Доки немає перехоплювачів. Чим збивають реактивні шахеди, чому вони прориваються в Київ і чого чекати далі

«На мою особисту думку, саме реактивний шахед продемонстрував еволюцію технологій. Від дорогої ракети зразка холодної війни — до дешевої ракети війни машин. Так, я не помилився, це і є ракета. Проте ракета, яка вже не є зброєю обраних», — наголосив нещодавно Валерій Залужний, посол України у Великій Британії та колишній головнокомандувач ЗСУ, під час свого виступу на Defence & Resilience Tech Scale Up Showcase у Лондоні.

Чому ці реактивні цілі так важко збивати, чим їх знищують зараз і як можна покращити цей результат? Відповіді на ці питання NV зібрав із нещодавніх інтерв'ю та роз’яснень провідних фахівців, які знаються на темі російських повітряних атак: директора з розвитку оборонного підприємства та офіцера Повітряних сил в резерві Анатолія Храпчинського, радника президента з технологічних напрямів оборони Сергія Бескрестнова (Флеш), авіаексперта, провідного наукового співробітника Державного музею авіації Валерія Романенка, оборонного аналітика Богдана Мірошникова.

Їхні роз’яснення NV узагальнив у низці відповідей на найактуальніші питання, що непокоять українців на тлі безперервних дронових атак.

«Бензинові» шахеди остаточно в минулому? Що летить по Києву та інших містах зараз?

Фахівці підтверджують, що після того, як рівень збиття «звичайних» шахедів з бензиновими двигунами досяг понад 90%, Росія майже відмовилася від їх застосування і змінила тактику щоденних повітряних атак. Тож Герані-2, які розвивали швидкість до 200 км/год, дійсно відходять у минуле.

«Основним елементом нападу є зараз дрони на реактивній тязі — не тільки дрони, кажемо і про дрони-ракети на кшталт Бандеролей, Дань-Т, Ковер, які вони [росіяни] застосовують», — пояснює Анатолій Храпчинський. За його словами, нині основна мета ворога — «збільшити швидкість засобів повітряного нападу».

Саме це змагання швидкостей і є новим етапом війни, попереджав Валерій Романенко ще в середині серпня в інтерв'ю Radio NV. «Спочатку у нас були змагання між дронами з поршневими двигунами — Геранями — і зенітними дронами [перехоплювачами] з електродвигунами. Зараз обидві сторони переходять на реактивну тягу, тобто інший ступінь по швидкості», — пояснив Романенко.

Повітряні сили ЗСУ підкреслюють у своїх звітах, що нині щоденне «асорті» запущених по Україні ударних БпЛА здебільшого складають реактивні дрони. Більше того, Сергій Бескрестнов акцентує, що росіяни «в якийсь момент повністю відмовилися» навіть від виробництва Герані-3 — тобто перших реактивних шахедів, які могли розвивати швидкість близько 300 км/год.

Натомість найбільш масово росіяни тепер використовують реактивні ударні дрони Герань-4. «А це вже не 300 км/год, а 400, 500, навіть 550 км/год», — нагадує Флеш.

Він додає, що тепер росіяни працюють над наступним етапом цієї еволюції — роблять ставку на виробництво та масштабування бюджетних аналогів крилатих ракет. Саме до цієї категорії наближені Герань-5, Бандероль, Дань-Т, Дань-М, а також реактивний КАБ МПБ-5Р — нові російські розробки, дедалі ширшого використання яких можна очікувати вже невдовзі.

«Вони [росіяни] намагатимуться нарощувати швидкість. Якщо Герань-4 летіла 300−500 км/год, то це вже буде 500−650 км/год. Це вже фактично ракета — і перехоплювачу проти такої цілі працювати буде дуже важко», — підкреслив Бескрестнов.

Чому так інтенсивно? Це запаси? Скільки реактивних дронів у РФ?

Фахівці сходяться на думці, що у хвилях «реактивних» атак, якими росіяни дошкуляють Києву з кінця серпня, РФ використовує ударні дрони та дрони-ракети прямо з виробничих ліній, тобто виготовлені зовсім нещодавно. Відповідно, про значні їх запаси поки не йдеться.

