«Це вбило Помаранчеву революцію». З чого почався Майдан, як Путін міг отруїти Ющенка і що спаплюжили «любі друзі» — спогади Тараса Стецьківа
До 20-ї річниці Помаранчевої революції її колишній «польовий командир» Тарас Стецьків у великій розмові з NV пригадав, чому той Майдан стався саме на майдані, як він спочатку переміг і чому потім програв.
22 листопада 2004 року фактично розпочалася Помаранчева Революція — масштабний протест громадянського суспільства проти фальсифікації провладною командою Леоніда Кучми результатів президентських виборів на користь тодішнього прем'єра Віктора Януковича.
Напередодні на Майдані Незалежності в Києві лідери противників «донецького» кандидата почали монтувати сцену. А безпосередньо 22 листопада ЦВК оголосила Януковича переможцем другого туру, хоча екзит-поли віддавали перевагу його опоненту — лідеру демократичної опозиції Віктору Ющенку.
Ющенко не погодився з підрахунками ЦВК і вже до вечора того дня київський Майдан являв собою величезний стихійний табір із помаранчевою символікою, кольором опозиції (у Януковича використовували біло-блакитні атрибути). Згодом свої майдани виникли в багатьох інших містах країни. А головна площа столиці перетворилася на величезний осередок прихильників демократичного та західного вектору розвитку держави, який уособлював собою Ющенко. І в такій ролі він простояв аж до кінця грудня, коли під час повторного голосування оновлений склад ЦВК віддав перемогу лідеру опозиції.
Помаранчева Революція була фактично безкровною, але насиченою подіями. Однією з найбільш знакових серед них було отруєння Ющенка, яке сталось у вересні, у розпал передвиборчої кампанії. А іншою — спроба проросійських сепаратистських сил отримати окремий статус для Сходу та Півдня країни.
Помаранчевий майдан переміг. І дав громадянському суспільству впевненість у свої силах, а країні — перший і, як виявилося пізніше, невідворотний поштовх «подалі від Москви». Водночас він «підсвітив» усі ті протиріччя, які обумовили майбутнє України.
Зрештою і сама Помаранчева революція завершилася ренесансом Януковича. І знадобився інший Майдан — Європейський, — аби остаточно прибрати проросійські сили від державного керма.
До річниці революції 2004 року NV поспілкувався з одним із її активних «двигунів» — Тарасом Стецьківим, ідеологом та одним із «польових командирів» Помаранчевого Майдану. Разом із ним редакція, з відстані у двадцять років, спробували оцінити події, які свого часу збурили всю країну.
— Спробуємо розповісти про події кінця 2004 року, дивлячись на них із відстані у 20 років. Як ви вважаєте, чим була для України Помаранчева революція?
