«Є напрямки, де вони просунулися». Яку зброю, в якій кількості виробляє Росія та які нові моделі вона може відправити на фронт
Читайте NV у Google
Про принципово нову російську техніку, обсяги її виробництва, потенціал конструкторських кадрів й реальні можливості військово-промислового комплексу агресора розповідає Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
Судячи з офіційних заяв окупантів, на 2023 рік у них шалені військові плани: на початку січня міністр оборони РФ Сергій Шойгу анонсував масштабну реорганізацію армії із збільшенням її чисельності до 1,5 млн. За його словами це буде «синхронізовано з постачанням озброєнь, військової техніки, наявністю матеріальних засобів». І хоч заяви ворога про його боєздатність як правило перебільшені й мають пропагандистський характер, тим не менше, недооцінювати його не можна.
NV запитав у директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентина Бадрака про реальний стан справ в російському ВПК.
— Які реальні виробничі можливості військово-промислового комплексу РФ на сьогодні?
— Так, Росія все ще здатна виробляти, зокрема, ракети. Це підтверджує наша воєнна розвідка — ГУР вважає, що РФ здатна виробляти до 50 ракет щомісяця. Це дуже багато. Йдеться насамперед про крилаті ракети типу Калібр та Х-101. Але от наскільки вони будуть потужними й відповідати заявленим характеристикам — питання, бо є думка, що сучасна російська зброя стає простішою. Тобто її виробництво прискорюють, але вона не має належних якостей.
Наприклад, в останні дні грудня в РФ повідомили про те, що Об'єднана авіабудівна корпорація передала повітряно-космічним силам нову партію винищувачів п’ятого покоління Су-57. Тоді вони не назвали кількість, але аналітики вирахували, що йдеться про чотири літаки. Я не виключаю, що саме таку кількість було створено, але чи є це саме Су-57?
Справа в тому, що останні 12 років росіяни намагалися запустити серійне виробництво літаків, і їм це не вдавалося навіть за умов війни малої інтенсивності, яка тривала з 2014 року. Там були проблеми технологічні: станом на початок повномасштабного вторгнення вони не могли зробити двигун для цього винищувача, як і систему управління літаком. Один із експериментальних зразків загинув під час тестового польоту. Тому під час вже великої війни за декілька місяців вирішити питання, яке вони не змогли опанувати за 11 років — нереально. Тож зараз, якщо Росія і справді зробила ці чотири літаки, то це точно не Су-57, а, найімовірніше, якийсь мікс з Су-30 і Су-57.
Ще один кейс: на початку січня вони продемонстрували передачу армії партії танків Т-90М Прорив від Уралвагонзаводу, який знаходиться у Нижньому Тагілі. Це фактично трішки покращена модернізація старого Т-72. Ці чотири новітні танки ніби завантажили на платформу і певне відправили на фронт. Але до того були офіційні повідомлення, що в РФ не вистачає прицілів, зокрема Сосна-У. У цих прицілах стоять французькі тепловізори від компанії Thales, яка, на жаль, під час санкцій після 2014 року все ще їх постачала в РФ. Але зараз росіяни їх точно не отримують. Тож ці чотири танки є Проривом лише умовно, адже йдуть без частини комплектуючих, які мали б там бути.
Тому часто Росія продукує певні фейки на кшталт заяв про те, що 70% армії перейшло на нове озброєння. Але за десять місяців війни ми її не побачили: так, були певні зразки та певні одиничні приклади, але далеко не 70%.
— Яку зброю варто очікувати від росіян у 2023 році?
— Вони будуть нарощувати ті виробництва, які мають, але зрештою російська зброя буде більш простою та менш технологічною. А от кількісні переваги будуть все одно на боці РФ. Наприклад, у РФ повідомили, що в 2023 році бажають виготовити понад 40 бойових літаків — головним чином це Су-34, Су-57 і Су-30СМ-2. Що з цього їм вдасться — важко сказати. Бо санкції, на жаль, працюють дуже погано і контрабандним шляхом росіяни отримують все, що потрібно. Наприклад, напередодні великого вторгнення вони розраховували запустити серійне виробництво баражуючих боєприпасів Ланцет — це невеличкі дрони-кілері, які діють на відстані 30−40 км і мають 3−3,5 кг бойової частини. Це зброя потужна і сучасна, вона може серйозно руйнувати техніку або, скажімо, командні пункти. Так от навіть тоді російські експерти визнавали, що їх буде майже неможливо зробити, тому що комплектуючі дуже важко отримати під час санкцій. Але зараз наші військові свідчать про те, що Ланцетами РФ користується, а отже виробництво таки запустили і санкції якось оминули.
Також варто визнати: є напрямки, де вони просунулися. Наприклад, радіоелектронна боротьба або часткова система автоматизації в озброєннях. Там ціла низка потужних РЕБівських систем, на кшталт Борісоглєбська чи Ртуті.
— Чи здатна РФ виробляти нові зенітно-ракетні комплекси у достатній кількості, щоб вести ними війну з Україною? У 2021-му росіяни звітували, що 70% полків переозброєні на системи С-400. Також є міфічні системи С-500, серійне виробництво яких анонсували кілька разів. Наскільки ця інформація наближена до реальності?
— Вони, певно, що перебільшують — у росіян немає ані тієї кількості ЗРК, ані тієї якості, про яку вони завжди говорять. Під час війни це є частиною інформаційних впливів, тому оперувати даними від Путіна і його поплічників не варто. А ось факти: замовником останніх потужних проектів типу ЗРК С-400 є Туреччина та Індія. Після надання першої партії Туреччині про постачання другої зараз навіть не йдеться, так само як і Індії. Це дає підстави говорити, що в РФ з виробництвом цих систем є проблеми.
