У полоні в безумців. Як це — жити під окупацією та ще й біля найбільшої АЕС Європи, котру росіяни можуть підірвати
Читайте NV у Google
Жорстока окупація, помножена на радіаційну загрозу масштабу Чорнобиля, — в таких умовах, за словами Дмитра Орлова, очільника Енергодару, опинились мешканці його міста
З 4 березня Запорізька атомна електростанція (ЗАЕС) разом з 50-тисячним містом Енергодар, у якому знаходиться ця найбільша АЕС в Європі, окуповані російськими військами.
В останні кілька тижнів росіяни, які розташували важку військову техніку на території станції, обстрілюють окремі об'єкти АЕС, звинувачуючи у цьому ЗСУ. Ці загрозливі дії, що можуть спричинити викиди радіоактивних матеріалів, серйозно стурбували як Україну, так і міжнародну спільноту. До всього окупанти замінували частину території АЕС і погрожують підірвати її, якщо Україна спробує звільнити станцію: мовляв, АЕС буде російською або не дістанеться нікому. У разі подібних дій буде забруднена величезна територія.
Про те, як живе Енергодар, чи бояться люди можливої катастрофи і як поводять себе у місті окупанти, НВ поговорив із мером Дмитром Орловим, який зараз працює у Запоріжжі.
— Зараз одна із найбільш гострих тем — ситуація на Запорізькій атомній електростанції. Вийшла вже навіть заява міністрів закордонних справ G7, які вимагають повернути контроль над ЗАЕС Україні. Як думаєте, які наміри росіян щодо неї? Вони спеціально усіх залякують можливою катастрофою, щоб чинити тиск на Україну? Чи реально готові піти на це?
— Вони здійснюють нелогічні кроки один за одним. Я бачу тільки те, що вони руйнують усе. Десь з середини минулого місяця з території атомної електростанції та прилеглих територій вони почали обстрілювати Нікополь, Марганець та інші міста. Є загиблі і поранені серед цивільного населення. Навіщо це робити? Або те, що вони робили наприкінці минулого тижня — обстрілювали з мінометів місто Енергодар і обстрілювали атомну станцію. Є постраждалі, є руйнування цивільної інфраструктури, інженерних споруд. Це призвело до того, що [в Енергодарі] вже місяць або навіть більше немає газу. Це теж дії окупантів. Навіщо це робити? Зараз вони вголос заявляють, що замінували усі ядерні об'єкти і не дадуть при процесі деокупації, щоб ці об'єкти залишилися неушкодженими. Оперують такими фразами, що або це буде Росія, або тут буде "випалена земля". Це заяви, які на голову не налазять. І саме час міжнародним організаціям та міжнародній спільноті, яка має хоч якийсь вплив, включатися і робити якісь кроки, окрім висловлювання занепокоєння, як вони завжди роблять.
Те, що ми бачимо по факту, що з території міста Енергодар почали масово виїжджати, виїжджають і фахівці атомної станції. З часом може статися кадрова проблема, вона вже десь на межі.
— Я хотіла якраз про це запитати. Адже на АЕС працюють наші співробітники, українські?
— Так. Працюють наші фахівці, які мають відповідні ліцензії на певну діяльність і це такі фахівці, яких в країні більше нема. Якщо оператор, який має ліцензію на експлуатацію ядерної установки по 1-му енергоблоку, то на 2-му він не має права працювати. У нього не має ліцензії на 2-й. Не можна привезти з інших станцій чи з інших країн фахівців і сказати, що тепер вони будуть робити на цьому блоці - це просто неможливо, не говорячи вже про те, що там обладнання інше.
— Росіянами замінити наш персонал не вийде?
— У них фізично не має такої змоги. До 24 лютого на ЗАЕС працювали 11 тис. працівників. Це немаленька чисельність. Де знайти аналогічних працівників? Для розуміння: щоб підготувати одного начальника зміни блоку, треба 16 років тільки вчитися. Тобто, не працювати, а тільки вчитися. Атомна станція — це ж не об'єкт, який можна поставити на паузу для того, щоб потім відновити, коли там буде достатня кадрова складова. Кадри повинні вже бути тут і зараз. Зараз є можливість організувати змінну роботу, бо був певний запас кадрового потенціалу. Але ми можемо стикнутися з проблемою, що не буде змоги провести ротацію персоналу. Оскільки люди будуть виїжджати до підконтрольних ЗСУ територій і працювати буде нікому.
— У яких умовах зараз там працюють люди? Адже на території станції знаходяться і російські військові, і їхня техніка. Вони це самі ж підтверджують.
— Так, техніка знаходиться. Є військові зі зброєю і з боєкомплектами, є і важка техніка, яку вони ховають або біля блоків, або навіть завозять її у машинні зали енергоблоків. Фахівці працюють під шаленим психологічним тиском. Є навіть випадки, коли прямо з прохідної або з кабінетів виводять керівний адміністративний склад і звичайних працівників, і вивозять їх до підвалів, когось повертають, але не всіх, нажаль. Вже є навіть такі, що 3-й місяць сидять у підвалах і невідомі ні їхній стан здоров’я, ні місцезнаходження. Є випадки, коли побили так, що людина не вижила. Я маю на увазі водолаза гідроцеху, якого вони доставили до лікарні у стані коми, — за кілька днів він помер.
— Ситуація навколо Запорізької АЕС лякає людей і в Києві, і в Європі. А що з Енергодаром? Як там люди сприймають цю ситуацію?
