Розмова на згарищі з 8 млн книжок. Круглов — про те, чому росіяни розстріляли склад його видавництва Ранок, і що він робитиме тепер
Читайте NV у Google
Віктор Круглов, власник харківського видавництва Ранок (Фото: NV)
Віктор Круглов, власник харківського видавництва Ранок, називає пʼять чи навіть шість кроків, які можуть врятувати українську видавничу справу зараз, коли на неї полює ворог.
Російський агресор вийшов на новий рівень ракетного геноциду — знищення українських книжки та самоідентифікації. Протягом 2026 року ворог вже розстріляв мільйони українських книжок, підручників для шкіл, навчальних посібників. Кремль не шкодує мільярди, щоб перетворити на попіл українське слово, ідею, історію, філософію.
Одна з найпотужніших атак на українську книжку відбулася днями в Харкові. Постраждало одне з найбільших видавництв України — Ранок. Перші очевидні втрати — 8 млн книжок, з них 600 тисяч підручники для школи. 10 тисяч квадратних метрів у вогні, який не можна було загасити протягом трьох діб.
Кореспондент NV застиг Віктора Круглова, власника, та голову наглядової ради корпорації Ранок, представника України в Європейський Асоціації освітніх видавництв, в той момент, коли він допомагав пожежникам ліквідовувати наслідки ворожої атаки на складські приміщення його видавництва. Тож домовилися поговорити з ним трохи пізніше. Хотіли коротко про результат обстрілу, а вийшло як завжди — про все і не коротко.
— Ви кажете, що влучання шахеда в склади видавництва — це не випадковість, а ціль. Ви так думаєте, чи ви знаєте?
— Я точно знаю, що це цілеспрямований постріл. Адже за три хвилини прилетіло вдруге, в ту ж саму точку. 10 метрів розбіжність. Два реактивних шахеди по 100 кг вибухівки. Це сталося об 11:00 ранку. Там на складі було близько 80 людей. Це диво, що ніхто не постраждав. Єдине, що два рятувальники у лікарні. Вони отруїлися чадним газом.
Мені сказали, що реактивні шахеди — це дорога штука. Це ж не просто так, до того вони поцілили в книжковий ринок на Почайні (Київ) (30 липня знищено ринок російською ракетою), в друкарню Конві (19 липня знищено півмільйона книг), у видавництво Rozum день тому теж прилетіло (в ніч проти 1 серпня) тощо. Це однозначно вбивання українського наративу.
На жаль, мало хто розуміє, що книжка — це елемент національної безпеки. От росіяни це точно розуміють. Коли вони заходили на окуповану територію, що вони найперше робили? Йшли до бібліотеки, до школи і викидали українські книжки. Привозили свої нові знання, нові наративи.
— Я коли вам зранку телефонував, ви сказали, що не можете говорити, бо ще триває гасіння пожежі. І це на третій день після влучання?
— Книжки, як виявляється, дуже важко загасити. Їх заливають водою, а всередині тліє, і знову розгорається. Знов викликаємо пожежних. Вони вже четвертий чи п’ятий раз приїжджають. Тобто пожежу локалізували, але не загасили повністю. Але приблизно 8 млн книжок знищено. Там були не тільки книжки видавництва Ранок. Там ще був дистрибуційний центр Книжкової мережі Книголенд. Тобто це такий удар по галузі. Щоб ви зрозуміли, 8 млн книжок — це чверть всіх книжок, які друкуються на рік. Тож зараз перед нами три задачі: як віддрукувати книжки, в першу чергу підручники; як поміняти схему логістики, тому що вже зрозуміло, що не можна зберігати в одному місті; і третя проблема — де взяти гроші? З банками треба розмовляти, а вони кредити без застави не дають.
— Про які суми йде мова?
— Ну, наші втрати близько 1 млрд грн. На друк підручників десь 100 -150 млн грн потрібно. Нас питають, а чому ви не застраховані? Тому що страхові компанії відмовляються. А найбільша кількість книжок друкуються саме в Харкові, і ці друкарні просто так не перевезеш. Це не якийсь хлібопекарська машина, це величезний завод.
— Це тому, що банки здебільшого відмовляють тим, хто знаходиться в червоній зоні.
— Саме в червоній зоні. І потрібні кредити, щоб встановити роботу. Але банкам треба застава. Застава в червоній зоні їх не влаштовує. Взагалі розмовляти не хочуть. Ми просимо страхування, одна страхова компанія запросила 19,5% страховий платіж. Яка притомна людина на це зголоситься? Зазвичай там 0,5% від вартості, може 1%. Машини там страхують 3,5%-4,5%. На принтері книжки не надрукуєш. Я вже розмовляв з друкарнями. У них перше — будь ласка передплата.
— Ще одна надскладна проблема друкарства в тому, що папір у нас весь імпортний. Також складна його логістика. Я не перебільшую?
