Капітуляція Заходу перед новим Гітлером. Відомі українці — про повернення РФ до ПАРЄ
Журнал НВ розпитав відомих співвітчизників про те, що вони думають про повернення російської делегації до Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) — і чи не дратує їх таке рішення.
Олександр Ройтбурд, художник, директор Одеського художнього музею:
Я думаю, це капітуляція західного світу перед новим Гітлером.
Те, що путінська Росія — загроза для світу, я зрозумів на початку нульових, ще до військового вторгнення до Грузії. Це бомба, закладена під світову цивілізацію. А світова цивілізація не має важелів протидіяти цій загрозі. І поки не перейшли до відкритої фази, подивимося: або падишах здохне, або осел, або Ходжа Насреддін.
Олександр Сидоренко (Фоззі), музикант, соліст гурту ТНМК:
Я не є фахівецм у міжнародному праві. Але гидко. Вони [європейці] і [отруєння Скрипаля в] Солсбері, і [збитий в небі над окупованим Донбасом] Boeing проковтнули. Час слабаків.
Ірина Бекешкіна, соціолог, директор фонду Демократичні ініціативи
Фактично в 2014-му Росію не виключали з ПАРЄ. Її просто позбавили голосу, а потім вона сама пішла, грюкнувши дверима. Це було логічно. А ось її повернення — виходить, що РФ з тріумфом повернулася і фактично нічого не виправила з того, у чому її звинувачували. І цим Європа ще раз довела, що цінності - ніщо в порівнянні з інтересами. А інтереси суто прагматичні. І я не думаю, що тут мова тільки про внески. Очевидно, що це перший крок до відновлення відносин з Росією, особливо економічних.
Адже раніше багато що трималося не так на зв’язках, скільки на обіцянках, які європейські лідери давали попередньому президентові Петру Порошенку. І, можливо, раніше їм було якось незручно це робити [повертати РФ до ПАРЄ], адже вели ж переговори, щось обіцяли. А тепер — «ні обіцянок, ні пробачень».
Сергій Гайдай, політтехнолог, директор зі стратегічного планування агентства Гайдай.Ком:
Дратує. Як це може не дратувати?
Це сигнал, що Європа не вважає нас країною, яку варто підтримувати. І це не проблема того, що ми обрали президентом Володимира Зеленського (я ні в жодному разі не хочу бути його адвокатом, до цього хлопця у мене маса питань). Але це підсумок нашого п’ятирічного життя і політики Петра Порошенка.
Тому що недостатньо промовляти гарною англійською мовою патріотичні промови на європейських заходах. Європа насамперед зважає на рівень корупції в країні, на саму поведінку і готовність відстоювати свої інтереси перед агресором. А що вона бачить? В країні корупційна влада, немає реформ, а є їх імітація. В країні немає санкційної політики щодо агресора та розірваних зв’язків, не закрито кордон. Тоді чому європейські країни повинні втрачати свою вигоду в спілкуванні з Росією, якщо цього не робить сама Україна?
Тому, бачачи цю нездатність країни бути послідовною у своїй міжнародній політиці, ми отримали закономірний результат.
Мирослав Маринович, правозахисник, проректор Українського католицького університету
Це ще дуже м’яке слово. Цей факт викликав у мене просто світоглядне приголомшення. Бо в мені працює давнє дисидентське уявлення про те, що західноєвропейська цивілізація — це земля цінностей. Були, звичайно, випадки, коли Захід обирав безпеку, а не цінність. Але все-таки я не бачу підстав, щоб сьогодні, у цій достатньо благополучній Європі раптом відмовитися від цінностей. І тому, коли я бачу, як [все робиться] заради грошей, — а це просто публічно було заявлено, що Рада Європи в поганому фінансовому стані, — це викликає у мене шок. Тому що до такого низького стану Європа за моєї пам’яті не доходила. Я допускаю, що за часів [прем'єр-міністра Великобританії напередодні й на початку Другої світової] Невілла Чемберлена були подібна логіка й аргументи, але так цинічно, як сьогодні було заявлено в ПАРЄ, я цього не пригадую.
Олег Покальчук, соціальний психолог
Про позитивне повернення Росії йшлося ще півроку тому. Просто відстрочили голосування. Будь-який читач західної преси це знав. Так, Росія повернула назад для себе чудовий медіамайданчик для роботи з Європою. Але у неї і так немає в цьому недоліку.
Ми своїми інформаційними луками і стрілами все ж завдали Росії неабияких незручностей, але це майстерність окремих стрільців, а не державної політики. Це зовсім не означає програш України. У політиці немає союзників, є тільки інтереси. Якщо ви здатні заплатити за любов до себе 60 млн євро, але можете [як Росія] і не заплатити, — до вас будуть ставитися зовсім по-іншому. А ні - то ні.
Наталія Нетовкіна, засновниця бренду ZARINA:
Дуже дратує. Мене в принципі дратує будь-яка подвійна мораль. А тут Європа заявляє про демократичні принципи і сама ж їх порушує. Коли статус, вплив і гроші важать набагато більше, ніж честь і гідність. Тому мені здається, що подібна подвійна мораль і лицемірство взяли верх і в [сесійній залі] ПАРЄ.
Ігор Ліскі, голова ради директорів компанії Ефективні інвестиції, співзасновник Українського інституту майбутнього
Звичайно, мене дратує те, що без участі України і без жодного «руху назустріч» з боку Росії, як мінімум у поверненні українських моряків, ця країна повертається в ПАРЄ.
З іншого боку, я б не розводив паніку, а використовував це як додатковий майданчик для тиску на РФ. Нам потрібні сильні представники України в ПАРЄ, які будуть перемагати за допомогою аргументів і цінностей.
Вважаю, що РФ у повній ізоляції для нас більш небезпечна і непередбачувана на даному етапі, особливо коли в цю стратегію явно не грають сильніші гравці, такі як США і Європа (особливо Франція і Німеччина). А ось економічні санкції, які насправді важливіші, є ключовою точкою фокусу для української дипломатії. І якраз тут потрібно організовувати міжнародний фронт підтримки України.
Борис Херсонський, поет, психіатр:
ПАРЄ - парламентська асамблея [Ради Європи]. У ній мають бути представники парламентів, законодавців, які шукають правильні рішення і, якщо потрібно, які тримають за руки владу виконавчу. У цьому сенсі парламент РФ ніякий не парламент, а машина для голосування, машина для схвалення рішень виконавчої влади. Присутність цього робота серед живих парламентів демократичних країн дивна і, на жаль, ганебна. Тим більше що РФ демонстративно відкидає постанову європейських судів, не видає підозрюваних у страшному злочині, тримає в катівнях українських правозахисників і моряків. Повернення представників псевдопарламенту до ПАРЄ - невірний крок, про який Європа ще пошкодує.
Читайте цей матеріал у свіжому номері журналу НВ — № 24 від 4 липня 2019 року.