— Якщо говорити про те, що вони роблять, то у них бажання тільки одне — виїхати з міста безпечно. Сьогодні я був у логістичному центрі у місті Запоріжжя, там зустрічали енергодарців. Вони кажуть, що після того, як прямо біля їхнього будинку пролетіли снаряди, то вони схопили усе необхідне і виїхали. Три доби їхали і приїхали вже сюди — до Запоріжжя, на підконтрольну ЗСУ територію. У місті залишилася приблизно десь половина населення. Якщо в доокупаційний період було 53 тис., то зараз вже половина виїхала.
— Які найбільші проблеми у місті? Газу нема?
— Газу нема, на жаль, не тільки в Енергодарі, а у багатьох містах. Бо окупанти не допускають ремонтні бригади до магістрального газопроводу для того, щоб відновити газозабезпечення. Не працює Запорізька теплова станція, вона надавала гарячу воду і забезпечувала теплом третину міста. Зараз вже опрацьовуємо питання по доставці конвекторів та бойлерів, щоб надати таку допомогу у разі, якщо не будуть по параметрам проходити опалювальний сезон. По комунальних підприємствах: нам вдається забезпечити їх витратними матеріалами. По пальному також робота ведеться, по забезпеченню ним роботи комунальників. Кілька разів на місяць нам вдається доставити їм пальне з підконтрольної території.
— Ваш перший заступник Іван Самойдюк вже понад 4 місяці перебуває у полоні. Чи є якась інформація щодо нього? Де він знаходиться і що з ним?
— З 19 березня ніякої інформації про першого заступника Самойдюка Івана Гнатовича немає. Де він і стан його здоров’я — також невідомо. З непрямих джерел (і це інформація десь місячної давнини) він живий і знаходиться не в Енергодарі, на тимчасово окупованій території в іншому місці, але досі окупанти його тримають. Будемо сподіватися, що він живий і здоровий.
— Нещодавно окупанти заявили, що розпочалася підготовка до проведення референдуму по приєднанню Запорізької області до Росії. Чи ведеться підготовка в Енергодарі? І в чому вона проявляється?
— Десь три місяці вони збирали персональні дані. Бо всі персональні дані та всі бази, згідно із розпорядженнями керівних відповідних структур вищої ланки, були знищені або перевезені у більш безпечне місце на підконтрольну територію. Вони стикнулися із проблемою, що якщо навіть проводити референдум, то треба ж мати якусь базу, — і так зрозуміло, що туди ніхто не прийде. Тобто, їм була потрібна якась персональна база даних. Її вони виманювали десь місяці три, а мабуть і чотири, роздаючи незахищеним верствам населення — пенсіонерам та літнім людям — по 10 тис. рублів в обмін на персональні дані.
Що стосується підготовчих дій, то мені невідомо, які саме дії ведуться, окрім того, що публікували в соцмережах, що десь у Мелітополі пройшов якийсь загальний збір усіх колаборантів, які прийняли рішення щодо проведення цих заходів. Але дату вони не оголосили. Провести референдум — це велика робота. Це робота, яку треба виконувати фахівцям своєї справи. А в них кадровий склад колаборантів, який погодився з ними співпрацювати, досить слабкий. Вони не можуть організувати роботу якогось там дитячого садочка або школи, не те, що провести референдум.
— А яким чином діє репресивна машина в Енергодарі? Ви сказали, що по підвалах людей забирають. Чи є у окупантів якась в’язниця?
— Вони використовують для цього відділ поліції, приміщення СБУ, є ще кілька підвалів і на промисловому майданчику, у санітарно-захисній зоні є приміщення, де вони збирають людей, які, на їхню думку, мають проукраїнську позицію. Їх там катують, вибивають із них зізнання щодо «любви к русскому миру», які показують потім по російському телебаченню. Але ми бачили цих людей до окупації і до того, як вони побували у цих катівнях. Вони в два рази схудли, усі побиті, — зрозуміло, для чого і як ці зізнання вибиваються в людей. Це ж не військові, це звичайні цивільні люди.
— Щоб ви рекомендували мешканцям окупованого Енергодару зараз, у цій ситуації? Виїжджати за будь-яких умов?
— Мені б не хотілося закликати до масової евакуації, бо я розумію, що це призведе до панічних дій і це не тільки Енергодару торкнеться. Тому я б утримався від таких голосних закликів. Про Енергодар і енергодарівців, які знаходяться в окупації, про працівників атомної електростанції ніхто не забув і не забуде ніколи. Зараз топ-новина в усьому світі - це те, що відбувається на найбільшій атомній станції Європи. Ми бачимо, що Збройні Сили України вже певні кроки роблять, їх відчувають вже навіть в Енергодарі і в населених пунктах Запорізької і Херсонської областей — це ми теж усі бачимо. Мені б хотілося сказати, що вони справжні герої, хай тримаються і далі, як трималися до цього. А усі колаборанти і усі, хто співпрацюють з окупантами, нехай не думають, що їм це зійде з рук. Правоохоронні органи відпрацьовують кожен випадок. Якщо вони думають, що про це ніхто не дізнається, то вони в цьому не праві. Уся інформація, усі факти збираються і нікому не вдасться уникнути відповідальності. Куди вони будуть тікати після того, як Енергодар і Запорізька атомна електростанція будуть деокуповані, хай вирішують для себе вже зараз. Бо зрадників не люблять у жодній країні. І в Енергодарі також їм жити спокійно не дадуть.
