно високого впливу екзогенних факторів і невизначеності». Ці екзогенні фактори дійсно можуть статися в будь-який момент: зміниться сама картина бойових дій, почнеться або енергетичний терор, або чергове руйнування наших логістичних потужностей, або відповідні напади і посилення атак на мирне населення.
За даними ООН, до речі, липень виявився, на жаль, рекордним з точки зору втрат мирних жителів, якщо я не помиляюсь. 440 загиблих і більше 2,5 тисяч поранених серед цивільних. Це за липень 2026 року. Це найбільший показник з травня 2022 року. Ці всі речі так чи інакше впливають. Національному банку за будь-яких умов треба забезпечити ефективну реалізацію нашого мандату.
Наш мандат складається з трьох задач. Перша — це цінова стабільність. Мова йде про інфляцію. Вона повинна бути низькою і стабільною, інфляційні очікування збалансованими і контрольованими. Друге — це фінансова стабільність. Власне, це те, про що ми вже з вами говорили. Нормальне функціонування банківської системи, операційна стійкість, доступність ваших коштів і внесок, який здійснює банківська система в підтримку економічного відновлення.
Тут є ще дуже важлива річ, про яку треба сказати. Ми не лише втримали банківську систему. Вона, на відміну від 2014 року, не примножила економічні ефекти від кризи і не стала тригером. Навпаки вже через півроку — рік банківська система почала робити свій внесок у відновлення. Вона навпаки абсорбувала економічні шоки і почала працювати на відновлення.
Чому я це стверджую? Протягом останніх трьох років в Україні зростає кредитування малого та середнього бізнесу, гривневе кредитування населення, оборонно-промислового комплексу, енергетики. Двознаковими темпами, останні два роки — понад 30%. Статистично, це — найдовша кредитна експансія за усю історію України. Тобто ніколи раніше так довго з такою глибиною та динамікою кредитування в Україні не зростало.
30% рік до року. Це означає, що банківська система не лише поглинула шок та підтримала бізнес. Вона почала якнайшвидше відновлюватися і нарощувати обсяги кредитної підтримки. Далі повинен працювати певний комплекс речей. Політика з точки зору підтримки урядом відповідних категорій, пріоритетних галузей української економіки. Це прифронтові території, агропромисловий комплекс. Мова йде про програму «Доступні кредити 5−7−9%», наприклад.
Друге: це та частина кредитних спроможностей, яку може забезпечити сама банківська система. І ми бачимо, що ця динаміка була високою. І є підстави вважати, що вона такою і залишатиметься надалі. Однак, нас точно чекає дуже важка зима.
Дмитро Тузов: Ви сказали, що таких темпів кредитування, як під час війни, не було навіть в умовах мирного стану. За рахунок чого? За рахунок яких ресурсів? Наскільки на це впливає міжнародна підтримка України?
Андрій Пишний: Кредитування здійснюється за рахунок тих обсягів залучень, які здійснюють банки в клієнтів. Ліквідність банківської системи суттєво зросла з огляду на те, що ведеться досить м’яка фіскальна політика. Держава фінансує значні обсяги витрат, пов’язані із національною обороною і безпекою. Війна — це витрати, в першу чергу.
Ми маємо складний бюджет, він дефіцитний, але цей дефіцит обумовлений саме ситуацією, яка створена війною. І в цьому бюджетному дефіциті є значні обсяги міжнародної допомоги, левова частина яких йде на покриття саме бюджетного дефіциту.
Так, міжнародна допомога важлива. Обсяги міжнародної допомоги за період повномасштабного вторгнення сягнули більше 200 мільярдів доларів. Може здатися, що це благодійність, але ні. 200 мільярдів доларів ніхто нікому в якості благодійного внеску не надає. Я поясню, що я маю на увазі. Це наша абсолютно свідома відповідальна оцінка, як Національного банку.
Ми свідомі того, що міжнародна донорська коаліція сформувала архітектуру міжнародної допомоги. В України є свій обсяг зобов’язань, які ми повинні виконати, забезпечивши реалізацію структурних реформ. Якщо казати зараз про кількісний приріст, то 200 мільярдів, ми розглядаємо як потік фактично у відповідь на покриття Україною тих безпекових ризиків, які є у Європі.
Україна вже сьогодні, і це відкрито кажуть лідери Європейського Союзу, є східним кордоном Європейського Союзу. Українська армія є найбільш боєздатною і найбільш сильною складовою оборонної архітектури Європейського Союзу. Так, війна точиться на нашій території, але ми стоїмо в авангарді. До певної міри ми розглядаємо це, знаєте, як оборонні послуги, які Україна надає. Вимушено, з огляду на агресію, ми захищаємо свій суверенітет.