Оборонний аналітик Богдан Мірошников у своєму пості від 10 вересня розповів, що наприкінці серпня по Києву РФ запускала по українській столиці реактивні шахеди, виготовлені в середині липня. А на поточному тижні вересня деякі із дронів Герань-4, оглянуті фахівцями, були зроблені 25 серпня 2026. «Тобто ворог реально запускає реактивні шахеди прямо з конвеєра», — додав Мірошников.

Аналогічною думкою в інтерв'ю DOU.ua поділився і Бескрестнов: «Минулого місяця це було приблизно 1,5 тисячі реактивних шахедів, цього місяця — уже близько 3 тисяч. І всі вони — просто з виробництва», — підкреслив він.

За словами Флеша, це свідчить про те, що нині у росіян «немає достатньо реактивних шахедів, запасу, щоб бити такими ж хвилями, як раніше» [коли РФ запускала до 600−700 звичайних дронів за одну атаку — прим. ред.]. «Вони атакують нас буквально з конвеєра — щодня ми знаходимо уламки дронів, виготовлених буквально напередодні. Тобто йдеться не про накопичений запас», — наголошує радник президента.

Мірошников озвучив оцінки, відповідно до яких до 500 одиниць подібних ударних дронів росіяни, ймовірно, «тримають в постійному запасі, бо дуже хочуть атакувати ними і західні регіони цієї осені, і енергетику по всій країні взимку».

«Все інше відразу доставляється на пускові рубежі (Орел, Донецьк, Гвардійське)», — констатував аналітик.

Водночас ситуація з ракето-дронами — такими як Герань-5, Бандероль, Дань-т, Дань-М — «трохи інша»: їх випускається менше, ніж Гераней-4, однак Росія також намагається зробити запаси подібних засобів ураження.

«І ворог міксує пуски, особливо Герань-4 з Герань-5, щоб менше виснажувати загальні запаси», — підкреслив Мірошников.

Він припустив, що з часом інтенсивність подібних атак «зменшиться до більш-менш адекватних значень». «Але це не скасовує того, що потрібно знати надійну протидію для ворожих реактивних дронів. Поки їі немає», — наголосив фахівець.

Інфографіка: NV

Чому реактивні БпЛА і дрони-ракети так важко збивати? Як вони безкарно долітають до Києва вдень?

Велика швидкість і значна висота польоту (до 4−5 км) реактивних БпЛА та російських дронів-ракет — головні проблеми, на які вказують аналітики, пояснюючи складність їхнього знешкодження.

Мобільні вогневі групи, які раніше були частиною протидії «повільним» шахедам з бензиновим двигуном, тепер втратили свою ефективність.

«Якщо ми кажемо про звичайний шахед, то час на реакцію у нас є близько 60 секунд. Якщо ми кажемо про реактивний шахед, то тут у нас уже час реакції 12 секунд. Тобто умовно 1 км дрон пролітає за 6 секунд. Відповідно треба казати про те, що це навантаження для протиповітряної оборони. Це усуває можливість працювати мобільно-вогневими групами за рахунок гармат на кшталт тих же [кулеметів] Браунінг, інших елементів», — пояснив в інтерв'ю Єдиним новинам Храпчинський.

Щобільше, використання реактивних дронів дозволяє росіянам атакувати не лише вночі, але й посеред дня — саме тому, що тепер мобільні групи перестали бути для них загрозою, пояснив Бескрестнов.

Раніше, щоб ефективно атакувати Україну звичайними шахедами на бензиновому двигуні, росіянам потрібен був нічний час, нагадав він. «Удень наші мобільні вогневі групи (МВГ) бачать і збивають дрони значно краще, ніж уночі: стріляти по цілі з кулемета в темряві набагато складніше. Реактивні шахеди змінюють цю логіку. Вони літають вище і швидше, тож роль МВГ у протидії їм суттєво мінімізується — а для ракетної загрози час доби взагалі не має значення», — підкреслив Флеш.