— Ми друкуємося на фінському офсетному папері. Проблема в тому, що папір треба замовляти за два-три місяця. Одна машина паперу, щоб довести її з Європи до нас, коштує 4 тисяч євро. А нам треба десятки цих машин. В одній машині 18 тонн паперу, а нам зараз треба завести 300 тонн паперу, і це тільки на підручники. Я вже мовчу про інші книжки. [Фінські] водії відмовляються їхати. Вони доїжджають десь до кордону, там ми перевантажимо [машини], це додаткові гроші. Потім їдемо до Києва. Там водії відмовляються їхати до Харкова. Ми знову перевантажимо.
— Це виглядає як глухий кут галузі.
— Ну, може й не глухий кут. Але я на наступний рік десять разів подумаю, чи взагалі йти мені в держзамовлення. Середня ціна підручника 145 грн. Норма прибутку 5%. Тобто більше ми не маємо право поставити. І зараз вже з такими ризиками взагалі це не цікаво. Ризики на підручниках плюс-мінус такі ж самі як на military (продукція ОПК). Чому military стали розвиватися? Тому що офіційно дозволили 25% прибутку ставити. Ну і, дивіться, як розквітнув наша defense-промисловість. У нас же зараз чиста «мінусяка». У нас штрафи 20% за несвоєчасну доставку підручників. Я дуже сподіваюся, що штрафи через таку ситуацію все ж таки скасують.
— Якщо нам потрібно умовно мільйон підручників передрукувати за власні кошти, це в середньому 100−150 млн грн.
— Яку частку ринку підручників покриваєте ви?
— Десь у нас чверть ринку підручників. За нашим підручником з фізики вчаться 90% дітей, з хімії - 85% дітей. Це школи самі з пʼяти-шести підручників так вибирають. Тобто це реальний вибір вчителів, не чиновників. Підручник з хімії торік отримав у Франкфурті «срібло» на конкурсі підручників.
— Якщо паперова книжка це такий ризик, фінансовий, логістичний, воєнний, чому не піти, скажімо, масово в електрону книжку? Приміром як в США чи Швеції.
— Швеція була піонером діджилітизації саме в навчанні ще років 10 років тому. Вони прибрали паперові підручники в школах, замінили їх планшетами та електронними підручниками. Я особисто знаю видавців у Швеції, які видають виключно електронні підручники.
А от цього року тамтешній уряд після того, як провели наукові дослідження, побачили, що діти стали значно гірше концентруватися. Сприйняття матеріалу набагато гірше. Відсотків на 40. (З осені 2026 року всі школи та гуртки будуть зобов’язані збирати телефони учнів та повертати їх після уроків. Нове правило стосуватиметься дітей віком від 7 до 16 років. Данія вже заборонила телефони в освітніх закладах, а Норвегія встановила мінімальний вік для користування соцмережами — 15 років. У Нідерландах, де заборона діє з 2014 року, дослідження показало, що 75% шкіл відзначили покращення концентрації учнів).
Паперова книжка — це те, що вчить фокусуватися, концентруватися, не відволікатися. Я по собі це знаю. Коли я читаю [електрону] книжку, я весь час відволікаюся на телефон. А якщо б я ще в телефоні читав, то я б просто гортав щось одне, друге, третє і так далі.
— Але я б хотів, щоб ми зараз перейшли з гуманітарної мови на ділову, на доцільність з точки зору бізнесу. Якщо би ви продавали здебільшого електронні книжки, не були зав’язані на типографію, на ризики з папером, на логістиці, хіба це не було б для бізнесу краще?
— У нас же не тільки підручники, ми ж розвиваємо і художні книжки. Тож розвиваємо усі ці діджитальні штуки. Але: боротьба з піратством, наприклад. У всьому світі йдуть окремо права на паперову книжку, на аудіо, на електронну, і права ці коштують однаково. Тобто щоб мені друкувати, купити права на паперову і на електронну, я маю двічі більше заплатити за ліцензію, а електронні книжки продаються 2−3% від накладу паперової. Тому що люди не звикли купляти в електронному вигляді. Є багато таких, знаєте, «робінгудів», які вважають що вони добре роблять, коли безкоштовно викладають в мережі книжки, педееф-ки, самі сканують, купа піратських телеграм-каналів, youtube-каналів. І це все вбиває галузь, тому що боротися з піратством нікому не цікаво, крім видавців.
— Тобто якщо цю проблему у такий спосіб вирішити, то тоді для вас стане, цікавим зробити ставку на електронні книжки?
— У всьому світі електронні книжки буквально кожен рік подвоювалися, і всі думали, що вони витіснять паперові книжки. А насправді у підсумку паперові книжки займають десь 80−83% загальних продажів. В Америці - 78% паперові книжки. А все інше це електронні і аудіо. До речі, у всьому світі електронна книжка і паперова коштують однаково. І саме тому на електронні книжки і ліцензії такі дорогі. І видавці вимушені, щоб книжки хоч якось продавалися, економити в тому числі і на гонорарах, на співробітниках. Тому що редактор — це високваліфікований спеціаліст, як і друкар, до речі. Ми силою тримаємо наших кваліфікованих редакторів, щоб вони не йшли в SММ, де можна, не напружуючись, заробляти набагато більше.