Так чи інакше є коаліція охочих, коаліція насправді спільних цінностей. Оборонна підтримка, яка суттєво наразі зростає, фінансова підтримка, яка Україні потрібна, залишатиметься необхідною компонентою нашої макрофінансової стійкості і в наступні роки, бо війна триває.
І цей діалог триває безперервно. Навколо цього відбуваються складні, але, як ми бачимо, результативні політичні перемовини. І я хочу подякувати міжнародним партнерам, кожній країні, кожному платнику податків, кожному лідеру європейської країни, які підтримували і підтримують ті рішення, що дозволяють Україні отримувати необхідний обсяг міжнародної допомоги.
За цей період відбулось декілька дуже важливих домовленостей. Наприклад, програма з Міжнародним валютним фондом. Це вже друга програма з Міжнародним валютним фондом. Перша була рекордною за кількістю успішних переглядів. Ніколи, насправді, Україна не проходила успішно так далеко у взаємовідносинах з МВФ.
Далі міжнародна коаліція створила угоду, яка називається ERA loans, коли застосували відповідні механізми, які дозволили відкрити доступ до доходів, які генеруються знерухомленими російськими активами. Це фінансова інженерія, яка в результаті оформлена дуже чіткими і непростими політичними домовленостями, що дозволили Україні отримати кредит під майбутні доходи, які згенерують активи, які знерухомлені.
Потім угода Ukraine Support Loan, яка відбулася нещодавно. Вона дозволила Україні розраховувати на 90 мільярдів євро протягом 26−27 років. Зараз знову ми починаємо цю розмову, тому що у нас об'єктивно виникають додаткові потреби з огляду на те, що сама картина війни до певної міри змінюється, і Україна потребує відповідних ресурсів для того, щоб не лише оборонятися, а й спонукати нашого ворога, щоб він сів за стіл перемовин, і ми почали шукати формулу справедливого і стійкого миру для України.
Ви, напевно, чули про далекобійні санкції, які застосовує Україна. Вони додають відповідного ефекту до тих санкційних пакетів, які ухвалюють наші європейські партнери.
Чи є потреба запускати друкарський верстат?
Дмитро Тузов: Себто, пане Андрію, європейський світ інвестує, виходячи з ваших слів, і в свою безпеку, надаючи фінансову допомогу Україні. Водночас ви сказали, що українці теж виявилися інвесторами своєї держави в критичний момент. Це і облігації військового займу, і облігації внутрішньої державної позики. І це справді був критичний момент для держави. Чи це можна назвати певним феноменом, чи це нормальна поведінка патріотичних громадян?
Андрій Пишний: Так, це феномен. І підтвердження того факту, що українська національна валюта, про яку ми з вами сьогодні говоримо, користується довірою. А політика Національного банку по забезпеченню привабливості гривневих активів і забезпеченню макрофінансової стійкості є ефективною і результативною.
Якби не було макрофінансової стійкості, якби не було довіри до національної політики, до політики Національного банку, не було б довіри до гривні, не було б стійкості гривні, а відтак не було б мотивації вкладатися в облігації внутрішньої державної позики. У вісім разів зріс портфель — з 12 до понад 100 мільярдів. І це абсолютно добровільні, побудовані на економічній логіці, на фундаменті довіри до відповідної політики забезпечення привабливості гривневих активів і стійкості фінансової системи, результати. Так, це феномен.
Дмитро Тузов: За певних обставин ви вбачаєте ймовірність того, що буде прийнято рішення про те, щоб запустити друкарський верстат?
Андрій Пишний: Це питання наразі не розглядається, ми його свідомо посунули далеко на край столу. Сьогодні всі розуміють, і я хочу віддати тут належне і уряду, і президенту України, і парламентарям, що емісійний канал фінансування бюджетного дефіциту є небажаним та шкідливим.
У якийсь момент, так, може скластися ситуація, але ми повинні зробити все, щоб цього не відбулося. Наразі ми кажемо про те, що задекларованих обсягів міжнародної фінансової підтримки достатньо для того, щоб покрити нашу потребу в 26−27 роках. Для цього ми повинні бути ефективними не лише в міжнародних перемовинах, які структурують ці домовленості, але й у виконанні взятих на себе зобов’язань.
