Неділя, пів на дев'яту ранку. Напівпорожній вагон метро на "червоній" Святошинсько-Броварській гілці. Поруч зі мною сидить жінка з сумкою, повною живих садових квітів, і чоловік в чорному, акуратно стискає перед собою рюкзак двома руками. Навпроти - коротко стрижена дівчина з татуйованими руками. На колінах тримає акуратно згорнутий транспарант.

Голос з динаміків оголошує, що ряд станцій в центрі не працює "з технічних причин".

- З п * дарських причини! - раптом вигукує високий молодий чоловік у шортах кольору хакі. Він і група його друзів зайшли в вагон на Арсенальній. У деяких на тілі витатуйований тризуб Всі вони розмовляють нарочито голосно і зневажливо. Так, що обертається весь вагон.

- П * дараси розгулялися!

Сьогодні в центрі столиці проходить Марш рівності, найбільший захід року на підтримку прав ЛГБТ спільноти в Україні. Збір учасників та формування колони - з 9-ї ранку. Локацією вибрали площу біля Національної опери України. Найближчі станції, зокрема Театральна та Льва Толстого, закриті на вхід і вихід ще з учорашнього вечора.

Виходжу на станції Університет. Схоже, що це - місце зустрічі не тільки у мене. Хлопчики в квітчастих сорочках, дівчата з зеленими волоссям, безліч людей з райдужною символікою в одязі збираються в групи, спілкуються між собою і п'ють ранкову каву.

- Дівчино! Я вас, здається, знаю! - до мене підбігає хлопець. - Ви журналістка, так? Я іноді бачу вас в районі Чернігівської, але якось не наважувався підійти!

І тут же тікає, навіть не відрекомеендувавшись.

Я чекаю нашого фотографа, Наташу, і ми йдемо по Володимирській до парку ім. Тараса Шевченка. Розповідаю їй, як вибирала вбрання на КиївПрайд: вирішила одягти сукню в сердечка, тому що це, як і сам прайд - про любов.

- Це щоб тікати було красиво, - сміється Наташа.

Представники найрізноманітніших праворадикальних організацій ще за кілька тижнів до дати прайду лякали його учасників і учасниць жорсткою розправою. У соцмережах поширювали пост про "сафарі", де за спійманих ЛГБТ-активістів пропонували "бонуси": призові бали і навіть нагороди. Однією з головних мішеней була керівниця громадської організації Insight, феміністка Олена Шевченко.

На вулиці вздовж дороги вибудований кордон з поліцейських в повному обмундируванні. У узбіччі - поліцейські автобуси. По ліву руку, через дорогу - Володимирський собор. З нього виходять люди і хрестяться.

По дорозі читаю пост у одного з колег в ФБ: “Только до метро, дальше перекрыто, - каже водій тролейбуса. Там бегают, эти, как его, голубые кажется”.

На підході до вулиці Володимирської дорога перекрита сіткою. Далі пропускають тільки по одному. Спершу потрібно показати поліцейським документи, потім дівчата-копи на спеціальному столику оглядають сумки.

- Набрали ідіотів, бач ти, стоять, заблокували тут все, - дуже голосно і хамовитими кричить пузатий огрядни чоловік в сорочці сумнівної свіжості. Перед собою тримає телефон - знімає поліцейського, який контролює пропуск людей далі.

• Три історії про одностатеві пари, які живуть разом вже багато років. Максим і Юрій
• Публічний камінг-аут. Три історії про те, що значить бути геєм чи лесбійкою в Україні
• У своєму розумі, але не в своєму тілі. Четверо трансгендерів розповідають, як це - бути людиною "не тієї" статі

Про всяк випадок уточнює йому в обличчя:

- Це я вам кажу!

- Знову ви провокуєте, - спокійно відповідає поліцейський.

- Ні, це ви провокуєте! Всіх нас провокуєте!

Там бігають, ці, як його, блакитні, здається

До незадоволеного чоловіка підключається дівчина - обурюється, що ще вчора ввечері опинилася в схожій пастці, коли не могла виїхати ввечері з центру. Довелося показувати поліцейським паспорт з пропискою.

- Я взагалі на роботу йду, на [вулицю] Богдана Хмельницького. Поняття не маю, як туди потрапити, - нарікає жінка років сорока на вигляд з акуратною дулькою з волосся.

Ми все-таки пробираємося по ту сторону сітки. Вхід в парк Шевченка оточений. Багато поліцейських - з собаками. На їх фоні помітно виділяється молода жінка, що вигулює коллі на повідку.

- Слухай, так а шо це, гей-парад? - дві жінки переходять дорогу, звично озираючись на всі боки, не дивлячись на те, що дороги порожні, а рух повністю перекрито. З транспорту - тільки поліцейський транспорт і військові вантажівки зі знаком "К" - колона. Є кілька карет швидкої допомоги та пожежна машина.

Під Будинком вчителя формується колона з учасників прайду. На відкритому кузові вантажівки напис: "Найвільніша Подія літа". Тут, на порожній і оточеної силовиками вулиці це виглядає дещо безглуздо.

На годиннику - 9:03. Зустрічаю друга, який працює в Національній поліції. Він тут з шостої ранку - ще о 6:25 написав мені, що я вже пропустила найцікавіше.

