«Хотіли, щоб ми покорилися». Як РФ вторглася в Мелітополь та чому місто не чинило збройний опір — інтерв'ю з мером Федоровим
Читайте NV у Google
У перший день війни, 24 лютого, окупанти увійшли до Мелітополя. Тоді, розповідає мер міста Іван Федоров, була надія, що за лічені години все завершиться, адже втрутиться світова спільнота і зупинить Росію.
Війна Росії проти України — головні події 3 червня
В інтерв'ю Радіо НВ Федоров пригадав, що відбувалося 100 днів тому, та пояснив, чому місто вдалося швидко окупувати.
— На світанку 24 лютого російські ракети вдарили по військовій базі, де розміщувалася 25-та транспортна авіаційна бригада, а вже ввечері в Мелітополь в'їхали російські танки. У ваших інтерв'ю я читав, що у вас проти танків було п’ять сміттєвозів, три трактори та, можливо, лопати. Як ви пояснюєте, чому не було зброї? Чому ми не були готові до повномасштабного вторгнення?
— Російська Федерація в цілому підступно себе повела з Україною, починаючи з ранку 24 [лютого] стріляти ракетами поблизу наших житлових кварталів. У Мелітополі ці вибухи були в 200 метрах від житлових будинків.
Чому не були готові? Тому що всі жили мирним життям і намагалися будувати європейську державу, європейські міста в Україні. Росія не оголошувала війну і розпочала в односторонньому порядку якусь так звану «спецоперацію», яка насправді є повноцінною другою хвилею війни проти України, тому що перша хвиля розпочалася 2014 року.
Найгарячіше пекло сьогодні на лінії фронту, де наші героїчні солдати захищають нашу державу та її територіальну цілісність. Але друга по складності ситуація, звичайно, в окупованих містах.
Ми з командою там пропрацювали два тижні, після чого я був викрадений. А потім розпочалися масові викрадення в місті Мелітополі - більше, ніж 500 людей. Ті знущання, які роблять над нашими жителями — це вкрай жахливо.
Ми були націлені на інше: будувати європейську державу в Україні. А Росія підступно, без оголошення розпочала війну проти нас.
— Чи можете ви згадати, що було в перший день? Які були відчуття ваші та ваших колег, які очікування?
— Було сподівання, надія, що це закінчиться за лічені години, що якась світова спільнота зупинить російську агресію, рашистського фашиста. Але цього не сталося. Після перших пострілів, вибухів, які були о п’ятій годині ранку, вже о четвертій годині вечора перші броньовані машини були на південному в'їзді до міста Мелітополя.
Кожного дня ми працювали на майбутнє нашої держави, на майбутнє нашого міста, а [в момент нападу] відчуття було невизначене. Ми не розуміли, що далі; не розуміли, як поводитися, куди бігти, як налагоджувати життя в місті, що говорити жителям. Усе це було для нас зовсім незрозуміле, але ми ухвалили рішення залишатися з нашими жителями в Мелітополі і наскільки було сил, повноважень, допомагати їм у цьому складному виборі залишатися в місті.
— Уже у перший день окупанти почали розповсюджувати пропагандистські листівки. Чи з вами комунікували росіяни вже в перші дні?
— Перша комунікація була, якщо я правильно пам’ятаю, на третій чи четвертий день. Їх наміри були одні: вони свою рашистську пропаганду намагалися нав’язати і мені, як і всім жителям Мелітополя, про те, що ніякого виходу немає, окрім як «будівництво Російської Федерації» на теренах міста Мелітополя.
Але всі ми чітко розуміли, що жодної Російської Федерації не буде на території міста. Ми бачили, що відбувається у Криму, на Донбасі за останні вісім років, тому всі в це не вірили. А хотіли вони від нас одного: щоб ми покорилися, надавали допомогу Російській Федерації і повністю допомагали їм.
— Було декілька різних версій щодо того, що вони будуть робити з новоокупованими територіями. Головна — вони просто хочуть анексувати території півдня, які змогли захопити. Яку версію ви розглядаєте? Наші плани зрозумілі: ЗСУ планують звільнити південь. Які плани окупантів?
— Ми не маємо враховувати, які можуть бути плани в окупантів, тому що вони нічого не вартують. Ні видача фейкових паспортів, які вони намагаються [роздавати], ні розповсюдження GSM-карток для мобільних телефонів із операторами +7 нічого не вартують. І їх обіцянки також нічого не вартують.
Мелітополь, Бердянськ, Херсон, Нова Каховка, Енергодар — це все вільні демократичні міста нашої країни, тому всі маємо робити все можливе і неможливе, щоби допомогти нашим Збройним силам їх звільнити. Наша задача — вчергове зламати їхні плани.