Так само неможливо збити реактивні БпЛА і повільнішими дронами-перехоплювачами, якими Сили оборони раніше успішно знешкоджували «мопеди». Такі дрони тепер просто не встигають за «реактивами».

Анатолій Храпчинський також звертає увагу на те, що раніше «звичайним» шахедам доводилося вдаватися до складних і плутаних шляхів у повітрі, аби ввести в оману українську ППО. Реактивні ударні дрони завдяки своїй швидкості не мають такої потреби.

«Подивіться, як раніше ворог використовував шахеди: вони могли кружляти в одному секторі, накручувати кола для того, щоби навантажувати [ППО] і ускладнювати перехоплення. Зараз шахед зі швидкістю понад 400 км/год прямує до Києва і вже безпосередньо в Києві починає віражувати перед заходом на ціль», — підкреслив Храпчинський додаткову складність перехоплення реактивних дронів «по дорозі» до столиці.

Флеш констатував, що росіяни вдаються до денних атак і через очевидний додатковий ефект: параліч цивільного життя й бізнесу, зупинка залізниці, метро, іншого транспорту.

Ще один виклик, який ускладнює протидію реактивним шахедам — онлайн-керування ними. «Це літає як великий FPV: оператор на Росії має можливість бачити картинку і має можливість онлайн атакувати, захоплювати ціль і атакувати», — пояснював Бескрестнов у розмові з Radio NV. За його словами, переважна більшість таких російських БпЛА мають опцію захоплення цілі, причому завдяки зуму необхідну картинку російський оператор може захопити навіть з відстані 3−5 км.

«Тобто він бачить локомотив, він бачить торговельний центр, він бачить корабель — наводить квадратик, образно кажучи, і захоплює ціль. Це може бути, якщо це ясна, гарна погода, немає дощу, навіть із 5−6 км. І от далі цей шахед рухається автоматично. Уже не важливо, є там сигнал, немає сигналу, є керування, є GPS, пригнічуємо GPS, працює наша РЕБ — там уже немає ніякого значення тому, що шахед автоматично атакує оцю ціль», — додав Флеш.

Він наголосив, що намагання Сил оборони України постійно збільшувати дистанцію роботи засобів РЕБ, щоб не дати можливості такого захоплення цілі, наштовхується на відповідну протидію ворога: «Росіяни збільшують якість камер, встановлюють додаткові камери з Китаю, з більш гарним зумом».

То чим їх збивають, поки немає перехоплювачів?

Ключову роль у протидії російським реактивним дронам і дронам-ракетам нині відіграє українська авіація і зенітні системи. Це непропорційно дорога, але наразі єдина можлива відповідь, допоки Україна не налагодила масове виробництво перехоплювачів, здатних впоратися із реактивними швидкостями, пояснюють фахівці.

За словами Сергія Бескрестнова, проти реактивних шахедів зараз працюють звичайні системи ППО. «Йдеться про ракети, гармати (зокрема, зенітні), а також дуже важливий сегмент — наші винищувачі. […] Коли реактивний шахед летить на висоті 4−5 км і тримає цю висоту, дістати його дуже важко — і тут якраз допомагають наші пілоти на літаках, які атакують такі цілі», — нагадав Флеш. Окремо він розповідав, що окрім ракет повітря-повітря, та земля-повітря в нагоді іноді стають навіть переносні зенітно-ракетні комплекси (ПЗРК). Один з таких випадків збиття реактивного БпЛА Іглою нещодавно показали в 7-му корпусі швидкого реагування Десантно-штурмових військ. Утім, як нагадував Юрій Ігнат, часто реактивні дрони летять занадто високо, поза межами досяжності ПЗРК.

Флеш окремо зазначив, що гучні вибухи в Києві та інших українських містах під час постійних денних атак часто є роботою саме зенітних гармат і ракет, які «добре чути» — на відміну від перехоплювачів.