- Чоловік двадцять затримали відразу, потім ще кілька десятків. Вибухало тут щось, схоже, якісь вибухові пакети. Деякі займали "зручні" місця ще з вечора і збиралися ночувати тут, у парку, - розповідає він. - А коли вранці їх затримували - тільки кросівки на ходу губили. Кричали: "Пацани, ну тільки сильно не бийте, будь ласка! Акуратніше!".

Пізніше стане відомо, що цього ранку поліція затримала шістдесят осіб, серед яких члени праворадикальної громадської організації С14. На відео, яке вже є в інтернеті, видно, що обидві сторони застосовували сльозогінний газ. Всіх їх випустили з поліцейської дільниці через кілька годин після закінчення прайду.

Навпроти червоного корпусу КНУ ім. Тараса Шевченка знаходимо єдину на всю округу точку, де продають каву і воду.

- Кавовий автомат був ще в [бізнес-центрі] Леонардо [на Театральній], але там уже все випили, - каже мій друг-поліцейський.

• Важко бути жінкою, якщо ти хлопчик. Але дуже захоплююче. Історія української травесті-діви

Колона

Підбираємося ближче до колони учасників. На самому початку, на паркані біля Будинку вчителя висить розтяжка з текстом Ні диктатурі меншин!. Під нею радісно танцюють та роздають інтерв'ю травесті-діви. Наша знайома - Марлен Шкандаль - махає рукою і шле повітряний поцілунок. Повз проходить дівчина з коляскою, малюк зацікавлено розглядає те, що відбувається навколо.

Сама колона складається з різних блоків. Кожен блок - це представники окремої організації або спільноти: Insight, Amnesty International, Liga, United Nations Human Rights. Є блок, де зібралися люди інтерсекс, є блок з трансгендерними людьми.

Учасники прайду тримають в руках райдужні прапори, піднімають над собою транспаранти і фотографуються з намальованими від руки плакатами. Всі посміхаються.

- Після маршу їдемо додому, організатори порадили ховатися в усі можливі для цього місця. Будемо виконувати, - каже жінка в довгій вишиванці.

Колона простягається до перетину з вулицею Богдана Хмельницького і завертає на неї, майже до самого входу в метро на станції Театральна. На самому перехресті знову сітка і кордони з поліцейських по обидва її боки. Тут же - ще один пункт пропуску, де всіх бажаючих потрапити на прайд ретельно перевіряють правоохоронці. По інший бік цієї сітки, під Національною оперою, зібралися противники КиївПрайду.

- Ганьба! - долинає самотній голос з гучномовця. Україно - вставай! Гомодиктатурі - ні!

З натовпу крізь сітку видніється великий плакат, напис на якому говорить, що пропаганда ЛГБТ рівносильна пропаганді фашизму.

- З того боку кажуть, що геї крадуть наших дітей і реалізовують з ними свої найпотаємніші еротичні фантазії, - каже захеканий фотокореспондент, який щойно зайшов до нас через пункт пропуску.

Ми з фотографом стоїмо на бетонній підпірці ліхтаря - щоб краще було видно зверху. Коли колона починає потроху ущільнюватися і рухатися вперед, по той бік огорожі лунає свист. Крики "Ганьба!" посилюються.

Рух

Рівно о 10:00 колона починає свій рух: попереду їде вантажівка, в кузові якої весело танцюють травесті-діви, за ним - ще один автомобіль, на даху якого танцюють дівчата, далі - ще один. У кожного грає своя музика, але через те, що між ними достатня відстань і піші учасники, одна мелодія не перебиває іншу.

- О боже, діти дивляться на геїв, що тепер буде? - жартома вигукує хтось із колони, показуючи на роззяв, що визирають з балконів над вулицею. Серед них є й діти.

На одному з балконів біля метро Льва Толстого жінка, на вигляд пенсіонерка, пританцьовує, тримаючи в руках велику плюшеву іграшку фіолетового кольору.

Через дорогу, прямо над парком Шевченка - корпус лікарні. У віконних прорізах розташувалися жінки в білих халатах - очевидно, медсестри або лікарі. З інших вікон за дійством спостерігають і пацієнти.

Біля станції метро Льва Толстого - кінна поліція в новому красивому обмундируванні. Колона робить зупинку, всі спілкуються один з одним і фотографуються. Тут помічаю травесті-діву Монро, співачку Зіанджу - до трансгендерного переходу її знали як артиста на ім'я Борис Апрель. Тут же - депутат Сергій Лещенко, який фотографується з іноземними політиками. З колонок голосно грає пісня - переможниця цьогорічного Євробачення - хіт I'm not your toy ізраїльської співачки Netta.

Коли прайд закінчився, намагаємося знайти вихід з огородженої зони і якось потрапити до метро - як і раніше працюють не всі станції. Вдається пройти через кордон на розі бульвару Шевченка.

На Бессарабській площі небагатолюдно, але опоненти Маршу рівності помітні відразу: вони ходять невеликими групками, одягнені в схожі шорти і футболки, озираються посторонах ніби в очікуванні когось.

Те, що за час прайду не відбулося бійок, можна назвати успіхом. Пізніше в соцмережах писатимуть про поодинокі спроби супротивників ЛГБТ увірватися в зону, де йшла колона, але і вони швидко припинялися поліцейськими.