Інтерв'ю із легендарним Щаранським. Політик — про безкарність Ірану, свої бесіди з Путіним і про те, чому Ізраїль не дає Україні зброї
Читайте NV у Google
Натан Щаранський, радянський дисидент, який зробив в Ізраїлі блискучу політичну кар'єру, розмірковує про головні проблеми світу, пояснюючи багато з них «поганою політикою Барака Обами» і тим, що в Росії не було засуджено комуністичний режим.
З Натаном Щаранським, радянським дисидентом та ізраїльським політиком родом з України, НВ зустрічається у Бабиному яру у Києві. Щаранський має до цього місця безпосередній стосунок, він голова Наглядової ради Меморіального центру Голокосту Бабин Яр.
Звучить повітряна тривога, але Щаранський, який звик жити під загрозами з неба в Ізраїлі, не шукає схованок.
В Україну він приїхав говорити про майбутнє Меморіального центру, а також провів кілька значущих зустрічей, де йшлося і про україно-ізраїльські відносини, які стають все більш актуальними у війні Росії проти України. До неї активно долучається Іран — давній і серйозний ворог Ізраїлю.
Про те, чи готовий Ізраїль до тіснішої співпраці з Україною, про своє особисте враження від Путіна та його планів, а також про те, як Іран став найвпливовішою близькосхідною загрозою, Щаранський детально розповідає НВ.
— Як би ви описали конфігурацію відносин між Україною, Росією та Ізраїлем сьогодні?
— З погляду симпатії, підтримки, кількості добровольців, які їдуть до України воювати, ізраїльське суспільство однозначно на боці України. У Росії, через специфіку наших давніх відносин, у перші дні всі навіть обурювалися, як ви можете настільки однозначно бути на боці України. Ще першого дня масштабної війни, я виступав і говорив, що Путін намагається перебудувати всі принципи, якими жив вільний демократичний світ, тому ця війна всього вільного демократичного світу і весь вільний демократичний світ зобов’язаний боротися. Ізраїль це прийняв, але певною мірою, сказав, що зброю ми давати не можемо. Чому? Тому що у нас особливий стан. Нас Захід зрадив, віддав Путіну, дозволивши йому зайняти контроль над повітряним простором Сирії. Ми маємо свою боротьбу за виживання з Іраном і його клятвами нас знищити. Щоночі ми бомбимо їхні бази, розбомбили завод, де збирають їхні дрони. Так вийшло, що нам потрібен був принаймні нейтралітет Путіна, щоб він хоча б нам не заважав. Якщо він закриє небо над Сирією, наші літаки навіть не зможуть підлетіти туди.
— Але це хибна логіка, Путін все одно змінить будь-які правила.
— Так, тому сьогодні ми вже бачимо відхід Ізраїлю від цієї логіки. Не лише з гуманних міркувань ми від початку з Україною. Але тому, що диктатури об'єднуються, ми бачимо, як зближуються Росія та Іран. І логіка, в якій ми воюємо проти одного тирана тим, що шукаємо поступок в іншого, більше не витримує критики. Крім того, на Близькому Сході ти не можеш вижити, якщо боїшся, тому боятися Ізраїлю не можна. Я сподіваюся, Ізраїль подолає більшу частину своїх страхів, щоб допомагати Україні, зокрема сучасною зброєю. Я сподіваюся, це станеться досить швидко.
— Чи Україна в майбутньому зможе розраховувати на військову допомогу Ізраїлю?
— Я думаю, ми до цього незабаром прийдемо. 90% російськомовних та 70% іншомовних ізраїльтян сьогодні на боці України. Чим нерелевантнішими стають концепції безпеки Ізраїлю з урахуванням Росії, тим швидше йде процес.
— Давайте поговоримо про Іран. Що дозволило цій країні так швидко наростити свою військову міць?
— Ми можемо починати з політики Барака Обами щодо Ірану, і це була дуже погана політика. Зусилля Ізраїлю постійно були спрямовані на те, щоб президент Байден не повернувся до тієї поганої політики. Війна Росії проти України допомагає йому не повернутися до неї. У чому була погана ця політика? Ще в дев’яності роки ми в Ізраїлі говорили, що Іран може стати одним із перших прикладів, коли ядерну бомбу матиме держава, де суспільство розглядатиме смерть як благо, оскільки вірить, що найкраща частина їхнього життя — після смерті.