Тому що для отримання фінансування у нас є, в тому числі, потреба ухвалювати необхідні закони, реалізовувати відповідний план реформ. Я можу зараз стверджувати, що Україна за ці чотири роки повномасштабного вторгнення реалізує, напевно, один із наймасштабніших і найскладніших планів глибокого структурного реформування. У нас не залишилося простих рішень. Залишилися лише складні. Ми повинні їх надалі ухвалювати, тому що взяли відповідні зобов’язання на себе. Від виконання цих зобов’язань залежить стійкість, ритмічність і достатність надходження міжнародної підтримки.
Нова банкнота: чому вирішили ввести в обіг, символіка та вплив
Дмитро Тузов: Все-таки у нас святкова програма, ми відзначаємо 30-річчя української гривні в дуже непростий момент. Зараз в Києві, якщо я не помиляюсь, повітряна тривога. Ворог намагається знищити всі символи нашої держави. Водночас запроваджується банкнота2000 гривень, так? Розкажіть, а яка потреба в цьому номіналі? І який сенс ви вкладали в графічний дизайн? Я так розумію, що ви порівняли гривню із живим організмом. І Національний банк працює над тим, щоб оцей живий організм був красивим. Почнемо з необхідності запровадження гривні номіналом дві тисячі.
Андрій Пишний: Для цього є чіткі економічні передумови. І я одразу хочу сказати, що кількість грошей через введення нової банкноти нового номіналу в економіці не збільшиться. Це важливо зрозуміти. Тож жодного інфляційного ефекту це не матиме. Але є відповідні економічні передумови, за яких центральний банк приймає рішення про введення наступного номіналу.
Попередній номінал було введено сім років тому. Тоді середня заробітна плата складала приблизно 10 тисяч гривень. Зараз 30 тисяч гривень. Для того, щоб виплатити середню заробітну плату в момент, коли запроваджували банкноту номіналом тисячу гривень, треба було 10 банкнот. Для того, щоб виплатити середню заробітну плату зараз, треба 30 банкнот. Це суттєве навантаження на забезпечення грошового обігу.
В Україні збільшилися обсяги готівки (ред. — понад удвічі за сім років, з 390 до 970 млрд гривень), я вже казав, з огляду на ті речі, які були пов’язані з фінансуванням і подоланням наслідків коронокризи, а потім повномасштабної війни.
Важливо сказати дві речі. Заробітна плата зросла в три рази з моменту, коли було введено попередній номінал банкноти, але індекс цін на основі інфляції — вдвічі. Це гарна новина. Другий момент пов’язаний із тим, що понад 55% загальної суми банкнот в обігу на сьогодні становлять банкноти номіналом тисячу гривень.
Це сигналізує про потребу переглядати номінальний ряд і вводити наступний номінал для того, щоб знизити вартість логістичних витрат і витрат на готівковий обіг для держави і для бізнесу. Важливо сказати, що всі ці речі не зменшили, а навпаки, навіть збільшили питому вагу саме безготівкових розрахунків картками.
До початку повномасштабної війни 90% усіх операцій з картками були безготівковими. Зараз 96%. Тобто під час війни обсяги готівки зросли, але водночас люди стали більше проводити платежі не готівкою, а саме безготівковими розрахунками.
Тобто є чіткі, зрозумілі економічні передумови. Водночас введення нової банкноти не означатиме, що ми увімкнули друкарський верстат з негативними наслідками для інфляції. Так, він як засіб виробництва працюватиме, тому що друкуватимуться гроші, але грошей більше в економіці не стане, відповідно на попит на товари і послуги це не вплине, й наслідків для інфляції не буле. На номінал 2000 гривень будуть обміняні ті гроші, які знаходяться зараз в обігу, безготівкові і готівкові.
Це дуже важливий момент, тому що навколо цього дуже часто спекулюють, що введення нового номіналу одразу створює проінфляційні процеси. Даруйте, але ні, навпаки. Це скорочуватиме витрати на обслуговування грошового готівкового обігу і для держави, і для бізнесу. Це стане більш зручним і більше відповідатиме економічній ситуації.
Дмитро Тузов: Держави ж зашифровують певні сенси в своїх банкнотах. Що зашифровано в двотисячній банкноті?
Андрій Пишний: Там багато дуже символів, окрім самого портрету Василя Стуса, який є поетом, активістом, моральним абсолютом, людиною, яка, по суті, відображає в собі українську ДНК. Він є ще представником покоління шістдесятників. На моє глибоке переконання, саме шістдесятники створили передумови і фундамент для того, щоб на початку 90-х відбулася самостійна Україна.
