«Сепаратист Тарас Шевченко». За що влада переслідувала поета за життя і які «злочини» інкримінувала йому після смерті
Читайте NV у Google
Проти спадщини Тараса Шевченка понад пів століття вели тотальну війну III відділ Власної Його Імператорської Величності Канцелярії, Головне управління у справах друку, численні цензурні комітети та навіть Святійший Синод. Кобзаря звинувачували у брехні, наклепі, зухвалості та інших «злочинах» проти імперії та бога.
Ідеться аж ніяк не про свавілля окремих чиновників: конфлікт між Тарасом Шевченком і Російською імперією є одним із найяскравіших прикладів протистояння митця і тоталітарної державної машини. Проти неблагонадійного поета на кілька десятиліть розгорнули системну кампанію, щоб придушити українську національну свідомість, оскільки він був її яскравим виразником.
Ця боротьба тривала на всіх культурних фронтах: літературному, театральному, музичному та біографічному. За життя поета влада прагнула змусити його замовкнути. А по смерті — нейтралізувати його символічне значення, аби українці не перетворили Шевченка на пророка своєї нації. Але нічого у росіян не вийшло.