«Тому Київ і передмістя постійно чують цю стрільбу: гучну, потужну. Буває, що самого шахеда не чутно взагалі, бо він летить десь на висоті двох кілометрів, а звуку від нього майже немає. Зате чути роботу нашого ППО. І людям здається, що це нескінченні вибухи неймовірної гучності», — підкреслив радник президента.

Храпчинський каже, що суттєвою проблемою при цьому залишається необхідність «суттєвого здешевлення» засобів ураження реактивних цілей, «тому що ми використовуємо дороговартісні ракети на перехоплення дронів, які по вартості можуть коштувати від $50 тис. до $150 тис». А ціна деяких західних ракет може сягати навіть пів мільйона доларів, зауважив, своєю чергою, Бескрестнов.

Окрім вартості зенітних засобів, проблемою для України є і виснаження ресурсу авіації і наземних систем ППО під час поточних цілодобових атак реактивними дронами, додав Храпчинський.

Чи будуть реактивні перехоплювачі і коли? Чому Україна запізнилася з ними?

Наприкінці серпня міністр оборони Євгеній Хмара під час спілкування з журналістами повідомив, що наразі в Україні розробляють принаймні чотири потенційні перехоплювачі, на які покладають надії у збитті реактивних шахедів. Він заявив, що польові випробування цих перехоплювачів вже проведені, і наразі необхідно «максимально швидко довести ці рішення до потрібного рівня» та масштабувати виробництво до тисяч одиниць.

А державний оборонний кластер Brave1 на початку вересня навіть показав відео, на якому один з розроблених в Україні засобів (його назва і виробник поки не розголошуються) уражає російські дрони-ракети Бандероль. «При цьому вартість збиття суттєво дешевша, ніж вартість самих дронів-ракет», — підкреслили у Brave1.

Наприкінці серпня Міноборони України також повідомляло про кодифікацію БпЛА Alexa Spatium, який було названо «першим українським реактивним перехоплювачем дронів». Він дає уявлення про те, якими можуть бути подібні перехоплювачі. Alexa Spatium — це швидкісний реактивний безпілотний літак, заявлений як засіб для ураження російських шахедів і реактивних дронів, включно із Геранями-4 та Геранями-5. Літак оснащений турбореактивним двигуном і може бути використаний повторно: заявляється, що він здатен повернутися до місця запуску, якщо місія була неуспішною.

Водночас, як уточнюють фахівці, наразі про масове серійне виробництво подібних засобів протидії поки не йдеться. «Реактивні перехоплювачі поки ще в одиничних екземплярах та з незрозумілою ефективністю. Це по суті тестування, в серію ще нічого не вийшло», — наголосив 10 вересня Богдан Мірошников.

Аналогічну інформацію наприкінці серпня озвучив в інтерв'ю Radio NV Сергій Бескрестнов. «Ми всі чекаємо реактивних перехоплювачів, і ми вже достатньо довго чекаємо — з зими. Тому що в нас була така велика нарада, і взимку багато виробників сказали, що у нас реактивні перехоплювачі вже, можна так сказати, є. Залишилося буквально кілька тижнів — і все буде літати. Але, на жаль, виклик виявився більш важким, ніж це здавалось. Багато місяців пройшло, а в нас досі немає такого», — підкреслив Флеш.

Він пояснив, що на момент тієї наради згадані виробники орієнтувалися на те, що швидкість реактивних Гераней-3 буде в межах 300 км/ч, і саме під неї розробляли перехоплювачі. Коли ж РФ швидко перейшла на ще більші швидкості Гераней-4 і дронів-ракет, це значно ускладнило завдання виробників і затягнуло час — адже розробки довелося адаптувати під нові виклики.

«І не всі виробники мали рішення, здатне впоратися з новою швидкістю, — довелося все переробляти. Війна — це постійна зміна тактики й технологій, і ворог робить це дуже швидко. Ми ж, на жаль, дещо інерційні в цьому процесі, і зараз в цьому наша проблема», — прокоментував цей виклик Флеш і у вересневому інтерв'ю DOU.ua.