Я збираюся зустрічатися з [Тетяною] Бережною, з віце-прем'єркою з гуманітарних питань. Я б хотів розказати їй про чотири важливі речі, як зарадити справі. Перше: це промоція читання. Багато вже яких є книжок, паперових, електронних, аудіо, головне — щоб задіялися мізки. Друге: це шкільні бібліотеки. Ну, як я починав читати, зі шкільної бібліотеки. Якщо в дитинстві не почати читати, мені не віриться, що після закінчення школи хтось повернеться до книжок. Третє: це розбудова книжкової інфраструктури. Це книгарні і бібліотеки.
— Що має зробити для цього уряд?
— Уряд має виконати закон, який ухвалений в 2023 році. В цьому законі сказано, що книгарні мають право на відшкодування частини оренди в залежності від свого грошового обороту, до 20%. Дуже дорога оренда. Жодна книгарня не зможе конкурувати за оренду з АТБ, або з Авророю, при всій повазі до Аврори. До речі, вони перші нам оплатили свої борги, то вони молодці. Більш нічого, бізнес сам все зробить. І четверте: підтримка бібліотек. Це вирішило б питання і дитячого читання, і дорослого для тих, хто не може купити собі дорогі книжки.
— Ще в різних країнах, у Великобританії, в Південній Кореї були такі програми, коли книжки в м’який обкладинці спрямовували у військо. І мені видається…
— Це, до речі, можна поставити п’ятим пунктом: програма Військо читає. Тому що оці всі онлайн казіно зараз підіймаються, тому що військові сидять… ну добре, не буду коментувати, не хочу ображати військових. Але ще під час Другої світової війни в США була прийнята програма, надруковано 6 млн книжок, таких, у м’яких обкладинках, умовно дешевих, які роздали у війську. Коли війна закінчилася, прийшли люди, які вступили в університети, це, по суті, підготували наступне покоління науковців, урядовців, розумних людей у війську.
Це не такі вже великі гроші, це теж можна було застосувати і у нас в Україні. Ми передаємо книжки військовим. Чомусь всі думають, що військовим треба книжки про війну. Вони кажуть: дайте нам якусь наукову фантастику почитати, детектив якийсь, просто розслабитися, або якісь навчальні книжки, [нейроендокринолог Роберт] Сапольський, наприклад. І ось це можна п’ятим пунктом зробити.
— Я зараз вам ще на шостий пункт натякну, а ви його прокоментуєте. Експансія. Підтримка перекладів книжок для іншомовних ринків. Отут якраз можливо було б цікаво і про війну — англійський, німецький, іспанський, іврит тощо. Є на таке попит?
— До речі, ви на дуже класну річ звернули увагу. Книжка насправді - елемент національної безпеки. Якщо книжка українського автора перекладається, приміром, німецькою, зазвичай видавець робить промо-тур або презентацію, запрошує автора, і це можливість почути Україну наживо, поспілкуватися з людьми з України. Росія це робить роками. От звідки це пішло про «велику російську культуру»? Половину культури поцупили з України, але всі впевнені, що це велика російська культура. І вони ж мізки вкрутили європейцям.
Уявіть, якщо підуть тисячі книжок, тисячі різних авторів з різних видавниць, то Україна вважатиметься частиною європейської культури. Наприклад, коли продаємо права видавництвам закордонним, це був би великий плюс, якщо б ми сказали: ми вам продаємо права, але гонорар перекладача вам оплатить Україна. Ми б в 10 разів більше могли продавати.
— Останнє можливо: днями вийшло інтерв'ю у французькому виданні JDD, колишньої прес-секретарки президента Юлії Мендель. Я б вас про це не питав, але там є кілька слів про Харків і про читання. Відверта брехня, але то про ваш сектор відповідальності тому перепитаю. Цитата: «У Харкові ЮНІСЕФ встановив, що 40% дітей 10 років не вміли читати». Тож два запитання: як ви таке допустили? — це жартома. А серйозно: яка ваша відповідь на цей закид?
— Мені здається, ця цифра точно завищена.
— Ні, не завищена, сфальсифікована. Нема такого результату досліду від ЮНІСЕФ. Це голослівний закид, в тому числі і вам. Але я хочу почути вашу реакцію. Навіщо це сказано?
— От дивись, її [певно] спонсорують росіяни. Вони хочуть показати, що Україна це джунглі. Це, до речі, і доводить, що книжки важливі. Тому що це найефективніший спосіб представляти Україну за кордоном.
— Перефразовуючи Сергія Фурсу, радіоведучого NV, програма Фурсич: якщо ви зараз читаєте українську книжку, купуєте українську книжку, радите українську книжку, то ви і є спротив.
— Точно. А можна скористатися можливістю і попросити читачів NV підтримати видавництво і Книголенди, просто зайти та купити будь-яку книжку?