Василь Стус, Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл 4 вересня 1965 року організували акцію під час прем'єри фільму «Тіні забутих предків», з якої, власне, і почалася така хода дисидентського руху. І саме 4 вересня буде введено в обіг банкноту 2 тисячі гривень. Немає нічого випадкового. 4 вересня 1985 року помер в колонії Перм-36 Василь Стус. Це одночасно і день пам’яті, і пам’ятна дата початку відповідних акцій у 60-тих роках.
На самій банкноті ви можете побачити, крім портрета Василя Стуса, ще багато образів. Наприклад, «Боривітер» Алли Горської. «Боривітер» — це мозаїка, яку зробила Алла Горська, в якої був і творчий, і емоційний контакт з Василем Стусом. Вони одне одного доповнювали. Її мозаїка залишилася в Маріуполі, вона була зруйнована. Ми її, по суті, увіковічнили в банкноті.
Водночас там є також і інший твір. Це мозаїка «Птах», яку зробила Алла Горська і її чоловік Віктор Зарецький. Ми її присвятили волонтерству. Свого часу вони зробили цю мозаїку, вона дотепер існує. До речі, її можна побачити. Вони її зробили без жодної копійки державних коштів. Їм заплатили за це автомобілем овочів і фруктів, які вони роздали родинам дисидентів.
На банкноті ви побачите герб український, стилізований під відповідний шеврон УПА. Ви побачите зв’язок з Донецьком, тому що на зворотній стороні - будівля Донецького університету, який носить ім'я Василя Стуса і де він навчався. І ви прочитаєте пам’ятну фразу, цитату з його вірша: «А свічка тріпотить світанком, котрий наш правнук днем назве».
Повертати собі своє
Дмитро Тузов: Коли запровадили гривню, у нас з’явились дрібні монети. Це були такі знову дивні відчуття. Ми отримали і дрібну монету. Я знаю, що ви ініціюєте заміну копійок на шаги, але наскільки зараз потрібні Україні саме дрібні монети? Це теж символ, чи все-таки ви його розглядаєте, в тому числі, як платіжний засіб?
Андрій Пишний: А наскільки потрібно повертати собі своє? Те, що є частиною вашої ДНК. Те, що питомо відрізняє вас від решти світу. Те, що остаточно відрізає вас від імперії, від прив’язки до Москви, до Мінська. Це наше.
Шаг — це питома українська назва дрібної монети, яка існувала в XIX столітті, яка глибоко вкорінена в українську культуру. Почитайте Тараса Григоровича Шевченка, у щонайменше 11 творах згадані шаги. Почитайте Лесю Українку, Нечуя-Левицького.
Погортайте альбоми Нарбута, який був автором першої української гривні у 1917−1918 роках. Саме тоді були ухвалені відповідні нормативні акти молодої української держави, які визначили, що шаг є роздрібною монетою української гривні, яка є національною валютою. Зараз ми це повертаємо собі. Копійка на сьогоднішній день залишилася як одна з сотні фракцій національної валюти лише в трьох країнах: Росії, Білорусі і Україні.
У нас є своє, є те, що нам належить, є те, що відповідає нашому культурному коду, нашій історії, плину подій, за що свого часу воювали, що свого часу у нас вкрали в черговий раз і що ми, на мої глибокі переконання, повинні собі повернути.
Тому що не можна вважати остаточно завершеною грошову реформу, якою б вона успішною не була. Вона успішна, я аплодую тим, хто в 96-му році реалізував цю грошову реформу. Вона не конфіскаційна, професійна, тиха, чесна, якісна. Вона заклала фундамент тієї довіри, якою користується гривня. Так, вона нервує, слабшає, стає сильнішою, але разом з нами вона живе і проживає цей період. Я хочу, щоб частиною цього процесу стали шаги, які є нашими, і ми повинні нарешті ухвалити це рішення.
Дмитро Тузов: Якою ви бачите гривню в майбутньому?
Андрій Пишний: Технологічною, стійкою, такою, що користується довірою. Багато в чому майбутнє гривні буде залежати від євроінтеграційного процесу, наскільки ми будемо ефективними.
Ми вже сьогодні глибоко в контексті того, що відбувається навколо нас, а не лише всередині країни. Я казав вам, що повернувся з міжнародного форуму. Україна повністю в порядку денному, який наразі є актуальним для глобального фінансового світу. Тож для мене українська гривня має непростий — в Україні нічого не відбувається просто, — але свій, я дуже переконаний в цьому, успішний шлях.
Матеріал виходить в межах спецпроекту «Історія кожного з нас: 30 років гривні» — спільний проєкт NV та НБУ, реалізований за підтримки ПУМБ.