Він, як і інші фахівці, поки не озвучував жодних конкретних прогнозів щодо того, коли саме Україна зможе впровадити та масштабувати на достатньому рівні нові перехоплювачі.

«Ми чекаємо буквально кожного тижня, що хтось із виробників зробить такий реактивний перехоплювач, який зможе перехоплювати реактивні шахеди. […] Але я впевнений, що це тільки питання часу, я знаю, що це пріоритет для нашої країни, для Міноборони, для виробників, що ми намагаємося зробити наш перехоплювач. І це буде наше рішення, але ми чекаємо, щоб це рішення було ефективне, працююче і його можна було швидко масштабувати», — запевнив Бескрестнов слухачів Radio NV наприкінці серпня.

Президент України Володимир Зеленський 10 вересня заявив, що над вирішенням проблеми реактивних дронів вже працюють понад 60 українських компаній. «У нас не було достатньо інструментів для того, щоб ці швидкісні цілі знищувати», — визнав Зеленський. Він запевнив, що Україна знайде рішення, але для цього «потрібен час».

Як ще можна протидіяти реактивним атакам?

Навіть наявність реактивних перехоплювачів не вирішить проблему нової еволюції російських дронів повністю. «Потрібні також дешеві авіаційні ракети. І такі самі дешеві ракети для ЗРК. З другим є навіть надія на доволі швидке масштабування напрацювань, які вже є і показали ефективність», — переконаний Мірошников.

Анатолій Храпчинський у своїх інтерв'ю також підкреслює, що навіть поява перехоплювачів, здатних зупиняти російські реактивні цілі, не є панацеєю: підхід до протидії їм має бути комплексною роботою як ППО, так і далекобійних ударів України.

«Дрон-перехоплювач не є запорукою успіху, тому що перехоплювач навіть на реактивній тязі - це 30% успіху», — наголосив Храпчинський в ефірі телемарафону.

За його словами, додатково має йтися про розгортання «розлогої системи» класичних зенітних ракетних комплексів і малих тактичних радіолокаційних станцій; про здешевлення ракет для ураження реактивних дронів, а також про удари на випередження.

«Тут треба казати про математику війни. Безумовно, треба казати про удари по території ворога, по основних ключових підприємствах, які займаються створенням цих засобів, про втручання в логістичні шляхи постачання. Тому що більшість російських дронів на реактивній тязі використовують або китайські, або іранські двигуни», — зауважив Храпчинський. Він підкреслив, що сама РФ здатна виготовити на рік лише лічені десятки двигунів, які використовуються в ракетах Дань-Т або Дань-М. «Тобто ми розуміємо, що тут є слабкі місця саме ворога і по них треба бити», — резюмував Храпчинський.

Водночас і Романенко, і Бескрестнов висловили впевненість, що з часом Україна зможе досягти такого ж високого рівня перехоплення реактивних дронів, як і Гераней-2. «Поступово ми будемо виходити на рівень так, як знищували мопеди — 90%-95%», — переконаний Романенко.

Утім, на цьому перегони в небі не завершаться, переконаний Бескрестнов.

«Я знаю, куди рухатимуться росіяни. Вони вже розуміють, що реактивний перехоплювач у нас з’явиться, це лише питання часу. І розуміють, що ми знову збиватимемо близько 98% реактивних шахедів. Я в цьому впевнений. А що далі? Їм потрібно щось нове. І росіяни вже над цим працюють», — наголосив Флеш.

Наступним масовим викликом, за його словами, стануть масові запуски «бюджетних» російських ракет — до яких належать ті ж Дань-Т, Герані-5 тощо.

«Якщо ми зараз не зреагуємо на цей виклик, то знову — вже вкотре — опинимося за пів року в ситуації, коли будемо запитувати одне одного: „А чого ж ми чекали? Як так сталося? Чому?“. Технологічний процес не має кінця. І я дуже хочу, щоб ми були на крок попереду росіян, а не навпаки», — резюмував радник президента.

Інфографіка: NV